Природні засоби оздоровлення
ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
Підручник
РОЗДІЛ 9
ІНДИВІДУАЛЬНА ОЗДОРОВЧА СИСТЕМА ЯК ОСНОВА ПОВНОЦІННОГО ДОВГОЛІТНЬОГО ЖИТТЯ
9.2. Природні засоби оздоровлення
Особливу роль у підвищенні адаптаційних можливостей організму, його витривалості відіграють загартування і тренування.
Загартування – це комплекс методів цілеспрямованого підвищення функціональних резервів організму та його опірності до несприятливої дії факторів довкілля. Класичним прикладом загартування є поступове звикання до низької температури (водні процедури,
Особливо ефективне загартування при чергуванні дії низьких і високих температур, хоча саме низькі температури є провідними у формуванні підвищення опірності організму.
Сонячні ванни. Одним із найважливіших засобів загартування організму є сонячні промені. Вони справляють різноманітний вплив на організм. Так, ультрафіолетове проміння знищує хвороботворні
– у північній частині України найдоцільнішим для приймання сонячних ванн є час від 9-ї до 12-ї й від 16-ї до 18-ї години, у середній смузі – від 9-ї до 11-ї й від 16-ї до 18-ї, а на півдні – від 8-ї до 11-ї й від 17-ї до 19-ї години. У цей період теплова дія сонця невелика, а кількість корисного ультрафіолетового проміння найбільша;
– доза сонячного опромінення регулюється тривалістю перебування на сонці. Перший день ванни потрібно обмежити двома хвилинами, а потім щодня збільшувати на дві хвилини. Поступово тривалість сонячних ванн доводять до 30-40 хвилин;
– не можна приймати сонячні ванни одразу ж після вживання їжі, у хворобливому стані, а також у разі захворювання на малярію, туберкульоз легенів (сухоти), при вадах серця, захворюваннях крові й особливо при радіаційному опроміненні;
– перед прийманням сонячних ванн голову слід прикрити білою панамкою або іншим головним убором;
– після сонячних ванн потрібно обмитися прохолодною водою (26-28°С), обтертися й перейти у затінок. Порушення цих вимог може призвести до опіків, сонячного та теплового ударів.
Повітряні ванни. Свіже повітря потрібне для нормального росту й розвитку. Проте не лише в цьому його значення. Перебування на свіжому повітрі (тобто повітряні ванни) поліпшує роботу всього організму, самопочуття й працездатність. Коли перебуваєш на свіжому повітрі, почуваєш себе бадьоро. Повітряні ванни – один із найдоступніших засобів загартування. Розрізняють теплі (від +20 до +30°С) й холодні (від +6 до -14°С) повітряні ванни. Залежно від температури повітряних ванн вбираються у відповідний одяг. У теплу погоду на свіжому повітрі потрібно перебувати в легкому одязі та взутті, якщо морозу ще немає, шия має бути відкритою. Й лише взимку слід одягатися тепліше, але не надмірно. Зайве вбрання сковує рухи, спричиняє потіння, що може призвести до застуди.
Крім цього, є ряд вимог щодо повітряних ванн:
– приймати їх слід не інакше як за півтори години до й після вживання їжі;
– їх рекомендується поєднувати з руховою активністю (ранкова гімнастика, рухливі ігри, катання на велосипеді, ігри з м’ячем тощо). Це сприяє легкому пристосуванню до змін температури;
– для повітряних ванн слід вибирати місця, захищені від сильного вітру;
– в спеку повітряні ванни слід приймати в затіненому місці;
Кращому загартуванню сприяє систематичне перебування на свіжому повітрі. Через це слід узяти за правило: повітряні ванни – за будь-якої погоди (крім сильного дощу).
Цінним для здоров’я є відпочинок під деревами, особливо під черемхою, березою, сосною, ялиною та ін., які виділяють багато фітонцидів, що згубно діють на деякі бактерії та хвороботворні грибки. Такі повітряні ванни сприяють зміцненню здоров’я.
Регулювання температури приміщень. Одним із засобів загартування є регулювання температури приміщення, де перебувають молодші школярі. При цьому температурний режим має бути пульсуючим. Коливання (пульсації”) температури не повинні перевищувати 5-7°С. Це сприяє загартуванню й підвищує працездатність.
У теплу погоду в кімнатах, де перебувають діти (навчаються, граються, їдять і сплять), вікна мають бути відчиненими. Якщо цього зробити не можна, приміщення потрібно час від часу провітрювати, але за відсутності дітей.
Дуже корисним є сон у спальні з відчиненими вікнами й на свіжому повітрі, навіть узимку, особливо для слабких і легкозбудливих дітей. Це сприяє зміцненню їхньої нервової системи та підвищенню опірності організму до захворювань, допомагає в боротьбі з хронічними недугами верхніх дихальних шляхів. Фітонциди злакових та лугових рослин знищують збудників легеневих захворювань. І якщо дитина дихає таким повітрям, то, як засвідчили спостереження, вона не хворіє на застудні недуги.
Обливання холодною водою. Порівняно з обтиранням більш сильнодіючою процедурою є обливання. Його слід проводити після місячного вологого обтирання. Обливаються із глечика чи звичайної городньої поливальниці. Найкраще до обливання приступити влітку, на свіжому повітрі, починаючи з температури води 20 °С; пізніше проводити процедуру у душовій або у ванні. Взимку обливаються водою, температура якої не нижча за 30°С. Поступово її знижують до 18°С улітку й до 20°С узимку (для знервованих або легкозбудливих дітей +34-35°С, що сприяє зміцненню нервової системи).
Ніжні ванни – це занурення ніг у таз або відро з водою температурою +28-30°С. Протягом 10 днів температура води поступово знижується на 1-2°С. Тривалість процедури спочатку становить 1 хв, протягом 2-3 місяців її поступово доводять до 5 хв при температурі +15 °С. Під час процедури для самозігрівання можна ворушити пальцями, а після її закінчення ноги слід добре витерти. Значно сильнішим загартовуючим засобом є контрасні ніжні ванни. Суть їх полягає в тому, що в один таз або відро наливають гарячу воду(+38-40°С), а в інший – холодну (+30-32°С). Спочатку на 1,5-2 хв ноги опускають в гарячу воду, а потім на 5-10 с у холодну. За один сеанс занурення повторюють до 4-5разів. Через перших 10 днів при постійній температурі гарячої ванни температуру холодної води зменшують на 1-2°С. При цьому час занурення у холодну воду збільшується до20 секунд. Такі процедури значно підвищують загартованість.
Ходіння босоніж є запорукою здоров’я. Воно поліпшує самопочуття, розумову діяльність, створює бадьорий настрій. Починати ходити босоніж краще влітку. Спочатку в теплу погоду потрібно походити по землі кілька хвилин, потім дедалі довше і згодом постійно за кожної можливості. Проте нерідко бажання загартовуватися таким чином виникає в холодну пору року. Тоді його починають у квартирі дуже поступово. Спочатку ходять по застеленій підлозі у вовняних шкарпетках по кілька хвилин, потім по 10-12 хвилин. Через 10-12 днів вовняні шкарпетки замінюють двома парами звичайних, а ходіння в них обмежується кількома хвилинами. Через 10-14 днів ходять лише в одних шкарпетках, а через наступних 2-3 тижні 5-6 хвилин без шкарпеток.
Окрім ходіння босоніж, можна застосувати досить цінний засіб масажування ступні – ходіння по гальці чи щебеню, насипаних у довгий з невисокими краями ящик.
Купання у відкритих водоймах є найсприятливішим способом загартування. При цьому дія води поєднується з дією повітря. Починати купатися слід при температурі води не нижче +23°С, а повітря +25- 27 °С. У воді перебувати не довше 4-5 хв, щоб організм пристосувався до зміни температури середовища. Поступово збільшують тривалість купання до 15-20 хвилин. У воді слід активно рухатися, плавати. З появою ознак переохолодження купання необхідно припинити й інтенсивно розтерти тіло рушником. Не можна входити у воду розігрітим, відразу після їжі.
Моржування – це купання в холодній воді взимку у відкритій водоймі з метою загартування організму людини. Займатися моржуванням можна тільки здоровим людям. Зимове плавання – це одна з форм загартування холодом. Воно значно впливає на механізм терморегуляції і на діяльність усіх систем і органів людського організму. Методика зимового плавання, побудована на принципах поступовості та послідовності, виключає негативну дію низьких температур. Методично правильне моржування сприяє працездатності, знижує захворюваність на грип, ангіну та інші хвороби. Після тривалого загартовування холодною водою можна рекомендувати сильнішу за дією на організм людини форму загартовування – розтирання снігом. Спеціалісти відзначають безпечність снігового розтирання і його значний оздоровчий ефект. Ця процедура сприяє підвищенню рівня опірності організму до застудних захворювань.
Дихальна гімнастика – це система вправ, спрямована на оволодіння мистецтвом правильно дихати, що дає змогу акумулювати організмом життєву енергію, правильно ЇЇ розподіляти і використовувати для контролю над організмом. Дихання – це не тільки рефлекторні дії, але й дихальні вправи для діафрагми, керовані свідомістю, які регулюють вдих і видих. Найкращий варіант дихання при спокої – вдих і видих через ніс. Безперервне, спокійне, рівне дихання найефективніше: воно повністю звільняє легені від повітря під час видиху.
У повітрі, що видихаємо, міститься не більше 16-18 % кисню, 4-5 % вуглекислого газу, а також інші сполуки, у тому числі дуже шкідливі сірчані. Йоги вважають, що тривалість життя людини великою мірою залежить від того, як вона дихає. Якщо дихання людини часте і поверхневе, то і життя її короткочасне. І навпаки – рівне, вільне і спокійне дихання, повніші та глибокі вдохи і видихи є однією з умов здоров’я і довголіття.
Важливо знати, що на тривалість життя впливає і склад повітря, яким доводиться дихати. Так, відомо, що багато з довгожителів живуть в горах, де повітря дуже іонізоване. У морському повітрі містяться ще й специфічні домішки – йодисті та інші корисні для здоров’я сполуки. Таким чином, атмосфера примор’я і гір цілюща, а їхні мешканці рідко страждають на захворювання органів дихання. Накопичений багатий досвід свідчить про те, що завдяки використанню дихальних вправ досягається повний контроль над організмом.
Регульоване і цілеспрямоване дихання сприяє омолодженню організму, лікуванню і профілактиці хвороб, отже, хорошому здоров’ю і подовженню життя.
Масаж – випробуваний засіб, який зміцнює здоров’я людей, піднімає їхній життєвий тонус, робить м’язи сильними і пружними. Масаж – це сукупність прийомів механічного дозованого впливу на різні ділянки поверхні тіла людини. Застосовується з лікувальною, профілактичною, гігієнічною, косметичною, а також спортивно-тренувальною метою. Він може бути загальним (усього тіла) і місцевим (поверхневих ділянок тіла). Під час масажу покращується кровообіг, активується обмін речовин, нормалізується збудливість нервової системи. Для проведення масажу користуються ручними прийомами розтирання, поглажування, натискання або спеціальними апаратами (вібромасаж), або струменем води (гідромасаж) та ін.
Гігієнічний масаж – це ефективний засіб збереження працездатності, зміцнення здоров’я, а також профілактики захворювань. Він застосовується у формі місцевого і загального масажу, а також самомасажу. Самомасаж проводиться в будь-який час залежно від його мети: тонізуючий краще робити в першій половині дня, відновлюючий і заспокійливий – у другій. Гігієнічний самомасаж можна проводити після ранкової зарядки для підвищення життєвого тонусу. Відразу після вживання їжі застосовувати самомасаж не рекомендується.
Оздоровче голодування має на меті звільнити організм від шлаків, які накопичились у ньому внаслідок неправильного харчування або перевищення норм споживання продуктів, і водночас мобілізувати захисні сили організму. У той же час піст і голодування (поєднанні з молитвою і моральним удосконаленням) значно впливають на духовність людського буття. Найсильніші та найрадикальніші способи підтримання високого рівня здоров’я. Вони є величезним резервом, який слугує для продовження життя людини.
Піст – це духовне очищення та одночасне повне чи часткове утримання від їжі, що здійснюється з метою релігійної самодисципліни (духовного і фізичного очищення). Під час посту водночас із очищенням організму від шкідливих речовин, а отже, з його оздоровленням, створюється певний емоційний стан у віруючих, який сприяє очищенню й оновленню душі людини. Згідно з релігійними переконаннями, мета посту – опанування себе, звільнення від спокуси, гріха, перемога над пристрастями плоті. Православні пости поділяються на п’ять категорій:
1. Найсуворіший піст – забороняє вживання будь-якої їжі, не передбачене обов’язкове пиття води. З точки зору валеології такий піст відповідає поняттю повне голодування.
2. Вживання сухої їжі, або піст, під час якого дозволено вживати сиру рослинну їжу, а також хліб. У валеології цю форму харчування називають вживанням сирої їжі, проте вона не рівнозначна цьому посту, оскільки не передбачає у своєму раціоні хліба.
3. Піст із вживанням вареної їжі: дозволяється споживати рослинну їжу піддану тепловій обробці, без олії. У валеології такий піст називають суворим вегетаріанством.
4. Піст із вживанням рослинної їжі, звареної з доданням олії. У валеології це поняття відповідає звичайному суворому вегетаріанству.
5. Піст, під час якого вживається рослинна їжа, зварена з доданням олії. Така їжа може доповнюватися рибою чи рибними продуктами.
До пісної їжі, що вживається в період росту, належать зернові (наприклад, хліб, крупи), бобові, овочі, фрукти, ягоди, гриби, їстівні дикорослі рослини, горіхи, прянощі, мед, пісні продукти (наприклад, олія, риба, рибні продукти).
До скоромних харчів належать м’ясо і м’ясні продукти, молоко і молочні продукти, тваринні жири (сало та ін.), яйця, а також продукти, що містять їх, наприклад, кондитерські вироби.
Українська кухня складається з багатьох страв, якими можна задовольнити різноманітні смаки: борщ із квасолею, суп з галушками, вареники з різною начинкою (картопля, капуста), пиріжки з гарбузом і сушеними фруктами, квашенина, буряк, солоні огірки, помідори, хрін, Цибуля, олія, пампушки тощо. Усе це можна вживати тим, хто утримується від скорому.
Людина має отримувати з їжею стільки енергії, скільки вона витрачає її в процесі життєдіяльності. Тривале недотримування цього закону призводить до порушення здоров’я. З допомогою посту людина може визначити кількість їжі, необхідної для природної потреби організму. Але сутність посту полягає насамперед у духовному його значенні для віруючих: це час для подолання своїх гріховних пристрастей, шкідливих звичок, взаємного прощення і таке інше.
Голодування – це усвідомлене утримання від вживання їжі протягом деякого часу. Методику голодування в оздоровчій системі можна застосувати лише тоді, коли організм повністю сформувався. Терміни голодування можуть бути: малі – 24-48 годин; середні – 3-7 діб; тривалі – 30 діб і більше. Цикли голодування можуть бути: щотижневі – від 24 до 42 годин; щомісячні – від 3 діб; щоквартальні – при зміні сезону року від 3 до 10 і більше днів; щорічні – від 7 до 20 і більше днів.
Мета голодування – очищення організму від наслідків неправильного харчування. У процесі голодування відбувається самооновлення всіх функцій організму, а отже, його омоложення. Голодування – це не тільки метод оздоровлення організму, але і метод, який має великий лікувальний ефект. З допомогою голодування під час хвороби організм не тільки очищається, але й отримує фізіологічний відпочинок, усі функціональні системи організму переключаються на процеси оздоровлення.
Існує декілька різновидів голодування. До них належать, зокрема, такі:
– звичайне голодування, що супроводжується вживанням великої кількості кип’яченої води, регулярним очищенням кишечника з допомогою клізми;
– звичайне голодування – без уживання води;
– напівсухе голодування – без надходження до організму води (як питва і клізм), але з обливанням тіла, прийняттям ванн або вологих угортань.
Під час голодування оздоровчо діють на організм такі фізіологічні механізми: “ремонт” спадкового апарату, біосинтез, відновлення ферментативних систем організму (підвищується імунітет, покращується травлення їжі), оновлення молекулярного і хімічного складу всіх
Клітин організму, зчеплення жирових і зайвих клітин. Унаслідок правильно проведеного голодування оновлюються і омолоджуються тканини всього організму.
Починати голодування бажано з 24-годинного звичайного голодування. Виконуючи цю процедуру один раз на тиждень, людина таким чином голодує 52 дні на рік. У період між голодуваннями необхідно підтримувати здоровий спосіб життя. Одноденне голодування проводиться від сніданку до сніданку або від вечері до вечері. У цей проміжок п’ють дистильовану чи кип’ячену воду. Під час 24-годинного голодування можна додати до склянки води третину чайної ложки натурального меду або чайну ложку лимонної кислоти. Під час голодування можна пити води стільки, скільки потрібно організму (від 1,5 до 2 літрів). Після завершення 24-годинного голодування перше вживання їжі має складатися з овочевого салату (свіжа морква, капуста, можна використати як приправи лимонний чи апельсиновий сік), після цього вживати страви з варених овочів.
Істотне місце в системі профілактичних засобів народної медицини займала і займає фітопрофілактика (грец. фгто – рослина, профілактика-запобігання). Багато лікарських рослин мають антибактеріальну активність (хвоя сосни, листя граба, клена, берези, дуба). Відомо, що фітонциди сосни пригнічують вірус грицу, а фітоциди ялини, модрини та липи мають протигрипозну дію. Цим, певно, пояснюється той факт, що повітря у хвойному лісі майже стерильне. Найкращим часом перебування у лісі є вересень-квітень, у період невеликої міри виділення фітоорганічних речовин. Цим можна пояснити те, що саме посередині цього періоду, тобто на новорічне свято, в помешканні встановлюють ялинку чи сосну.
До рослин, фітонциди яких позитивно впливають на здоров’я людини, належать: фіалка (заспокоює нервову систему), дуб (полегшує сон, роботу серця, легенів), береза (поліпшує настрій); леткі фітоорганічні речовини материнки заспокоюють нервову систему, поліпшують сон; фітонциди лаванди діють як заспокійливий засіб. Запах м’яти зменшує серцебиття, знімає запаморочення, поліпшує настрій, сон, зменшує роздратованість. Чебрець полегшує дихання, заспокоює нервову систему, знімає втому.
Лікарські рослини застосовуються як усередину, так і зовнішньо. Всередину вводять: 1) витиснутий сік; 2) відвари; 3) витяжки з коренів, кори, насіння і плодів, зроблені за допомогою води, вина, горілки, спирту; 4) порошки з висушених рослин. Зовнішньо лікарські рослини використовують у вигляді ванн, обгортань у простирадло, намочене у відварі примочок, компресів, прикладань частин рослин і пасти з них до хворих місць.
Через те, що деякі лікарські рослини містять сильнодіючі або отруйні речовини, некомпетентне застосування фітотерапії може призвести до небажаних ускладнень. Тому траволікуванням слід займатися під наглядом лікаря. Необхідно враховувати конкретний стан хворого, який майже ніколи не збігається зі станом іншого, який страждає від тієї самої хвороби.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...