Головна ⇒ 📌Географія ⇒ Природно-заповідний фонд України

Природно-заповідний фонд України

Розділ 4. ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНА

Тема 2. ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНА ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

§48. Природно-заповідний фонд України

Географічна розминка

Поміркуйте, використовуючи атлас з географії материків і океанів, який тип природоохоронних територій найбільше поширений на материках.

Пригадайте, користуючись змістом § 46, коли в Україні був прийнятий Закон “Про природно-заповідний фонд”.

Еталони незайманої природи. Основою природних регіонів у національній екологічній

мережі є території та об’єкти природно-заповідного фонду України (ПЗФ).

Вони є найзахищенішими від впливу господарської діяльності людини і найбільш збереженими. Тому їх часто називають еталонами, або зразками, природних ландшафтів (мал. 219, 220).

За роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла майже вдвічі переважно завдяки створенню національних і регіональних ландшафтних парків. Нині до його складу входить понад 7 тис. територій та об’єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4,6 % території держави. Розвиток національної мережі територій та об’єктів природно-заповідного

фонду наближається до світових тенденцій.

Проте частка природно-заповідного фонду в загальній площі території України, різноманіття видів природних ландшафтів, їхнє розміщення по території країни не повною мірою відповідають міжнародним стандартам.

Мал. 219. Південні схили ландшафтного заказника Аюдаг

Проблема

Попри певні позитивні зміни щодо збільшення площі природно-заповідного фонду, вона в Україні є недостатньою і залишається значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній показник заповідності становить 15,3 %. Площа заповідних земель в Європі на одну людину становить близько 2220 м2, а в Україні – 570 м2. Запропонуйте способи збільшення площі ПЗФ. Чи є можливість розширення природоохоронних територій у вашій області?

Природно-заповідний фонд України включає найрізноманітніші категорії територій і об’єктів: біосферні та природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники (див. додаток), пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки (мал. 221), зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Мал. 221. Дендропарки “Олександрія” (1) і “Софїівка” (2)

Факти сьогодення

Еталони природи у цифрах. Найчисленнішими серед об’єктів природно-заповідного фонду є пам’ятки природи – 2584. На другому місці за кількістю заказники – 2552. Далі слідують заповідні урочища (753), парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва (508), регіональні ландшафтні парки (38). Статус загальнодержавних мають 588 об’єктів, з них чотири біосферні заповідники, 17 природних заповідників, 12 національних природних парків, 292 заказники, 132 пам’ятки природи, 88 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 20 дендрологічних парків, 17 ботанічних садів, 7 зоопарків.

Біосферні заповідники посідають особливе місце серед об’єктів природно-заповідного фонду України. Вони створені з метою збереження у природному стані найтиповіших природних комплексів, здійснення екологічного моніторингу, вивчення тих антропогенних змін, що відбуваються в географічній оболонці. Біосферні заповідники є своєрідними науково-дослідними лабораторіями міжнародного значення. Перші біосферні заповідники в Україні були створені у 1984 р. за ініціативою ЮНЕСКО. Ними стали природні заповідники Асканія-Нова і Чорноморський. Нині цей статус мають також Карпатський і Дунайський заповідники. Загальна площа біосферних заповідних територій в Україні становить понад 22 тис. га.

Мал. 222. Угольсько-Широколужанськии масив Карпатського заповідника (1,2). Кінь Пржевальського у заповіднику “Асканія Нова” (3)

Мал. 223. Дунайський біосферний заповідник Факти сьогодення

Біосферні перлини України. Так називають біосферні заповідники, найстарішим серед яких є “Асканія-Нова”, створений 1898 року як природний заповідник. Головна його цінність – наявність єдиної в Європі ділянки цілинного типчаково-ковилового степу площею понад 11 тис. га. Найбільший за площею заповідник – Чорноморський – понад 89 тис. га. Тут під охороною перебуває понад 90 % світової популяції чорноголового мартина. Об’єктом охорони є також природні типчаково-полинові та лісові залишкові ландшафти. У Дунайському біосферному заповіднику (46,4 тис. га) під охороною перебуває дельта Дунаю з унікальним природним комплексом, що включає плавні і водно-болотяні угіддя. Тут розташована так звана українська Венеція – м. Вилкове (мал. 221). Збереження гірських лісів Карпат є метою створення Карпатського біосферного заповідник (57,9 тис. га). До його складу входить шість масивів з “Долиною нарцисів” – найбільшим в Європі ареалом нарциса вузьколистого в околицях м. Хуст на площі понад 250 га. Тут діє єдиний в Україні Музей екології гір та історії природокористування Карпат (мал. 224).

Природні заповідники – це особливо цінні з науково-природничого й культурно-освітнього погляду порівняно великі, не змінені або мало змінені природно-територіальні комплекси, які назавжди вилучені з господарського користування (мал. 225, 226). Найбільшими за площею природними заповідниками є Рівненський (понад 47 тис. га), Кримський (понад 34 тис. га), Поліський (понад 20 тис. га) та Ялтинський гірсько-лісовий (понад 14 тис. га), в яких зберігаються природні ландшафти – лісові та болотні, а також окремі види рослин і тварин.

Мал. 224. Біля музею, що на території Карпатського заповідника

Мал. 225. Ліс у Канівському природному заповіднику

Національні природні парки серед об’єктів природно-заповідного фонду є найбільш придатними для використання, зокрема в рекреаційній діяльності. Національний природний парк – це територія, де розташовані найбільш своєрідні природні та історико-культурні комплекси, що відзначаються особливою екологічністю, естетичністю та оздоровчою цінністю. Тому в національних парках створюються найкращі умови для відпочинку та розширення культурно-освітнього кругозору людини.

Перший національний природний парк в Україні – Карпатський – було створено 1980 року поблизу смт. Яремча Івано-Франківської області. Тут зосереджені унікальні лісові та альпійські природні ландшафти. Місцева флора налічує понад 1100 видів вищих рослин, а фауна – 46 видів ссавців. У парку багато мальовничих водоспадів, гірських озер, печер та інших цікавих природних об’єктів. На території парку добре розвинені різноманітні види туризму – пішохідний, лижний, велосипедний, кінний, водний.

Останнім на цей момент серед національних природних парків України є створений 2002 року парк “Гуцульщина” (понад 32 тис. га).

Його цінність полягає не тільки в охороні мальовничих ландшафтів Покутсько-Буковинських Карпат, а й у культурній своєрідності місцевого населення, у широкому розвитку народних промислів – писанкарства, килимарства, різьблення по дереву та ін.

Практичне завдання

За картою (мал. 220) та додатками назвіть усі національні природні парки України; визначте, в яких регіонах країни переважно вони зосереджені, поясніть чому.

Регіональні ландшафтні парки почали створювати в Україні з середини 90-х років XX ст. з метою розвитку туризму. Вони є природоохоронно-рекреаційними установами регіонального або місцевого значення. У них поряд з охороною типових або унікальних природних комплексів дозволено й відпочинок населення. На думку багатьох учених, основною функцією регіональних ландшафтних парків є все ж таки рекреаційна, зокрема проведення екскурсій з короткостроковим відпочинком. Найцікавішими щодо організації відпочинку населення є регіональні ландшафтні парки “Меотида”, “Донецький кряж”, “Кременчуцькі плавні”, “Кінбурнська коса”.

Мал. 226. Заповідники “Мис Мартьян” (I) і “Кам’яні могили” (2)

Україна у світі

Регіональний ландшафтний парк “Меотида”. Він створений в індустріальній Донеччині. Це перший і поки єдиний серед заповідних об’єктів України, який 2001 року був прийнятий до Федерації природних і національних парків Європи, що об’єднує понад 340 парків у країнах нашого континенту.

Практичне завдання

Складовими природно-заповідного фонду України є й інші об’єкти. За картою атласу визначте особливості поширення заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, дендропарків, ботанічних садів, зоопарків. Випишіть ті з них, які розміщені у вашій області.

Проблеми і перспективи розвитку природно-заповідного фонду.

Внаслідок розвитку в Україні переважно видобувних екологічно найнебезпечніших галузей промисловості та надмірної розораності грунтів значно погіршилися умови збереження ландшафтів на територіях природно-заповідного фонду. Зростає загроза втрати вже заповіданих і зарезервованих під заповідання унікальних та еталонних природних комплексів через їхнє часто нецільове використання. Трапляються випадки, коли ділянки заповідних земель вилучаються зі складу природно-заповідного фонду. На окремих територіях стан моніторингу природних комплексів не відповідає сучасним вимогам. Основними причинами згаданих проблем є недосконалість управління заповідним фондом; низький рівень фінансового та матеріального забезпечення; недостатній рівень забезпеченості кадрами; недосконала законодавча база щодо врегулювання питань охорони і відтворення заповідного фонду.

Тому на сучасному етапі розвитку України є нагальна потреба втілити в життя комплекс заходів щодо забезпечення належних умов для розвитку заповідної справи. Наприклад, планується довести площу земель природно-заповідного фонду до 10 % території України та закінчити формування на її основі національної екологічної мережі. При цьому потрібно забезпечити розроблення та здійснення наукових досліджень і моніторинг екосистем, а також домогтися раціонального еколого-освітнього та рекреаційного (екологічний туризм) природокористування в межах об’єктів природно-заповідного фонду. У найближчій перспективі буде розширена законодавча та наукова база щодо розвитку природно-заповідного фонду України. Зокрема, розробляється закон України “Про Загальнодержавну програму розвитку заповідної справи до 2020 року”, проводиться робота зі створення науково-дослідного інституту заповідної справи та збереження біологічного різноманіття.

До природно-заповідного фонду України належать біосферні та природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендропарки, зоопарки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

За роки незалежності площа природно-заповідного фонду України зросла майже удвічі і становить 4,6 % площі країни.

В Україні розташовані чотири біосферні заповідники міжнародного значення.

Природні заповідники – це природно-територіальні комплекси, що назавжди вилучені з господарського користування.

В Україні створюють національні природні парки та регіональні ландшафтні парки для використання їх у рекреаційній діяльності.

Головна проблема природно-заповідного фонду – вилучення з нього окремих ділянок земель, головна перспектива – розширення його земель до 10 % території країни.

Ключові терміни і поняття

Природно-заповідний фонд біосферні заповідники природні заповідники національні природні парки регіональні ландшафтні парки

Самоперевірка

Підготуйте повідомлення про об’єкти природно-заповідного фонду у вашій області.

Поясніть відмінності між різними категоріями земель природно-заповідного фонду України.

Назвіть регіони України найбільш насичені природоохоронними об’єктами.

Наведіть приклади заказників, пам’яток природи, парків-пам’яток садовопаркового мистецтва, дендропарків, ботанічних садів, зоопарків у вашій місцевості.