Про сутність та існування людини
Філософія посбіник
Тема 8. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ
§ 2. Про сутність та існування людини
Філософська антропологія обіймає розмисли як над метафізикою людини, так і над її предметними виявами. Коротко кажучи, осмислює сутність людини, як несуперечливу єдність духу і плоті, а також існування людини або її суспільно-культурні виміри. Якщо дух і плоть – самотворчі структури людського буття, то природні виміри повідомляють про здатність людини до творчості, здійснення (ентелехії). Особистість – це діяння, що цілковито змінює людину.
Сутність
Екзистенційний підхід цікавиться категорією існування.
Існування – категорія онтології, що позначає наявне буття предмета, котре осягається чуттями. Це фактична заданість чого-небудь.
Екзистенційний підхід витлумачує людину як “екзистенцію”, від лат. “exista” – “існую”, тобто посутньо не загальну, однократну істоту. Перевага віддається людській ситуації з одночасним акцентуванням на ірраціональних можливостях людини. Зосередженість на специфічно людському
Есенційний підхід робить ставку на категорію сутність.
Сутність – категорія онтології на позначення внутрішнього, ті особливості предмета, за межі яких людина не може вийти і які осягає розумом. Це становлення, зусилля чого-небудь.
Есенційний підхід прагне віднайти “специфічно людську” рису, не відмінну від інших рис, яка виявляє людину власне іншою (необмеженою, повною) істотою, що не закута в рамки детерміністичного світу. Проте, занурившись у власне розуміння есенційності, представники есенційного підходу продемонстрували набір людських “першосутностей”.
І екзистенційний, і есенційний підходи у своїй суперечці між сутністю й існуванням на користь одного намагались віднайти способи самотворення людини як особистості. Через нехтування іншої сторони, продемонстрували одномірне розуміння феномену людини і гнучкість (багатогранність) особистості у процесі звертання до підстави.