Промислова кооперація

Related posts:

1. Кооперація праці Кооперація праці – єдність і узгодженість спільних дій окремих працівників, трудових колективів та сукупних працівників національних господарств у процесі відтворення матеріальних і духовних благ. Існує з часу появи людини. Найпомітніше на розвиток К. п. впливає прогрес продуктивних сил і техніко – та організаційно-економічних відносин. Опосередковано на К. п. впливають відносини економічної власності й господарський механізм. […]...
2. Кооперація кредитна Кооперація кредитна – система відносин економічної власності між членами кредитної спілки з приводу формування спільної кооперативної власності та її використання для надання фінансової допомоги. Таке визначення характеризує тип кредитних спілок, власність яких формується з пайових внесків їхніх членів, що найбільшою мірою відповідає принципам діяльності народних банків. У разі формування кооперативної власності спілки на основі отримання […]...
3. Кооперація сільськогосподарська Кооперація сільськогосподарська – комплекс споріднених за видами діяльності сільськогосподарських кооперативів, що базуються на колективній власності та її оптимальному поєднанні з приватною власністю і передбачає об’єднання ресурсів (фізичних, розумових і матеріальних) та співробітництво для досягнення спільної мети. Для К. с. властиві демократичність контролю, добровільність участі, взаємодопомога, поєднання праці і власності та ін. Основними перевагами К. с. […]...
4. Кооперація Кооперація (лат. соореratio – співробітництво) – добровільне об’єднання власності (різних об’єктів і форм) та праці для досягнення спільних цілей у різних сферах господарської діяльності, а також система економічних відносин, які при цьому розвиваються. Об’єднання власності передбачає об’єднання таких її суб’єктів: дрібних товаровиробників, робітників, службовців, споживачів тощо. Об’єктами власності в процесі такого об’єднання є гроші, засоби […]...
5. Проста капіталістична кооперація Проста капіталістична кооперація – найпростіший вид капіталістичних підприємств, заснованих на приватній капіталістичній власності на засоби виробництва та створений продукт, в яких під контролем капіталіста планомірно працювало багато найманих робітників з метою виробництва більшої додаткової вартості. Як наслідок планомірної праці найманих робітників й пропорційності виникла нова колективна продуктивна сила, зумовлена також конкуренцією та змагальністю між робітниками, […]...
6. Самоуправління виробниче на народних підприємствах Самоуправління виробниче на народних підприємствах – найдосконаліша та найдемократичніша форма управління підприємством його працівниками – власниками. Власність народних підприємств є колективною трудовою власністю, набула поширення в останні десятиріччя XX ст. в окремих розвинених країнах світу. Початковою формою самоуправління на таких підприємствах є виробничі колективи. До таких підприємств відносять ті, частка сукупного капіталу яких у власності […]...
7. Міжнародна кооперація праці і виробництва Міжнародна кооперація праці і виробництва – форма розподілу праці, при якій праця робітників різних країн взаємодіє в одному або в різних, але пов’язаних між собою процесах виробництва. При цьому обов’язки учасників (кооперантів) розмежовані, але вони мають єдину ціль – випуск узгодженої продукції. Крім того, кооперація передбачає обмін між кооперантами виготовленою ними частковою продукцією, тобто взаємодію […]...
8. Надомник Надомник – працівник, який за договором з підприємцем виконує визначену роботу вдома. Таку роботу виконують переважно з використанням засобів виробництва підприємця, йому належить і вироблена продукція. Ця форма зайнятості практикувалась у період становлення і на початкових етапах розвитку капіталізму; певного поширення набула за сучасних умов. За прогнозами фахівців, у XXI ст. в найрозвиненіших інших країнах […]...
9. Кооперація споживча Кооперація споживча – добровільне об’єднання громадян, здебільшого на основі приватної трудової власності у сфері торгівлі, що ставлять за мету задоволення своїх потреб та інтересів як споживачів. Сферою діяльності К. с. є промислове виробництво товарів масового вжитку та торгівля продуктами споживання, організація громадського харчування, а також заготівля й переробка сільськогосподарської продукції тощо. К. с. обслуговує передусім […]...
10. Оренда землі Оренда землі – форма господарювання в сільському господарстві, за якої власник землі надає її у тимчасове користування орендареві за певну плату, яка фіксується з договорі оренди. О. з. набула значного поширення в розвинених країнах світу. У Франції, наприклад, орендують більше половини земель, в Англії – до 40%, Бельгії – 68%. У США понад третина сільськогосподарських […]...
11. Фермерська (селянська) кооперація Фермерська (селянська) кооперація – добровільне об’єднання фермерських (селянських) господарств шляхом надання пайових внесків для спільного виробництва, переробки, зберігання та реалізації сільськогосподарської продукції, а також для забезпечення потреб таких господарств у необхідних для них засобах виробництва і фінансово-кредитних ресурсах на засадах взаємодопомоги, співробітництва і демократії. У Ф.(с.)к. фермери зберігають свою господарську самостійність (господарюють на власний розсуд), […]...
12. Закон соціалізації Закон соціалізації – стадійний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між рівнем розвитку технологічного способу виробництва, передусім продуктивних сил, зростанням усуспільнення виробництва і праці, з одного боку, та наростанням підриву товарного виробництва, поступовим подоланням відчуженості найманих працівників від процесу праці, власності та економічної влади на мікрорівні в розвинених країнах світу – […]...
13. Власність трудова Власність трудова – власність, яка заснована на власній праці, унеможливлює використання найманої праці й означає привласнення засобів виробництва, створеного продукту окремою особою, сім’єю чи трудовим колективом. Додатковими критеріями належності власності до трудової (крім невикористання найманої праці), а також розмежування форм трудової та нетрудової власності є привласнення необхідного або додаткового продукту, рівень доходів, який або дає […]...
14. Реприватизація Реприватизація – повернення націоналізованих раніше (повною експропріацією або частковим викупом) підприємств, банків та інших об’єктів приватним власникам. Поняття “Р.”, як і поняття “приватизація”, позначає наявність лише двох типів власності в сучасному суспільстві – приватної та державної, що є одним зі стереотипів західної економічної науки. Однак, крім цих типів власності, існує колективний тип у формах акціонерної […]...
15. Міжнародна науково-виробнича кооперація Міжнародна науково-виробнича кооперація – один з важливих сучасних напрямків зовнішньоекономічних зв’язків, метою яких є спільні розробки науково-технічних проблем, взаємний обмін науковими досягненнями, виробничим досвідом, підготовка кваліфікованих кадрів. М. н.- в. к. охоплює як теоретичні проблеми фундаментальних досліджень, так і конкретні завдання освоєння космосу, вирішення екологічних проблем, використання атомної енергії тощо. М. н.- в. к. здійснюється […]...
16. Економіка участі Економіка участі – сукупність відносин економічної власності між найманими працівниками та капіталістами (а опосередковано й державою) щодо участі осіб найманої праці у власності акціонерних компаній та управлінні нею (власністю). Головними елементами Е. у. у власності є система заробітної плати “участі у прибутках”, участь в акціонерному капіталі через механізм широкого розповсюдження акцій та участь в урядовій […]...
17. Відтворення економічної власності Відтворення економічної власності – постійно повторюваний процес функціонування і розвитку різноманітних типів та форм власності у їх взаємодії (взаємопроникненні, взаємопереходах, взаємозапереченні) відповідно до властивих їм законів, що супроводжується виокремленням типу і форми власності, яка домінує. В сучасних умовах розширене В. е. в. у розвинених країнах світу може, по-перше, здійснюватися лише тоді, коли збагачена новітніми рисами […]...
18. Народні підприємства Народні підприємства – підприємства, які належать безпосередньо працівникам, трудовим колективам. Виникли наприкінці XX ст. в окремих розвинених країнах світу здебільшого через викуп. У США на початку 1991 на 11 тис. фірм, частково або повністю викуплених працівниками, було зайнято бл. 10 млн робітників і службовців (10% сукупної робочої сили). Викуп трудовими колективами підприємства нерідко здійснюється примусово. […]...
19. Антропологія соціальна Антропологія соціальна (гр. anthropos – людина, social – учення) – соціологічна концепція, яка проповідує пріоритет особистості в системі суспільних відносин (економічних, соціальних, політичних, правових та інших) і відповідні принципи дослідження, які лежать в її основі. Найважливішою основою A. c. є пріоритет людини в системі економічних відносин, передусім у відносинах економічної власності. Такий пріоритет передбачає гуманізацію […]...
20. Типи власності Типи власності – класифікація економічної власності залежно від її суб’єкта з одночасним виокремленням у межах кожного з цих типів форм власності відповідно до соціально-економічного поєднання безпосередніх працівників із засобами виробництва. Розрізняють такі Т. в.: 1) приватний, суб’єктом якого є окрема особа, максимум сім’я. У його межах виділяють приватну трудову власність, що базується на соціально-економічній єдності […]...
21. Робочий день Робочий день – найпоширеніша форма робочого часу, впродовж якого людина працює на підприємстві (фірмі, компанії), в установі та виражає відносини економічної власності між власниками цих структурних підрозділів і найманими працівниками з приводу праці останніх і привласнення необхідного та додаткового продуктів. Р. д. має фізичні (визначаються необхідністю відновлення фізичних і розумових здібностей, витрачених за робочу зміну) […]...
22. Рівень економічного розвитку Рівень економічного розвитку – узагальнене економічне поняття, яке характеризує ступінь розвитку технологічного способу виробництва, організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності та господарського механізму і виражається у показниках національного доходу (або ВВП) на душу населення, в ефективності виробництва, у глибині суспільного поділу праці та в інших макроекономічних показниках. Р. е. р. – одна з конкретних форм економічного […]...
23. Відносне перенаселення Відносне перенаселення – ситуація, за якої частина працездатного населення суспільства не може продати свою робочу силу і стає безробітним за наявності не завантажених потужностей, мільйонів бідних тощо. Таке перенаселення називають відносним, оскільки в економіці розвинених країн світу значною мірою не використовуються виробничі потужності (рівень їх завантаження у безкризовий період становить приблизно 75 – 80%). В. […]...
24. Закон єдності праці і власності Закон єдності праці і власності – загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між різними за змістом видами праці та відповідними типами і формами власності. Початково цей закон виражає такі зв’язки між індивідуальною працею людини і приватною трудовою власністю на результати цієї праці. З. є. п. і в. відображає функціонування (функціональні […]...
25. Плюралізм економічної системи Плюралізм економічної системи – існування і взаємодія різних технологічних способів виробництва, організаційно-економічних відносин, типів і форм економічної власності та господарських механізмів у межах національної економічної системи. Так, у країнах з високим і середнім рівнями розвитку економічна система базується на поєднанні трьох типів технологічного способу виробництва; у країнах із середнім рівнем розвитку переважає технологічний спосіб виробництва, […]...
26. Вакантні робочі місця Вакантні робочі місця – незадоволений попит на робочу силу з боку підприємців та інших суб’єктів господарювання. В деяких розвинених країнах світу інформацію про В. р. м. на професії фізичної, а частково розумової праці надають громадським службам зайнятості, систематично реєструють і щомісяця публікують. Дані щодо В. р. м. окремих професій розумової праці та вищих менеджерів публікуються […]...
27. Державне підприємництво Державне підприємництво – організаційно-господарська діяльність менеджерів державних підприємств у процесі їх створення та розвитку, а також управління різними формами таких підприємств. Д. п. у розвинених країнах світу здійснюється з метою: 1) створення робочих місць, послаблення циклічних коливань в економіці, зокрема економічної кризи; 2) утримання галузей комунального господарства; 3) забезпечення обороноздатності країни; 4) поповнення державного бюджету […]...
28. Міжнародна кооперація виробництва Міжнародна кооперація виробництва – форма міжнародного поділу праці, за якої працівники з різних країн неоднакових професій та спеціальностей, але споріднених галузей об’єднуються для узгодженого випуску спільної продукції та обміну нею на основі планомірних товарно-грошових відносин і безпосередньо суспільних зв’язків. Основним центром М. к. в. є продукція машинобудування і, передусім, машин і транспортного машинобудування, виявом чого […]...
29. Економіка народна Економіка народна – економіка, яка базується на домінуванні трудової колективної власності, принципах самоуправління та всебічного соціального захисту працівників з використанням інших форм власності (в т. ч. приватної), соціального контролю та національного і наднаціонального демократичного економічного планування у поєднанні з перевагами корпоративної планомірності та ринкового саморегулювання. Рушійними силами побудови такої економіки є весь народ, його основні […]...
30. Біржа робочої сили Біржа робочої сили (на поверхні явищ – біржа праці), або служба зайнятості – економічні відносини власності, в тому числі відносини привласнення у процесі збору та надання інформації про наявність вакансій, надання допомоги безробітним та інших послуг, фінансування додаткових робочих місць, сприяння підготовці та перепідготовці кадрів, регулювання зайнятості тощо. Б. p. c. має свої відділення в […]...
31. Економічна незалежність у відносинах власності Економічна незалежність у відносинах власності – наявність власності народу на створене його працею національне багатство і передусім на засоби виробництва, що передбачає активну й постійну участь працездатного населення у виробництві необхідних для суспільства товарів і послуг, справедливому розподілі створеного національного доходу, в управлінні власністю на цій основі, а також розширене відтворення людини – працівника і […]...
32. Закон мілітаризації Закон мілітаризації – загальний економічний закон, згідно з яким під час загострення суперечностей нетрудової приватної та колективної капіталістичної власності, міжнаціональних та міжрелігійних конфліктів, посилення боротьби за владу, за територіальний та економічний поділ і перерозподіл світу та за нерівномірного розвитку країн, імперій і регіонів спалахують війни, зростає мілітаризація економіки, відбувається поділ території окремих країн. З 3060 […]...
33. Брей (Bray) Джон Френсис (1809-1905) Брей (Bray) Джон Френсис (1809-1905) – англійський економіст, який у своїй основній праці “Несправедливості у відношенні праці і засоби їх усунення у 1839) виступав проти приватної капіталістичної власності як основи експлуатації найманої праці, а засобом її ліквідації вважав створення робітничих акціонерних компаній. Останні мають випускати банкноти (під майбутню виготовлену ними продукцію), купувати за них засоби […]...
34. Моделі роздержавлення і приватизації у постсоціалістичних країнах Моделі роздержавлення і приватизації у постсоціалістичних країнах – найважливіші концепції трансформації одержавленої економіки цих країн у протилежні за змістом економічні системи та схеми їх реалізації. Основними серед них є: 1) модель масового роздержавлення і приватизації; 2) модель колективного роздержавлення і приватизації; 3) модель зовнішнього власника; 4) змішана модель роздержавлення і приватизації; 5) модель соціально орієнтованої […]...
35. Омбудсмен Омбудсмен – спеціально призначена Верховною Радою України особа, яка повинна спостерігати за дотриманням чинного законодавства щодо прав і свобод людини в діяльності державних органів; а в деяких країнах – за об’єднаннями і приватними особами. Уперше така посада запроваджена 1809 у Швеції. Поряд з назвою О. в скандинавських країнах, у Франції таку посаду, що призначається декретом […]...
36. Торговельне (комерційне) право Торговельне (комерційне) право – сукупність правових норм, які регулюють на засадах юридичної рівності певні майнові та немайнові відносини. Впродовж кількох століть у розвинених країнах Заходу сформувалися дві правові системи регулювання таких відносин. У Франції, Італії, Іспанії, Німеччині та в деяких інших – так звана дуалістична система приватного права, в якій Т. п. склалося як відокремлене […]...
37. Підприємства колективні Підприємства колективні – підприємства, що створюються і розвиваються в різних сферах і галузях економіки, на яких переважно колективному характеру праці відповідає колективний тип привласнення засобів виробництва та результатів праці. На відміну від П. к., на приватних підприємствах праця може мати індивідуальний (на приватних трудових) і колективний (на малих і частині середніх капіталістичних підприємств, які не […]...
38. Власність комунальна Власність комунальна – форма колективної власності, за якої засоби виробництва і результати виробництва та праці привласнюються територіальними колективами (громадами). В. к. закріплена у Конституції України. Аналогом В. к. у зарубіжній літературі і практиці є поняття “муніципальна власність”. Запроваджена в Україні з 1990 з визнанням інституту місцевого самоврядування. Сформувалася шляхом безоплатного передання частки загальнодержавної власності; у […]...
39. Податкові ставки Податкові ставки – ставки, за якими оподатковуються особисті доходи (насамперед заробітна плата), прибуток підприємств, додана вартість, нерухоме майно та інші об’єкти оподаткування, а також здійснюється відрахування до фонду соціального страхування. Основними видами податків у розвинених країнах світу є особистий подохідний податок, податок на соціальне страхування і ПДВ. Щодо першого розрізняють верхні й нижні ставки оподаткування. […]...
40. Економічна незалежність кадрова Економічна незалежність кадрова – наявність у країні необхідної кількості працівників з високим інтелектуальним, загальноосвітнім, кваліфікаційним та організаційним потенціалом, здорової переважної більшості населення, які працюють, примножують національне багатство, раціональної кадрової політики держави. Основні параметри Е. н. к. зумовлені сутністю людини, яка визначається насамперед єдністю в ній біологічного і соціального. У першому випадку для праці необхідне відтворення […]...