ПРОМИСЛОВІСТЬ СВІТУ: ХІМІЧНА, ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА, ЛЕГКА, ХАРЧОВА
Розділ 1. Загальна економіко-географічна характеристика світу
Тема 4. Світове господарство
§ 18. ПРОМИСЛОВІСТЬ СВІТУ: ХІМІЧНА, ЛІСОВА, ДЕРЕВООБРОБНА, ЛЕГКА, ХАРЧОВА
Хімічна промисловість – галузь, що виробляє продукцію з вуглеводневої, мінеральної та іншої сировини шляхом її хімічної переробки.
Хімічна промисловість має дуже складну галузеву структуру. Вона включає майже двісті взаємопов’язаних виробництв із широким асортиментом продукції, яка швидко оновлюється. Чимало продукції хімічної промисловості (синтетичний
Щонайменше хімічну промисловість можна поділити на дві підгалузі. Провідне місце посідає промисловість органічного синтезу, для якої вихідною сировиною є органічні складники. Інша – основна хімія, де переробляються у великій кількості мінерали і складники повітря для виробництва штучних добрив, кислот, солей, соди, хлору. Серед важливих особливостей хімічної промисловості слід назвати переважання безперервних технологічних процесів, кінцева продукція яких може теж бути вихідною сировиною або складником для інших
Розміщення підприємств хімічної промисловості визначається передусім наявністю сировини, що дуже розмаїта – як органічного, так і неорганічного походження. Це – вугілля і коксівний газ, природний газ і нафта, супутні нафтові гази і солі (кухонна або калійна), фосфорити й азот, природна сірка і газові відходи чорної та кольорової металургії тощо. Завдяки НТР чимало виробництв хімічної промисловості було переведено з кам’яновугільної сировини на нафтову й газову.
Хімічна промисловість світу в останні десятиріччя розвивається досить швидкими темпами. Найбільш повно вона представлена в розвинутих країнах світу. Перші сім її представників (США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Канада та Італія) виробляють понад 75 % хімічної продукції світу. Лідером є США, які найбільше виробляють науко – містких видів хімічної продукції. Так, за виробництвом хімічних волокон США посідають перше місце у світі (понад 25 % світового виробництва).
У Європі традиційно виробництвом хімічної продукції виділяються такі країни: фармацевтикою – Франція, Німеччина й Угорщина, парфумерією – Франція, Велика Британія, країни Бенілюксу, косметикою – Франція, Швеція і Латвія, виробництвом кіно – і фотоплівки – Німеччина, Чехія тощо.
Наука стверджує
Хімія потребує багато води, палива та енергії. Для виробництва 1 т хімічних волокон потрібно у 25 разів більше води, ніж для виплавки 1 т чавуну, і в кільканадцять разів більше, ніж для виплавки 1 т міді, свинцю або цинку. Загалом норми витрати води на 1 т продукції в хімічній промисловості коливаються від 50 м3 у виробництві хлору й соди до 6000 м3 у виробництві синтетичних волокон. Чимало галузей хімічної промисловості потребують також значної кількості палива й енергії. Наприклад, для виробництва синтетичного каучуку на базі ацетилену необхідно 15 тис. кВт · год, а фосфору – до 20 тис. кВт · год на 1 т продукції.
Нині хімічна промисловість переміщується до портів – імпортерів нафтохімічної сировини. Наприклад, поряд із старими промисловими районами, як-от: Рур (Німеччина), Мідленд (Велика Британія), Донбас (Україна) та ін., розвивається новий Північний регіон у Німеччині, ростуть центри сучасної нафтохімії на північному сході Шотландії та Норвегії тощо. Так само хімічна промисловість зосереджена на тихоокеанському узбережжі – в Японії.
Провідні підприємства
Хімічні компанії – світові лідери за обсягами продаж.
П’ятірку лідерів становлять здебільшого представники Європи. Перше місце належить відомій німецькій компанії BASF AG, якій за рік вдається продати продукції на суму понад 53 млрд дол. Друге місце посідає американська Dow Chemical (понад 46 млрд дол.), третє – британська Shell Chemicals (35 млрд дол.). Наступні два місця посідають німецька Bayer AG (понад 34 млрд дол.) і британська INEOS (33 млрд дол.).
Хімічна промисловість у країнах “третього світу” має свою специфіку. Вони потенційно володіють багатими ресурсами – нафтою, природним газом, фосфоритами, природною сіркою, різними мінералами. Однак свої можливості не використовують. А промисловість, що існує, майже повністю зорієнтована на експорт.
Загалом країни, що розвиваються, не забезпечують себе необхідними продуктами хімічної промисловості, за винятком мінеральних добрив і побутової хімії. Не вистачає в цих країнах ліків, отрутохімікатів, якісних барвників, синтетичних волокон. Уся ця та інша хімічна продукція завозиться із розвинутих країн світу.
Лісова і деревообробна промисловість – сукупність галузей, які здійснюють заготівлю, комплексну механічну і хімічну обробку та переробку деревини. З огляду на це, лісопромисловий комплекс включає лісозаготівельну, деревообробну (лісопильну, виробництво меблів, фанери тощо), целюлозно-паперову (виробництво целюлози, паперу, картону та ін.) і лісохімічну (виробництво деревного вугілля, метилового спирту, розчинів тощо) промисловість.
Проблема
Запаси деревини світу оцінені спеціалістами у 143 млрд м3. Щорічно у світі заготовляється близько 3,5 млрд м3 деревини, а обсяги лісозаготівель при цьому зростають на 50 млн м3. Отже, запаси лісу обмежені, а темпи вирубування зростають. Поміркуйте, яких обмежень слід додержуватися на виробництвах лісової і деревообробної промисловості.
Вологі тропічні широколисті ліси дають зараз майже 50 % деревини, що заготовляється у світі. При цьому в загальній масі використовуваної деревини 55 % припадає на хвойні і 45 % – на листяні породи.
Характер сировини лісозаготівельної промисловості за останні десятиріччя докорінно змінився. Розширені плантаційні насадження, які замінили природні лісові масиви. Завдяки цьому тепер хвойною деревиною себе забезпечують Німеччина, Франція, Італія, Японія. До штучних насаджень приступили навіть Бразилія і Австралія.
Великими лісозаготівельними країнами є Канада і США. Близько 20 % світового обсягу заготовленої деревини припадає на Росію. Широкомасштабні лісозаготівлі ведуться також у країнах, що розвиваються.
Разом із тим за останнє десятиріччя географія лісозаготівель змінилась. Відомі на весь світ постачальники деревини, зокрема Скандинавські країни, нині імпортують ділову деревину, у тому числі тропічну. Наприклад, Норвегія освоює переробку евкаліпту. Адже у світі існує високий попит на тропічну кольорову сировину (деревину), яку широко використовують для меблевої промисловості і внутрішніх оздоблювальних робіт.
Важливим етапом використання деревини вважається її механічна переробка, зокрема виробництво пиломатеріалів. Щорічно у світі виробляється 500 млн м3 пиломатеріалів. У першу десятку країн, що найбільше виробляють пиломатеріалів, входять США, Канада, Росія, Японія, Китай, Бразилія, Індія, Німеччина, Франція, Швеція.
За масштабами хімічної переробки деревини лідирують дві країни – США і Канада. Вони посідають перші два місця у світі, виробляючи разом половину целюлози (близько 80 млн т). Провідні позиції мають також Японія, Швеція, Фінляндія, Китай, Росія (мал. 43), Бразилія. Так само США є світовим лідером і щодо загального виробництва паперу і картону, а їхні найближчі конкуренти – Японія і Китай. Утім, якщо здійснити перерахунок на одного мешканця, то на першому місці за кількістю виробництва паперу і картону перебувають Фінляндія, Швеція і Канада.
Головними експортерами та імпортерами лісової і лісопаперової продукції були і залишаються економічно розвинуті країни.
Мал. 43. Байкальський целюлозно-паперовий комбінат
Легка промисловість – сукупність галузей промисловості, що виробляють головним чином товари масового народного вжитку з різних видів сировини. Основні галузі – це текстильна (бавовняна, льняна, вовняна, шовкова, трикотажна тощо), швейна, шкіряна, хутряна, взуттєва, галантерейна. Підприємства легкої промисловості широко розповсюджені, але їхня спеціалізація дуже неоднорідна і залежить від наявності сировини та потреб населення.
Провідне місце посідає текстильна промисловість, яка виробляє різноманітні тканини (лат. textile – тканина, матерія). Наприкінці XX ст. текстильна промисловість зазнала істотних структурних, галузевих і територіальних зрушень. Вони були зумовлені цілою низкою чинників – сировинного, технологічного, трудового, споживчого і особливо екологічного характеру. Ще в середині XX ст. у сировині явно переважали натуральні волокна, але тепер це здебільшого хімічні волокна. Як наслідок, відбулися територіальні зрушення виробництв у бік хімічних комбінатів і машинобудівних заводів, які виробляють відповідне текстильне устаткування. До того ж деякі індустріально розвинуті країни Західної Європи відмовилися від розвитку на своїй території сировиноємних стадій текстильного виробництва (“на користь” слаборозвинутих країн).
Серед регіонів за випуском усіляких тканин лідирує Азія (понад 40 % світового випуску). А серед країн провідні позиції з випуску тканин мають Китай, Гонконг, США, Південна Корея, Тайвань, Індія тощо. Економічно розвинуті країни зазвичай мають також і потужну швейну промисловість. Прикладом є США, Італія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Японія. Проте великі швейні виробництва мають і країни, що
Розвиваються, – Китай, Індія, Індонезія, В’єтнам. Зважаючи на наявність тут дешевої робочої сили, чимало західних фірм перенесли свої виробництва з Америки і Європи саме сюди. Слід зазначити, що Китай посідає перше місце у світі за експортом одягу, обійшовши всі країни ЄС (мал. 44).
Харчова промисловість – сукупність виробництв, які спеціалізуються передусім на виготовленні готових харчових продуктів або у вигляді напівфабрикатів, а також деяких непродовольчих товарів – тютюнових виробів, мила та мийних засобів, парфумерно-косметичної продукції. Це одна з найрозвиненіших галузей промисловості світу. Частина виробництв цієї промисловості тяжіє до сировини, інша – до районів споживання. Якщо для розвинутих країн характерні обидва типи виробництв, то для слаборозвинутих – переважно лише другий.
Найбільше продовольства експортують американські країни – США, Бразилія, Канада, Аргентина, а також Китай. Три з цієї п’ятірки належать і до найбільших у світі імпортерів продовольства (мал. 45). Причому лідер в обох випадках залишається незмінним – США. За ними послідовно розташовуються Японія, Китай, Росія і Канада.
Мал. 44. Частка (%) світового експорту одягу, 2007р.
(за даними СОТ)
Мал. 45. Провідні експортери й імпортери продовольства, 2007р. (за даними СОТ)
Прогноз
За останніми дослідженнями ФАО, існує потреба у збільшенні глобального виробництва продуктів харчування більш як на 40 % до 2030 р. і на 70 % до 2050 р. порівняно з середнім рівнем за 2005-2007 рр.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Розміщення підприємств хімічної промисловості визначається передусім наявністю сировини.
Найбільш повно хімічна промисловість представлена у розвинутих країнах світу.
Головними експортерами та імпортерами лісової і лісопаперової продукції були і залишаються економічно розвинуті країни.
Підприємства легкої промисловості широко розповсюджені, але їхня спеціалізація дуже неоднорідна і залежить від наявності сировини та потреб населення.
Харчова промисловість широко розповсюджена і тяжіє до сировини та районів споживання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...