Публічний виступ – Усне ділове мовлення

ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА

Розділ 6. Усне ділове мовлення

Публічний виступ

Г. З. Апресян у своїй книзі “Ораторське мистецтво” розрізняє такі види публічного виступу:

– громадсько-політичне ораторське мистецтво (наприклад, лекції на громадсько-політичні теми, політичні промови, огляди, виступи на мітингах, агітаційні промови);

– академічне ораторське мистецтво (наукова доповідь);

– судове ораторське мистецтво;

– промови з нагоди громадських урочистостей (ювілейна промова або поздоровлення, тост);

церковні проповіді.

Існує чотири варіанти підготовки до виступу та його проведення:

1) написати весь текст виступу, а потім прочитати його слухачам;

2) написати текст виступу, кілька разів прочитати його, а потім виголосити по пам’яті, час від часу заглядаючи в рукопис;

3) підготувати лише коротенькі записи;

4) виступати без будь-яких нотаток.

Готуючи промову, потрібно подумати над такими питаннями:

– Чого чекає слухач від мого виступу?

– Які з проблем, що турбують слухачів, я можу допомогти розв’язати?

– Що знають слухачі про тему виступу?

– Який загальний рівень їхніх

знань?

– Що я повинен висвітлити детально?

– Про що досить сказати лише в загальних рисах?

– Яких спеціальних висловів і термінів слухачі можуть не зрозуміти?

– Які дані треба підкріпити вдалим прикладом, порівнянням тощо?

Починаючи підготовку до виступу, треба насамперед з’ясувати мету, якої ми хочемо досягти, наприклад:

– проінформувати слухачів (про нову юридичну інструкцію, нову організацію, наукову роботу, плани будівництва, нові методи праці тощо);

– переконати слухачів (у доцільності впровадження комп’ютерів, у необхідності припинення випуску застарілих моделей тощо);

– спонукати слухачів (стати членами науково-технічного товариства, кинути курити тощо);

– розважити слухачів (наприклад, під час урочистості, зустрічі тощо).

Психологи рекомендують приблизно 10-12 % загального часу присвячувати вступові, 4-5 % – закінченню, а решту часу – головній частині.

Ще оратори давнього Риму рекомендували вже у вступі привертати увагу слухачів приємними для них речами.

Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим, надто довгим.

Мета виступу полягає ще й у тому, щоб стисло пояснити зміст завдання промови і вказати часткові питання, на яких автор збирається зупинитися.

Щоб упорядкувати окремі думки, тези, найкраще йти від простого до складного або ж дотримуватися хронологічної послідовності.

Іноді інформацію упорядковують на основі локального принципу, який полягає в переліку всіх пунктів, характеристик, прикладів застосування, переваг тощо.

Промовець може розривати окремі думки по-різному: пояснювати, описувати, розповідати, доводити.

Ще одним способом викладу є доведення певного твердження за допомогою аргументів.

Закінчення виступу складається з двох частин:

1) узагальнення головних думок;

2) обов’язкове підбиття підсумків, наголошення на поставлених цілях, заклик до виконання певних дій (залежно від характеру виступу).

Закінчення вирішує, що саме слухачі запам’ятають, що вони візьмуть для себе з виступу.

Прикінцеві речення треба підготувати й записати заздалегідь так само, як і початкові.

Більшість слухачів протягом перших хвилин виступу приділяють промовцеві всю свою увагу: вони приглядаються до нього, як він іде, як розкладає свої папери, як починає говорити, як поводиться за трибуною.

Велике значення має впевнений погляд. А легка усмішка викликає доброзичливість з боку слухачів, сприяє встановленню з ними контакту.

Довгі речення треба чергувати з короткими. Не бажано знеособлювати речення, зловживати третьою особою однини і множини. Рекомендується вживати форму першої особи.

Не треба переобтяжувати мову іншомовними словами, термінами, абстрактними поняттями. Доцільно включити до лекції приклади, порівняння й висновки, а часом і доречний дотеп.

Зайві подробиці заступають головне в розповіді, тому не можна ними зловживати.

Надмірна стислість також вадить. Якщо висловити якусь важливу думку лише кількома реченнями і не обгрунтувати її, то вона пройде повз увагу слухачів.

Приклад або порівняння легше запам’ятати, ніж просто назване твердження, засаду чи думку.

Перед широким загалом треба говорити правильною літературною мовою (За матеріалами: Томан І. Мистецтво говорити. – К.: Вид-во “Україна”, 1996. – С. 191-216).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Публічний виступ – Усне ділове мовлення