РЕДУКЦІОНІЗМ СОЦІОЛОГІЧНИЙ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
РЕДУКЦІОНІЗМ СОЦІОЛОГІЧНИЙ – парадигмальна, методол. чи теорет. орієнтація дослідника, спрямована на зведення закономірностей, характеристик, властивостей, притаманних явищам більш високого рівня до явищ нижчого рівня. Гносеол. засадами редукціонізму в соціології є ігнорування чи нерозуміння якісних особливостей функціонування різних систем, що розвиваються за своїми специфічними (системними) законами” Це зумовлює спрощене бачення реальних механізмів функціонування об’єктів
Для Р. в науці характерним є зведення більш складних систем, об’єктів і механізмів їх організації, функціонування та структури до більш простих форм (напр.” зведення біол. до фіз. чи хім. процесів, психічного до фізіол. і т. д.).
У соціології Р. існує у двох різновидах: у зведенні соціального до біол., психічних, геогр, та ін. детермінант (органіцизм, соціал-дарвінізм, інстинктивізм, расово-антропол. школа, геогр. детермінізм та ін.); в ігноруванні природи. чинників і передумов соціального, розумінні його як самодостатнього, розглядаючи сутність
У цих варіантах P. c. знаходять прояв відповідні методол. орієнтації соціологів на зведення індивідуального до соціального (заг.) чи навпаки.
Редукціоністські тенденції часто мають місце в теоріях, пов’язаних з новаційними проблемними розробками в соціології, коли автор перебільшує їх значення, недостатньо аналізує традиційні питання чи просто обминає їх. Це стає найчастіше приводом критики даної теорії або породжує нові проблеми та шляхи їх вирішення. Але часто в таких випадках у процесі аналізу даної теорії можна виявити й елементи редукціонізму. Так, у М. Вебера всі елементи соціального цілого виводяться з “соціальної взаємодії” між окремими суб’єктами. У Г. Спенсера та Е. Дюркгейма, навпаки – соціальна тотальність (відповідно: “надорганічна еволюція” чи “соціальні факти”) жорстко детермінують індивідуальне, особистісне, котре цілком залежить від заг. У мікросоціології сусп. є продуктом міжособистісних взаємин на основі симпатій чи антипатій. Найбільш повно діалектика індивідуального та заг. в суспільстві відображена К. Марксом та Т. Парсонсом.
Основними причинами P. c. є неповнота знань про сутнісні особливості соціальних об’єктів та закони їх розвитку і функціонування, а також ігнорування принципів системного аналізу, механістичне розуміння причинно-наслідкових зв’язків, абсолютизація окремих факторів соціального життя замість аналізу їх інтегративної дії, неадекватне об’єкту використання методів і принципів інших наук, ігнорування діалектики окремого (одиничного), особливого, ваг.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...