Головна ⇒ 📌Історія ⇒ Римський i варварський світи в середині I тисячоліття

Римський i варварський світи в середині I тисячоліття

НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ

§ 1. Народження середньовічної Європи

1 . Римський i варварський світи в середині I тисячоліття

Крах Римської імперії, на руїнах якої зародилася середньовічна Європа, став наслідком тривалого занепаду економіки. Приходили в запустіння землеробство й ремесла, земля не оброблялася, влада імператорів поступово послаблювалася.

Криза поглиблювалась і в духовному житті Римської держави. Разом зі знищенням громадянських

свобод відбувся моральний занепад римського суспільства. На зміну язичництву прийшло християнство, що стало набувати характеру державної релігії.

Занепала й колись нездоланна римська армія. Вона перетворилася в малорухливу військову масу, що поколіннями проживала в укріплених таборах уздовж кордонів імперії. Армія втратила високі бойові навички знаменитих римських легіонів і за своїм озброєнням та військовою тактикою майже не відрізнялася від ополчень варварів.

Воїн-варвар

Кам’яні стовпи Калланіша

Співвідношення сил між

Римською імперією й варварською периферією поступово змінювалося на користь варварів. Особливо велику роль у долі пізньої Римської імперії відіграли її північні сусіди – германські племена. Германці вперше потрапили в поле зору римлян у І ст. до н. е. Римляни спочатку сприйняли їх за галлів (кельтів), однак наприкінці І ст. н. е. видатний римський 14 історик Корнелій Тацит досить чітко визначає германців як особливу групу племен.

Германці тоді жили общиною на території між річками Рейном, Одером і Дунаєм. Основні засоби для життя отримували, займаючись скотарством. Худоба в германців була головним багатством і використовувалась як мірило вартості. Крім того, вони займалися землеробством, яке з V ст. набуває першорядного значення. Для обробітку землі германці використовували легкий плуг або рало. Вони сіяли льон, овес, просо, пшеницю, ячмінь, вирощували городні культури, зокрема капусту й салат. Представники германських племен вели торгівлю з римлянами.

Історична цікавинка

Сина і наступника Константина Великого імператора Констанція, який прибув у IV ст. до Риму з Константинополя, вразив зовнішній вигляд жителів Вічного міста: тут майже не було людей, одягнених у традиційні тоги. Рим був наповнений вихідцями зі Сходу – єгиптянами, сирійцями, іудеями, найчастіше траплялися германці. Дивно, але навіть корінні римляни чомусь намагалися наслідувати одяг і поведінку тих, кого упродовж багатьох віків самі ж зневажливо називали варварами, тобто тими, хто не володів навіть “людською” мовою, а вимовляв лише незрозумілі фрази на зразок “вар-вар”.

Поступово під впливом внутрішніх факторів і римського суспільного устрою в германців почала зростати майнова нерівність. Серед вільних членів общини вирізняються знатні люди. Суспільне розшарування було частково зумовлене появою рабів із полонених. Проте германці наділяли рабів ділянками землі й, подібно до римських колонів, надавали можливість самостійно вести Господарство. Це була патріархальна форма рабства, що з часом перетворилася на один із різновидів феодальної залежності.

Важливі справи германці обговорювали на народних зборах, які називалися тинг. На них були присутні всі дорослі чоловіки, які носили зброю. Народні збори обирали раду старійшин, що вирішувала, передусім, судові справи.. Були в германців також конунги (майбутні королі) та військові вожді.

Головну бойову силу германців становили військові дружини. Дружинники перебували в повній залежності від своїх військових вождів: клялися їм на вірність, одержували від них зброю, коней, частину здобичі.

У IV-V ст. у політичному устрої германців відбувалися важливі зміни. Вони об’єдналися у великі військово-племінні союзи, що отримали свої найменування за назвами панівних племен. Так виникають германські народності алеманів, баварів, франків, саксів, тюрінгів та ін. Із числа дружинників виокремилася Скринька св. Колумби (VI ст.). Племена скоттів брали скриньку в битви як талісман так звана служива знать. Вона почала гуртуватися навколо конунга, витісняти з його оточення племінних старійшин і дедалі активніше впливати на його дії. Одночасно зміцнювалася й влада конунгів.

Орнамент – типова ознака мистецтва варварів – використовувався в пам’ятках часів християнізації варварських племен

Хрест св. Мартіна. Шотландія. VII-VIII ст.

Важливу роль у становленні державності відіграло поширення серед германців християнства. У IV ст. єпископ Ульфіла навернув у християнство готів. Для цього йому довелося перекласти Біблію готською мовою і створити для своєї нової пастви писемність на основі грецького алфавіту.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

І ст. Римський історик Корнелій Тацит про германців

…Племена, які населяють Германію, споконвіків становлять самобутній народ, котрий зберіг первісну чистоту і подібний лише на себе самого… Германці разюче схожі між собою: блакитні очі, меткий погляд, русяве волосся, кремезна статура…

Королів германці обирають за знатністю, вождів – за звитягою. Однак і королі не наділені у них необмеженою владою, вседозволеністю. Вожді рішучі, мають гідність, б’ються завжди попереду війська і цим викликають повагу. Проте ні карати, ні заковувати, ні накладати тілесне покарання не дозволяється нікому, крім жерців… Менш значні справи розглядаються на раді старійшин, а справи важливіші обговорюються всіма…

На народних зборах обирають також старійшин, які чинять суд в округах і селищах…

У бою ганебно вождю поступитися кому-небудь у звитязі, не менш ганебно дружині не уподібнитися звитязі вождя. А вийти живим із бою, у якому загинув вождь, – безчестя й ганьба на все життя; боронити його, здійснювати відважні вчинки, думаючи тільки про славу, – найперший їхній обов’язок: вожді б’ються заради перемоги, дружинники – за свого вождя… Від щедрот свого вождя дружинники очікують собі й бойового коня, і закривавленої, переможної фрамегт списа). Замість платні у них – їжа і щедре пригощання на бенкетах. Можливості для такого марнотратства виникають лише через війни і грабунки…