Ринок продовольчий – система економічних відносин між виробниками, споживачами і посередниками, яка складається у сфері обміну з приводу організації та купівлі-продажу продуктів харчування. Основними елементами Р. п. є ціна, попит і пропозиція. Р. п. є проміжною ланкою між сільським господарством і переробними галузями, а також між ними й споживачами продовольства. Тому Р. п. слід розглядати як комплексну територіальну систему, що об’єднує ринок сільськогосподарської продукції, ринок продуктів переробки та споживчий ринок продовольчої
продукції (гуртова та роздрібна торгівля продовольчою продукцією, а також інфраструктура, покликана підтримувати й керувати нормальним перебігом ринкових відносин з приводу виробництва й реалізації продовольства. Суб’єктами Р. п. є всі категорії сільськогосподарських підприємств і господарств, підприємства харчосмакової галузі, заготівельні та торговельні організації, комерційні структури, аграрні біржі тощо. Структурні елементи Р. п. формуються на основі прямих і зворотних ринкових зв’язків, що перебувають під впливом регіональних особливостей, платоспроможного попиту і пропозиції, а також адекватних
методів регулювання ринкових відносин і процесів ухвалення управлінських рішень. Важливими складовими економічних відносин на Р. п. є необхідність компенсації витрат, з одного боку, і задоволення потреб у продуктах харчування – з іншого (на основі еквівалентного обміну, обумовленого законом вартості). Через Р. п. відбувається зворотний вплив на сферу, що виробляє продукти харчування, і цей зв’язок формує асортимент продукції, її обсяг, визначає необхідну кількість ресурсів у сільському господарстві та переробних галузях АПК. Р. п. функціонує і розвивається з урахуванням державних інтересів, серед яких найважливішим є продовольча безпека. Р. п. України за 1990-2004 зазнав негативних змін. Значно скоротилася ринкова пропозиція внаслідок кризи (порівняно з 1990) виробництва основних продуктів харчування, відповідно скоротилося споживання деяких з них (м’яса, молока). Крім того, знизилася купівельна спроможність населення, у структурі витрат сукупного доходу населення переважають витрати на продукти харчування. Вагома частина продуктів надходить у сферу споживання безпосередньо з особистого підсобного господарства, що свідчить про деяку її натуралізацію. Умови і чинники формування пропозиції та попиту на Р. п. мають істотну регіональну диференціацію. У продовольчому комплексі країни та її регіонів загострились суперечності між виробниками сільгосппродукції, її переробниками та виробниками продовольчих товарів, гуртовою та роздрібною торгівлею, що призвело до дезінтеграції Р. п., зростання витрат на просування продовольчих товарів і, як наслідок, до підвищення роздрібних цін та ускладнення оцінки реальних потреб, обсягу та структури попиту населення, формування асортименту у роздрібній торговельній мережі, розробки ефективних, адаптованих до соціально-економічних умов того чи іншого ринкового сегмента маркетингових стратегій виробників продовольчих товарів і торговельних підприємств. Забезпечення стабільного розвитку Р. п. для України є першорядним завданням, вирішення якого потребує кардинальних зрушень у системі аграрних відносин і прискорення формування необхідної інфраструктури Р. п., яка повинна створити для всіх його учасників однакові умови, прозорість і паритетність взаємовідносин у реалізації сільгоспсировини та продуктів харчування відповідно до запитів населення. Тільки жорстка орієнтація на кінцевого споживача може бути основою збалансованого розвитку системи “сільське господарство-виробник продовольства – посередник – роздрібна торгівля-споживач”, яка визначає всі параметри формування та розвитку Р. п. Напрямом забезпечення динамічної рівноваги між попитом і пропозицією має бути маркетинг як основа сучасного управління ринковими процесами. В основу стабільного розвитку Р. п. слід покласти концепцію стратегічного маркетингу, яка розглядає виробництво та просування продукції, а також попит на неї як єдину систему, головним завданням якої є задоволення попиту споживачів. Звідси випливає необхідність системності та узгодженості маркетингової діяльності всіх її учасників у сфері товарної, цінової політики, товароруху та комунікацій, а також формування й реалізації маркетингових стратегій розвитку підприємств АПК.
Loading...