РОЗМІЧАННЯ ЗАГОТОВКИ
Тема: РОЗМІЧАННЯ ЗАГОТОВКИ
Мета: розширити поняття про розмічання; ознайомити учнів з інструментами для розмічання на деревині та контролю розмірів і форми заготовок і деталей; формувати поняття припуск на обробку, вимірювальний інструмент, розмічальний інструмент; формувати вміння виконувати розмічання простих деталей; розвивати окомір та моторику рухів, логічне мислення; виховувати почуття відповідальності, поваги до праці.
Ключові поняття: припуск, кутник, рейсмус, базова крайка.
Об’єкти практичної діяльності учнів: заготовки
Обладнання: інструменти для розмічання та контролю лінійних та кутових розмірів.
Тип уроку: комбінований.
ОЧІКУВАНІ НАВЧАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ
1. Уміння визначати та розпізнавати інструменти для розмічання.
2. Уміння обгрунтовувати вибір інструментів для виконання розмічання по деревині.
3. Уміння виконувати розмічання деталей з деревини за кресленням.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ
I. Організаційний етап.
II. Мотивація навчальної діяльності учнів.
III. Актуалізація опорних знань учнів.
IV. Вивчення нового навчального матеріалу.
1. Основні інструменти для розмічання.
2.
3. Припуск на обробку.
IV. Практична робота Розмічання деталей виробу.
V. Контроль та самоконтроль засвоєння учнями знань.
VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи.
КОМЕНТАР ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ
На початку уроку доцільно провести невеличку бесіду та актуалізувати знання учнів про розмічальні та контрольно – вимірювальні інструменти.
– Які розмічальні інструменти вам відомі?
– Які інструменти використовують для здійснення контролю розмірів? Які з них мають шкали вимірювання?
– Від чого залежить точність вимірювання та контролю розмірів?
– З якою точністю вимірюють розміри за допомогою слюсарної лінійки?
Підбиваючи підсумки бесіди, учитель повідомляє, що, крім названих контрольно-вимірювальних інструментів, на сьогодні сконструйовано багато інших, які дають можливість вимірювати та контролювати розміри з більш високою точністю. Однак усі інструменти учні навряд чи будуть використовувати під час виконання практичних робіт. Тому слід навчити їх користуватися тими інструментами, якими вони будуть безпосередньо працювати. Інші інструменти можна засвоїти на рівні ознайомлення. Із цією метою активно використовують матеріал підручника.
Альтернативою може бути домашнє завдання, у якому пропонується знайти в Інтернеті чи інших джерелах інформацію про один або два контрольно-вимірювальних інструменти та оформити її у вигляді повідомлення обсягом 1 аркуш друкованого тексту або 0,5 сторінки в зошиті (рукопис).
Для більшої ефективності засвоєння інформації інструменти для розмічання та контролю доцільно згрупувати: шкальні (лінійка, рулетка тощо) та безшкальні (кутник, циркуль тощо), розмічальні та вимірювальні.
Пояснити матеріал можна на основі одного інструмента, інші представити як модифікації. Наприклад, лінійка є найбільш використовуваним інструментом для вимірювання розмірів, відкладання розмірів під час розмічання, контролю прямолінійності крайки. Складаний метр та рулетка є видозміненими лінійками, якими можна виконувати вимірювання великих за розмірами пиломатеріалів та контролювати розміри, але не можна контролювати прямолінійність крайки.
Так само слід розказати і про столярний кутник, який використовують для нанесення рисок олівцем перпендикулярно до крайки та контролю взаємно перпендикулярних граней пиломатеріалів, заготовок у процесі обробки та деталей. Різновидами кутника є малка з регульованим пером та єрунок, який дає можливість виконувати ті самі дії, що й кутник, але з кутами 45 та 135°, які також часто трапляються під час столярної обробки.
Знайомлячи учнів з інструментами, слід демонструвати прийоми роботи ними. Можна викликати одного або двох учнів, щоб вони продемонстрували, як будуть використовувати вивчені інструменти. При цьому слід зауважити, що спочатку більшість учнів буде робити багато помилок під час розмічання, але це легко виправляється. Учитель звертає увагу на найбільш розповсюджені помилки (неправильне утримування інструмента, нахил олівця, погана фіксація інструмента тощо). Тому слід ще раз звернути увагу учнів на прийоми роботи інструментами, які вони будуть використовувати під час практичної роботи.
Для пояснення припуску доречно використати заздалегідь неправильно розмічену заготовку, звернути увагу на точність розмірів на вимогу замовника. Розпилюючи заготовку, учитель пропонує учням перевірити розміри деталей. Після перевірки з’ясовується, що розміри деталей менші, ніж потрібно, і отримали брак.
Учням пропонується знайти причину браку. Використовується прийом “Мікрофон”, тобто учні по черзі висловлюють своє припущення щодо зменшення розмірів заготовки.
Учитель підбиває підсумок: брак спричинило те, що не було залишено припуску, тобто шару деревини на подальшу обробку. Було пиляння, яке виконується ножівкою з певною товщиною зубців та пропилу, що й стало причиною зменшення розмірів.
Так само слід залишати припуск на обробку іншими інструментами (мал. 28), детальне знайомство з якими відбудеться на наступних уроках.
Мал. 28. Розмічання
Припуск має зніматися поступово різноманітними інструментами, і після чистової обробки його не має бути.
Практичну роботу учні виконують на основі виконаних креслень або ескізів, що виконувалися на попередніх уроках.
ІНФОРМАЦІЯ ДО ВИВЧЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
Розповідь учителя. Вимірюванням називають процес визначення значення фізичної величини дослідним шляхом за допомогою технічних засобів. Замість визначення значення фізичної величини часто перевіряють, чи міститься дійсне значення цієї величини у встановлених межах. Такий процес називають контролем.
Вимірювання виконують вимірювальними засобами. Вимірювальний засіб – це технічний пристрій для проведення вимірювань. До технічних пристроїв належать уже відомі вам інструменти: масштабна лінійка, рулетка, кронциркуль, нутромір, косинець, малка, транспортир, кутомір, перевірна лінійка тощо.
Розрізняють прямі й непрямі вимірювання. При прямому вимірюванні шукане значення величини визначають безпосередньо з дослідних даних. Наприклад, вимірювання довжини лінійкою або кута кутоміром.
Учитель наголошує, що всі столярні вироби виготовляють за кресленнями. Кожна деталь виробу за розмірами і формою повинна відповідати кресленню. За допомогою розмічання на заготовку переносять контурні, осьові і деякі допоміжні лінії відповідно до креслення. Розмічання – трудомістка і важлива операція. Від її виконання залежить якість виробів.
Розмічанням називається операція нанесення на заготовку ліній, що визначають контури деталі або місця, які підлягають обробці. Основне призначення розмічання полягає в зазначенні меж, до яких потрібно обробляти заготовку. Перед розмічанням на заготовці визначають вимірювальні бази (базові крайки), тобто місця, від яких буде вестися відлік. їх можна відразу позначити олівцем, наприклад буквою “Б”. Позначення унеможливлює плутанину під час розмічання та контролю (мал. 29). Потім розраховують, яку кількість деталей можна виготовити із заготовки, щоб було менше відходів, адже відходи теж враховуються у вартості виробу. Учитель наголошує учням, що під час розмічання необхідно передбачити надлишок матеріалу для кінцевої обробки деталей виробу.
Мал. 29. Вибір базової сторони
Лінії розмітки (риски) наносять на деревину олівцем або вістрям відповідного розмічального інструмента. Олівець (шило) нахиляють (під кутом 40…600) у напрямі руху і притискають до розмічального інструмента.
Під час розмітки застосовують розмічальний і контрольно-вимірювальний інструмент.
Вимірювальна лінійка, складаний або стрічковий метр (мал. 30, а) призначені для вимірювання розмірів та розмічання деталей. Ціна поділки цих інструментів 0,5…1,0 мм, а точність вимірювання 0,25…0,5 мм.
Мал. 30. Розмічання лінійкою (а), кутником (б)
Кутники дерев’яні (мал. 30, б) застосовують для розмічання, перевірки прямих кутів і струганих під прямий кут суміжних поверхонь. У них розрізняють п’ятку (колодку) і закріплену в ній під прямим кутом тонку лінійку (перо). Учитель демонструє, як потрібно прикладати кутник колодкою до ребра і вздовж лінійки кутника через намічену точку проводити пряму, слідкуючи за відсутністю просвіту між колодкою і стороною, до якої вона прилягає. Доцільно розповісти і показати учням, як практично перевірити прямий кут між перпендикуляром та базовим ребром, для цього вчитель розвертає кутник з протилежного боку наміченої точки і креслить лінії вздовж лінійки кутника. Якщо лінії збіглися, прямий кут забезпечено. Пропонує це зробити учням. По аналогії проводиться пояснення розмічання за допомогою ярунка та малки.
Мал. 31. Розмічання за допомогою ярунка (а) та малки (б)
Ярунок (мал. 31, а) є одним з різновидів кутника, тільки його лінійка (перо) встановлена під кутами 45 і 135° до колодки. Ним користуються, розмічаючи з’єднувані елементи під кутом 45°.
Малка (мал. 31, б) складається з колодки і шарнірно приєднаного до неї пера. За допомогою малки можна наносити кути довільної величини. На заданий кут малку встановлюють за зразком, а потім закріплюють її перо гвинтом з гайкою і переносять цю величину кута на заготовку.
Слід розповісти про будову рейсмуса (мал. 32) (колодка, один або два висувних бруски (штанги), на кінці яких розміщено голки, клин або фіксатор). Продемонструвати, як утворити потрібний розмір між голкою та торцем колодки, який принцип дії інструменту.
Мал. 32. Рейсмус: а – будова; б – виставляння розміру
Потім потрібно показати, як тримати рейсмус, як вести його, одночасно притискуючи до опорної площини, не порушуючи прямого кута між бруском та опорною площиною (мал. 33). Доцільно дати можливість одному-двом учням виставити заданий розмір та виконати пробне розмічання.
Мал. 33. Розмічання рейсмусом
На допомогу вчителю. За відсутності рейсмусів їх можна виготовити з учнями в умовах навчальної майстерні (див. додатки).
Для розмічання кола або дуги, а також відкладання розмірів використовують циркуль (мал. 34).
Мал. 34. Розмічання дуги циркулем
Кронциркуль і нутромір (мал. 35) призначені для перевірки зовнішніх і внутрішніх розмірів (діаметрів отворів, ширини пазів та ін.). Працюють цими інструментами так: ніжки розводять і щільно притискають до стінок деталей (мал. 35, а). Знятий розмір переносять на вимірювальну лінійку (мал. 35, б).
Мал. 35. Контроль розмірів кронциркулем (а), нутроміром (б)
Розмічання великої кількості однакових деталей, а також деталей криволінійної форми здійснюється за допомогою шаблонів. Форма і розміри шаблонів відповідають формі і розмірам деталей, заданих на кресленні з припуском на обробку. Розмічаючи, шаблон накладають на матеріал і обводять олівцем по його контурах. Застосування шаблонів значно скорочує час на розмічання і підвищує його точність.
Потім учитель повідомляє, що практичні навички розмічання деталей виробу учні отримають у процесі виконання практичної роботи Розмічання деталей виробу.
Перед самостійною практичною роботою потрібно провести інструктаж, під час якого ознайомити учнів із правилами безпечної праці під час розмічання та надати вказівки щодо виконання самої роботи. Звернути увагу на правильне планування технології розмічання, зокрема, щоб учні не забули залишити припуск на подальшу обробку.
Орієнтовна послідовність виконання роботи:
1. Визначення особливостей конструкції майбутнього виробу.
2. Підбір заготовок, підготовка до розмітки.
3. Визначення базових сторін, нанесення базових ліній.
4. Перенесення розмірів креслення на заготовки за допомогою розмічального інструменту.
5. Перевірка правильності розмічання за кресленням.
Контролюючи хід роботи, учитель стежить, щоб учні правильно користувалися розмічальним інструментом, дає потрібні поради. Після виконання завдання можливо організувати самоперевірку робіт. Надалі здійснити аналіз помилок, що їх припустилися учні, і надати потрібні рекомендації щодо їх виправлення.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...