Розмовно-побутовий стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови
Стилістика української мови
Розмовно-побутовий стиль мови і мовлення
Літературне мовлення в цьому стилі наймасовіше, найчастотніше, воно реалізується всіма верствами населення. Розмовно-побутове мовлення у своєму типовому вияві представлене своєрідними для цього стилю мовними особливостями – фонетико інтонаційними, лексичними, фразеологічними, морфологічними й синтаксичними. Цей стиль має усну (переважно) й писемну форми вияву, його характеризує широка варіативність (варіантність) висловлювання, що дає змогу мовцеві сказати
Мовлення в розмовно-побутовому стилі має бути літературним, а кожен вислів – відповідати усталеним у мові нормам. Водночас розмовно-побутове мовлення, як і мовлення художнє, підвладне почуттєвому, емоційному станові людини, навіть його етичним нахилам, міркуванням.
Розмовно-побутовий стиль мови й мовлення характеризують такі властиві йому ознаки:
– якнайбільша конститутивність (лат. constitutus – визначений), тобто залежність розмовно-побутового вислову (у формі речення, слова – речення) від конкретної ситуації, контексту мовлення;
– майже постійний і очевидний, достатньо усвідомлюваний мовцем і слухачем (адресантом і адресатом) вияв певної почуттєвості, емоційності співрозмовників;
– інтонаційне оформлення висловлюваного в параметрах розмовно-побутового стилю, яке в поєднанні з конститутивністю й емоційністю також видозмінює зміст висловлюваного; цей зміст набуває особливої важливості тоді, коли обмін думками реалізується стисло, в репліках, які становлять структурно неповні конструкції.
За певних життєвих ситуацій мовці розуміють один одного з півслова, зі словесного натяку чи напівнатяку, з інтонування кожної із структурних одиниць речення, з ритміки всього речення (навіть однослівного), із жестового чи мімічного руху. Наприклад, діалог персонажів роману Івана Микитенка (1897-1937) “Ранок” Ольги (“черниці”) та її кучера читачам стає зрозумілим лише з контексту (вони незаконно везуть до монастиря небезпечну поклажу – ящики зі зброєю і таємний пакет): Скоро? – нетерпляче, питала вона кучера. – Недалеко вже. – Женіть же! Женіть! Не шкодуйте! – Коні мчали в напрямі на село Ладош… За якийсь час перед подорожніми заблищав купол монастирської церкви. Вони були вже зовсім близько. – Женіть! Женіть! – Коні рвонули копитами сніг. Сани неслися шаленим погоном. – Женіть, я вас благаю. Всі репліки учасників діалогу граматично неповні, але їх зміст і емоційне забарвлення зрозумілі. Це досягається конкретністю мовленнєвої ситуації, спільним життєвим досвідом обох учасників події, їхнім знанням мови тощо.
Найголовнішу вимогу до розмовно-побутового мовлення (бути за всіх можливих ситуацій нормативним, літературним) іноді свідомо порушують з певною комунікативною метою, вдаючись до діалектизмів чи інших не літературних одиниць. Розмовно-побутове мовлення – це найбільш невимушене, максимально вільне, літературне мовлення. Контроль за дотриманням мовних норм дає широкий простір для виявлення індивідуальної мовленнєвої творчості. Під час звичайних побутових розмов мовець якнайменше замислюється над тим, що і як сказати. Спілкуючись із близькими чи рідними, людина звикає до певних мовленнєвих штампів, звичних мовних форм, які поповнюють звичайні для співрозмовників паралінгвальні (невласне мовні) засоби: адекватно усвідомлювані мовцями жести, мімічні рухи, а також інтонування висловлюваного.
Розмовно-побутовий стиль порівняно з усіма іншими стилями найдавніший. Він, на слушну думку сучасних українських лінгвістів Любові Мацько, Олесі Сидоренко та ін., “започаткувався з виникненням мови, і в ньому вона розвивалася на початкових своїх етапах. Перші норми літературної мови, що виникли на діалектній основі, формувалися саме в розмовному стилі”.
Мовлення в розмовно-побутовому стилі найповніше виявляється в усних і писемних (у творах художньої літератури тощо) діалогах. Значно рідше розмовно-побутове мовлення буває монологічним (розповідь про почуте, побачене тощо).
Усномовні побутові діалоги найчастіше формуються з нерозгорнутих, навіть однослівних, реплік і набувають виразного емоційно-експресивного забарвлення. Ними мовці можуть виражати найменші відтінки мислення, переживання, почуття.
Найсуттєвішими стилетвірними особливостями розмовно-побутового стилю мовлення (як і всіх інших стилів) є особливості (ознаки) лексичні, фразеологічні і граматичні.
Лексичні, фразеологічні особливості. Широко використовується загальновживана, передусім побутова, лексика і фразеологізми (прислів’я, приказки, “крилаті” слова і вислови), які відображають повсякденні потреби мовців. Це тисячі мовних одиниць, до яких, зокрема, належать:
– слова, уживані здебільшого в прямому значенні: земля, вода, небо, день, ніч, вулиця, село, місто, правда, чорний, білий, працювати, спати, їсти, весело та ін.;
– назви тих, з ким кожен з мовців постійно спілкується: мати, мама, батько, тато, брат, сестра, я, ти, він, ми, ви, службовець, влада, начальник, рядовий та ін.;
– назви предметів домашнього вжитку, речей інтер’єру, архітектурного і художнього оформлення приміщень, одягу, взуття та ін.: меблі, посуд, постіль, фіранка, картини, квіти, килим, пальто, сорочка, піджак, плащ, чоботи, туфлі та ін.;
– активно вживані фразеологізми: Як працюватимеш, так і матимеш; Чим далі в ліс, тим більш дров; Нема хліба – їж пироги; Ніщо так не об’єднує людей, як трамвай; байдики бити, молоти язиком, крокодилячі сльози.
Граматичні, передусім синтаксичні, особливості. Активно вживаються:
– речення різного типу, починаючи від однослівних і до найбільш розгорнутих складних конструкцій: Село; Гай; Вечірній день; День змінює ніч; Якщо громадяни наполегливо не працюватимуть, то заможно вони й не житимуть;
– найрізноманітніші структури власне неповного речення, еліптичного, також і незакінченого, обірваного: Куди? (пор.: Куди ти йдеш?; Куди йдеш?); Де?; Чому?; Скільки?; Щоб швидше, я відразу в метро, до станції “Університет”; Ой не робіть поспішних висновків, шановний, бо ви помилитесь. І дуже глибоко!; Сказав би, але…; Ти був там? – Так; речення різного модального спрямування, особливо прості, словесно неускладнені конструкції: Пшениця цього року вродила; Чи всі прийшли?; Співай!;
– неускладнені прості речення, тобто речення, які, зокрема, не мають у своєму складі дієприкметникового, прикметникового чи дієприслівникового звороту;
– найтиповіші вставні чи вставлені одиниці: мабуть, на щастя, мені здається, я думаю та ін.;
– речення із звертанням: Мамо, прошу вас!;
– слова – речення: Так!, Ні!, Невже?, Невже?, Хіба?, Геть!, Алло!, Ой! та ін.;
– вітальні й прощавальні слова і сполучення слів: Добридень!, Доброго ранку!, На добраніч!, Спокійної ночі! та ін.
У розмовно-побутовому мовленні значна кількість лексем набуває виразного термінологічного значення, бо цього вимагає сучасний науково-технічний прогрес. З різних причин це характеризує й лексеми суто побутового значення (хліб, рис, макарони, стіл, книжка, ракета та ін.), які термінуються, бо традиційно-побутове й по-сучасному наукове мислення синтезується в єдиному комплексі, взаємно доповнюючи одне одне.
У розмовно-побутовому мовленні, з огляду на його безмежно широкий діапазон вияву, прийнятним є все наявне в літературній мові, те, що допускається суспільною мораллю, не виходить за межі пристойності. Будучи наймасовішим, розмовно-побутове мовлення допускає найбільш вільну організацію висловлювання: не потребує активного й сконцентрованого втручання думки, є ніби довільним мовленнєвим виявом організму, якому притаманні такі біологічні ознаки, як втомлюваність і не сприйняття одноманітності, деяка пасивність, що нерідко супроводжується повторюваністю найменувань певних реалій побуту, в якому сьогоднішнє повторює вчорашнє, передбачає те, що настане завтра, і т. ін.
Мовленнєві особливості розмовно-побутового стилю не можна повністю відтворити писемно. Навіть магнітофонний запис передає не все, тому що здебільшого розмова супроводжується мімікою й жестами. Водночас для аналізу лексичних і граматичних особливостей розмовно-побутового стилю можна використати і мовлення дійових осіб у художніх текстах, напр.: Ой, як я люблю свою матуську! Я їх так люблю, що аж серденько мені розірветься. Ну, які вони хороші, ці наші сіроока ненька! Які в них тихі, ласкаві очі, яке в них ніжне, м’яке волосся! Іноді дивишся на них і думаєш:
“Очі ваші, матусько, подібні до весняного неба, – до того неба, коли сонечко обгортають легкодимчаті хмарки, і вони наче в сірому серпанку. Волосся ваше, наша голубонько, як каштановий пушок. Дайте, я ще раз поцілую вас!”
Але я й… всю їх люблю! …Іноді заплющиш очі, і здається, що моїй матусі не тридцять років, а дуже-дуже небагато, і вони зовсім молода дівчинка, і не мати вони мені, а старша сестра… Ой! Як я люблю свою матуську! (М. Хвильовий).
Цей текст у стилі давньої народної української традиції, переважно селянської, прославляє, звеличує рідну матір. Весь монолог пронизує любов, незмірне шанування і відданість найріднішій у світі людині: які вони хороші; матуську, наші сіроока ненька, очі ваші, матусько, наша голубонько. Структура речень найпростіша, перейнята народною тональністю, щирістю вислову, який захоплює відданістю дитини рідній матері. Тексту притаманні глибінь думки, типова українська моральність, краса українського слова.
Особливості розмовного стилю відтворено і в діалозі персонажів художнього твору: Корецькому теж забило на мить дух, але він перемігся. Трохи помовчав і промовив:
– Талю, тобі треба зібрати дітей і піти звідси.
– А ти, Євгене?.. А ти?
– Я зостанусь тут.
– Але ж подумай, Євгене: вони тебе вб’ють!..
– Не вб’ють… я повинен бути тут, щоб спинити їх, умовити, втихомирити… школу зберегти… а ти йди!
– Ні, в такому разі і я повинна тут бути, і я зостанусь!
– А про діти забула, Талю? Вони ж можуть так їх перелякати, що на все життя зостанеться… (Б. Грінченко).
Типовий розмовний діалог сільського вчителя з минулих часів, для мовлення якого характерне
Використання лексем зостанусь (замість залишусь), зостанеться, А про діти й забула (замість про дітей). Речення в ньому переважно прості, з різною комунікативною функцією: розповідні, питальні, розповідно-окличні. Увесь текст пройнятий тривогою, очікуванням біди, в ньому проступає інтелігентність, взаємна прихильність у стосунках між подружжям, яке вкрай збуджене, залякане якнайбільше тим, що загрожує їхнім дітям.
Мабуть, немає достатніх підстав погоджуватись з думкою російського мовознавця Віталія Костомарова (нар. 1930): “…ми звичайно схильні твердити, що нормальною відповіддю на запитання Де ти був? буде Я був дома…. Елементарне спостереження за мовленням показує, що це не так. Подібна оголена схема, що виражає комунікативне завдання і тільки, фактично в побутовому, розмовному мовленні не існує”. Видається, однак, можливим те, що хто-небудь із мовців у відповідь на запитання Де ти був? відповість подібною “оголеною” формою: Я був дома (в театрі та ін.), особливо за умов розважливого, не афективного мовлення.
Розмовно-побутове мовлення комунікативно обслуговує в межах усього етносу значно ширші сфери життя, ніж це реалізується у формах будь-якого іншого стилю мови. Потреба в розмовно-побутовому мовленні щоденна, тому й форми його реалізації найбільш звичні. Вони засвоюються, реалізуються з найменшою витратою мовленнєвої і розумової енергії.
Кожен із стилів має свої відносно окреслені сфери функціонування і певний комплекс специфічних стилетвірних мовних засобів. Обидві форми розмовно-побутового мовлення – усна (первинна) і писемна (вторинна) – суттєво збагачуються своєю взаємодією. Водночас між ними існує принципова відмінність (переважно функціональна й щонайменше структурна). Розмежування стилів мови – розмовний (розмовно-побутовий) і нерозмовні (всі інші стилі) – цілком вмотивоване, загальноприйнятне, однак дещо умовне, бо все наявне в мові, поза її розмовно-побутовим стилем дуже неоднорідне, через що досить виразно розмежовується на окремі стилі – офіційно-діловий, художній та ін. Вмотивованим видається протиставлення мовленнєвих процесів і за деякими іншими вимірами: мовлення офіційно-ділове і мовлення неофіційно-ділове, мовлення художнє й мовлення нехудожнє та ін.
Думку про те, ніби розмовно-побутовий стиль використовують для спілкування, науковий і діловий – для повідомлення, художній і публіцистичний – для впливу на інших (слухачів, читачів), є підстави вважати неприйнятною, бо ці три функції мова виконує в межах кожного стилю, але своєрідно, в неоднакових сферах і виявах життя, з виразно іншою метою.
Літературна мова обслуговує неоднакові комунікативні потреби мовців, тому не може використовуватись однаково за різних обставин. Деякі дослідники мовної стилістики (Б. Головін, М. Кожина, М. Пилинський та ін.) навіть вважають, що кожному із стилів начебто відповідає окремий тип мислення. Такий погляд небезпідставний, але все ж таки умовний, загалом теоретичний, бо чітких лексичних і граматичних меж між мовними стилями немає (об’єктивно такі межі й неможливі).
Будь-яке використання мови в її усній формі реалізується певною інтонацією, яку в найбільш загальних виявах можна характеризувати як інтонацію розмовно-побутову, офіційно-ділову, публіцистичну та ін. Такі інтонації помітно різні, але комунікативно повноцінні. Інтонація (найчастіше спільно з міміко – жестикуляційними засобами) може донести до слухача те, що недомовляється словесно. Російський лінгвіст Олексій Шахматов (1864-1920) вважає, що інтонацією немалою мірою забезпечується “передача тих емоційно-вольових, а почасти й інтелектуальних проявів, для яких важко знайти в наявному лексичному запасі відповідник”.
Навіть діти дошкільного віку володіють, хоч і з певними обмеженнями, розмовно-побутовим різновидом національного мовлення свого оточення. Однак вони ще не знають усього складу мови і послуговуються мовою тільки в межах розмовно-побутового стилю. У школі дитина оволодіває стилями мови, іншими нормами літературної мови, дізнається про невідповідність цим нормам деяких слів розмовного мовлення, що, наприклад, двері відчиняють або зачиняють (а не відкривають і закривають), замикають або відмикають (ключем); тільки метафорично (переносно) можна сказати: В Україні все ширше починають відкривати нашій молоді двері в науку; Я ставлюсь до вас прихильно, а не відношусь; газету (журнал) передплачують, а не виписують і т. ін.
Найбільше мовленнєвих помилок, недоладностей, стилістичних вад простежується саме в розмовно-побутовому мовленні. З нього й починається формування культури різностильового мовлення.
Related posts:
- Стиль мови і стиль мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стиль мови і стиль мовлення Терміни “стиль мови” і “стиль мовлення” синонімічні. Все ж у мовознавчій теорії і в мовленнєвій практиці їх потрібно розмежовувати. Стиль мови – різновид літературної мови; один із своєрідних способів використання літературної мови. Поняття “стиль мови” засвідчує високий рівень розвитку мовних засобів, їх багатство, уніфікацію, відпрацьовуваність, унормованість у […]...
- Усне мовлення, розмовне мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Усне мовлення, розмовне мовлення Терміни “усне мовлення” й “розмовне мовлення” семантично не тотожні. Позначувані ними мовні явища мають як спільні, так і відмінні ознаки. Однак ці поняття не завжди розглядають розмежовано, як окремі термінологічні словосполучення. Наприклад, у СУМі прокоментовано тільки споріднені з ними найменування: усний (виражений у звуковій формі), усність (усність фольклору, […]...
- Стиль мови і культура мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стиль мови і культура мовлення Наявність стилів мови в сучасних літературних мовах, зокрема і в українській, є одним з найвагоміших показників їх високого розвитку, прогресу, повноцінного функціонування. Обсяг і багатство кожного стилю визначаються обсягом і станом розвитку тієї сфери життя, яку обслуговує мова в параметрах певного стилю з його своєрідними мовним засобами. […]...
- Офіційно-діловий стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Офіційно-діловий стиль мови і мовлення За нинішніх умов суспільного життя в Україні офіційно-діловий стиль української літературної мови у найтиповішій для нього писемній формі представлений у розгалуженій системі сучасних документів: в оформленні автобіографій, актів, довідок, договорів, доповідей, записок, доручень, заяв, звітів, інструкцій, квитанцій, листів, наказів, посвідчень, постанов, правил, пояснювальних записок, протоколів, рапортів, розписок, […]...
- Науковий стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Науковий стиль мови і мовлення Літературне мовлення наукового стилю в обох його формах (писемній та усній) у своєму типовому вияві суттєво відрізняється від усіх інших мовних стилів. Писемна форма – первинна, найбільш традиційна й показова для нього. З неї починається й сама літературність, нормативність кожної мови. Перші писемні фіксації мовлення становлять початок […]...
- Епістолярний стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Епістолярний стиль мови і мовлення Цей стиль суттєво й своєрідно відрізняється від усіх інших стилів. Епістолярне мовлення має тільки писемну форму вияву, хоча тексти цього стилю (приватні листи, записки, щоденникові записи, мемуари і йод.) можуть бути прочитані і вголос. “Усна” форма епістолярного мовлення є тільки особливим відтворенням мовлення писемного. У мовленні в […]...
- Конфесійний стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Конфесійний стиль мови і мовлення Мовлення в межах конфесійного (лат. confesio – визнання, сповідь) стилю, або конфесійне мовлення, обслуговує культово-професійні потреби священнослужителів – дияконів, священиків, єпископів, інших духовних осіб, а також (меншою мірою) парафіян, тих, хто вірить у Бога. Розумово-мовленнєву основу конфесійного стилю становить Біблія (грец. biblia – книги) – найпоширеніша у […]...
- Художній стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Художній стиль мови і мовлення Художній стиль, як і всі інші мовні стилі, одночасно є і стилем мови (певним комплексом своєрідних стилетвірних засобів – тропеїчно, передусім метафорично, вживаних слів, синонімів, омонімів та ін.), і стилем мовлення, тобто писемним і усним використанням усіх стилетвірних засобів художнього стилю як особливої мовної комунікативної підсистеми. Художньо-літературний […]...
- Публіцистичний стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Публіцистичний стиль мови і мовлення Лінгвістично і в той час вичерпно осмислити публіцистичний стиль мови і мовлення непросто, бо лексично й граматично він неоднорідний. Цей стиль різножанровий, через що й розлогий стилістично, і водночас за багатьма визначальними ознаками помітно індивідуальний. Мовлення у виявах публіцистичного стилю – це мовлення засобів масової інформації: радіо, […]...
- Загальна характеристика стилів мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Загальна характеристика стилів мови і мовлення У сучасному мовознавстві лексемою “стиль” прийнято позначати своєрідну манеру й спосіб усного і писемного висловлювання, реалізовуваного за однотипних умов спілкування і з однаковою метою. Цей самий термін уживається і як найменування багатьох вужчих мовних і мовленнєвих явищ, понять, зокрема різних галузей науки, мистецтва, сфер громадської діяльності, […]...
- Книжне мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Книжне мовлення Якщо усне мовлення знаходить свій вияв у всіх стилях мови (крім епістолярного), а розмовне мовлення – це мовлення тільки в межах одного розмовно-побутового стилю, то терміном “книжне мовлення” позначаються суттєво інші мовні явища. Тільки за окремими ознаками ці явища збігаються з тим, що називають мовленням усним і мовленням розмовним. Книжне […]...
- Стилістика експресивних різновидів мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стилістика експресивних різновидів мовлення Мовлення людини – одна з визначальних складових її Я, тому природним є те, що кожен мовець намагається (свідомо чи інтуїтивно) висловлюватися стилістично – правильно і точно, образно, етично й естетично. Однак за багатьох життєво-мовленнєвих ситуацій мовлення буває спонтанним, наперед не продуманим, а тому й недосконалим. Мовлення в межах […]...
- Науковий стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Науковий стиль Цей різновид літературної мови використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю – монолог. При складенні текстів наукового стилю завжди присутній попередній відбір мовних одиниць, стилістичних засобів. […]...
- Стилі і форми мови Стилістика української мови 2. Стилі і форми мови Теорія і практика стилістики стосується мовних стилів і найтиповіших виявів усного й писемного мовлення. Важливо, щоб кожне усне чи писемне висловлювання набувало ознак певного стилю, жанру, осмислювалось стилістично, тобто як функціонально найдоцільніше....
- Культура усного й писемного мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Культура усного й писемного мовлення Культуру усного й писемного мовлення, тобто його стилістику, кожен із мовців навіть за найсприятливіших умов опановує поступово. Бо мова безмежно багата на слова і їх лексичні значення, на фразеологізми, різноманітна в граматичній будові і фонетичному оформленні та вияві. Для дитини, яка ще не навчається письму, усне мовлення […]...
- Стилетвірні й нестилетвірні ознаки як лінгвальні основи стилю – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стилетвірні й нестилетвірні ознаки як лінгвальні основи стилю Кожен мовний стиль формується із стилетвірних і нестилетвірних явищ, особливостей. Саме стилетвірними мовними одиницями один стиль мови відрізняється від усіх інших стилів. Такі засоби зосереджують у собі неповторну стильову своєрідність, сконцентровано виявляються в одному стилі, а в інших простежуються лише частково. Наприклад, слова і […]...
- Структура і функції усного й писемного мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Структура і функції усного й писемного мовлення Терміни “усне мовлення” й “писемне мовлення” належать до найуживаніших у лінгвістиці. Вони позначають наймісткіші і функціонально найважливіші мовні явища, які сукупно утворюють усю систему мови. Ці форми мови ще називають різновидами мови (усний і писемний різновиди літературної мови й мовлення). Однак умотивованішим у цьому значенні […]...
- Публіцистичний стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Публіцистичний стиль Цей стиль використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації. Він характеризується точністю, послідовністю, логічністю викладення провідних тез разом з їх емоційним забарвленням. Метою публіцистичного стилю стає викладення та з’ясування певних соціально-політичних та філософських проблем, вплив на читачів або слухачів, агітація та пропагування суспільно-політичних […]...
- Офіційно-діловий стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Офіційно-діловий стиль Цей стиль вживається в офіційно-діловій сфері суспільного життя: у ділових листах, у діловодстві, у юридичній та законотворчій практиці. Мета офіційно-ділового стилю – інформативність та чіткість викладення цієї інформації. Звичайною формою офіційно-ділового стилю є монолог. В офіційно-діловому стилі завжди присутній попередній відбір мовного матеріалу. Також […]...
- Розмовний стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Розмовний стиль Сфера використання – усне повсякденне спілкування у побуті, на виробництві. Основне призначення розмовного стилю – бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з’ясування побутових стосунків. У розмовному стилі відсутній попередній відбір мовного матеріалу. Вживаються разом із нейтральною лексикою стилістично знижені мовні засоби: фразеологізми, діалектизми, […]...
- Художній стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Художній стиль Художній стиль – це насамперед стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості. Провідним завданням художнього стилю є вплив на людську психіку, почуття, думки через зміст і форму створених авторами поетичних, прозових текстів. Художній стиль передбачає попередній відбір мовних засобів для створення літературних художніх […]...
- Зв’язне мовлення. Стилі мовлення. Офіційно-діловий стиль. План роботи. Оголошення І СЕМЕСТР ІМЕННИК Урок № 17 Тема: Зв’язне мовлення. Стилі мовлення. Офіційно-діловий стиль. План роботи. Оголошення Мета: дати поняття про офіційно-діловий стиль, пояснити сферу його вживання, основні види (жанри), функції стилю (інформативну та волюнтативну), ознаки стилю (точність, доступність, лаконічність, конкретність, чіткість), мовні особливості; дати поняття про ділові папери, їхні види та призначення; формувати вміння складати […]...
- ТИПИ І СТИЛІ МОВЛЕННЯ. ПОНЯТТЯ ПРО ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ Повторения, узагальнення й поглиблення вивченого § 6. ТИПИ І СТИЛІ МОВЛЕННЯ. ПОНЯТТЯ ПРО ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ ПРИГАДАЙМО. Які є типи і стилі мовлення? 35 І. Прочитайте тексти. Визначте стиль і тип мовлення кожного з них. Обгрунтуйте свою відповідь. Скористайтеся відповідною таблицею на форзаці підручника. Дощ – рідкі атмосферні опади, які випадають з хмар у вигляді краплин […]...
- Поняття про стилі мовлення – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Поняття про стилі мовлення Стиль мовний – це різновид літературної мови, який використовується в певному суспільному аспекті життя людей. Це і побутове спілкування, і офіційно-ділові відносини, і законотворча діяльність, і наукові праці, і публіцистична праця, і художня творчість тощо. У кожній з цих сфер життя суспільства […]...
- Стилістика діалогів і монологів – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стилістика діалогів і монологів Усне й писемне мовлення поділяється на мовлення діалогічне (діалоги) і мовлення монологічне (монологи). Діалог (грец. dialogos – розмова, бесіда) – форма усного й писемного мовлення; розмова між двома особами. Кожне окреме висловлювання мовця в діалозі (окреме речення чи кілька речень) називають реплікою. Кожна з реплік у діалозі звернена […]...
- Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення) – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення) Розуміння термінів “стилістика мови” і “стилістика мовлення” дає змогу зрозуміти сутність термінів “культура мови” і “культура мовлення”. Культура мови як навчальна дисципліна відрізняється від дисципліни стилістика загалом тільки тим, що навчальним курсом передбачено вивчення її (у вимірах окремого розділу) таких комунікативно-стилістичних властивостей зразкового з усіх […]...
- УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 7. СТИЛІ МОВЛЕННЯ (ПОВТОРЕННЯ). ПОНЯТТЯ ПРО ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ Мета: навчальна: удосконалювати комунікативні вміння; розвивальна: розвивати навички самостійної роботи; виховна: виховувати допитливість та працелюбство. Внутрішньопредметні зв’язки: лексика, граматика, пунктуація, орфографія. Міжпредметні зв’язки: мова, література, соціокультура. Тип уроку: формування умінь і навичок. ПЕРЕБІГ УРОКУ І. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Перевірка домашнього завдання Виразне читання > Виразно прочитайте уривок […]...
- УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 8. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО ПРО СТИЛІ МОВЛЕННЯ. ПОНЯТТЯ ПРО ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ СТИЛЬ Мета: – навчальна: повторити з семикласниками вивчений у попередніх класах матеріал про стилі мовлення; удосконалити уміння й навички розпізнавати тексти публіцистичного стилю, визначати його стильові ознаки; – розвивальна: розвивати творчі вміння працювати з текстами різних стилів, знаходити їх стильові та мовні особливості; – виховна: за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу вчити бачити красу, знайомити з представниками […]...
- Функціональні стилі мовлення ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Розділ 1. Сучасна українська літературна мова і культура ділового мовлення Функціональні стилі мовлення Сучасна українська літературна мова має функціональну розгалуженість, що породжує стилі літературної мови. Літературна мова становить собою систему стилів. Стиль (від лат. stylus – “загострена паличка для писання”) – це система мовних елементів, способів їх відбору й уживання, об’єднаних за […]...
- Розвиток зв’язного мовлення. Стилі мовлення ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ УРОК № 7 Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Стилі мовлення Мета: дати учням загальне уявлення про стилі мовлення, сферу вживання кожного з них; навчити визначати стилі мовлення, знаходити стилістичні помилки; прищеплювати любов до птахів, до тварин. Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ Перевірка домашньої вправи. II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ […]...
- Стилі української мови – СТИЛІСТИКА СТИЛІСТИКА Стилі української мови Сучасна українська літературна мова обслуговує різні сфери суспільного життя, тобто є багатофункціональною. Це зумовлює її функціонально-стильове розмежування – поділ на функціональні стилі. Кожен стиль має свої властивості (мовні норми), які виділяють його серед інших стилів і найкраще відповідають меті спілкування. Функціональний стиль – різновид мови з властивими йому мовними засобами (лексичними, […]...
- ПОНЯТТЯ ПРО ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ УРОКИ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ Тема 5. ПОНЯТТЯ ПРО ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ ПРИГАДАЙМО. Які є типи і стилі мовлення? 569 І. Прочитайте текст офіційно-ділового стилю мовлення. Визначте його тему та сферу використання (побут, освіта, законодавство, художня література). З якою метою створено текст? Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на […]...
- Стилі, типи і жанри мовлення Урок № 41 Тема. Стилі, типи і жанри мовлення Мета: повторити та узагальнити вивчене про тексти різних типових значень та різних стилів, формувати вміння визначати жанрову приналежність текстів та внутрішні зв’язки у ССЦ. Тип уроку: комбінований урок (повторення, систематизація та узагальнення вивченого). Обладнання: підручник, словник. ХІД УРОКУ I. Повідомлення теми та мети уроку, II. Повторення […]...
- СТИЛІ МОВЛЕННЯ СТИЛІ МОВЛЕННЯ Назва стилю Сфера використання Основні види Загальні ознаки Розмовний Побут, сімейні, Дружні Стосунки Розмова на Побутові Теми, Лист до Близької Людини Невимушеність, жвавість бесіди; Вияв авторського Ставлення Науковий Наука, техніка, освіта Наукова стаття, лекція, відповідь на уроці Чіткість, Точність, Послідовність Художній Художня Література Оповідання, повість, казка, вірш Образність, Емоційність Офіційно- Діловий Службові Стосунки, […]...
- Зв’язне мовлення. Загальне уявлення про стилі мовлення, сфери вживання кожного з них ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ Урок № 19 Тема: Зв’язне мовлення. Загальне уявлення про стилі мовлення, сфери вживання кожного з них Мета: дати уявлення про стилі мовлення, пояснити головну функцію та сферу вживання кожного стилю, дати уявлення про основні жанри кожного зі стилів; розвивати спостережливість, уміння виділяти головне, пам’ять, увагу, мислення й мовлення, уточнювати й […]...
- ТИПИ І СТИЛІ ТЕКСТУ. ПОНЯТТЯ ПРО ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ Мета: навчальна: систематизувати й узагальнити вивчене з зазначеної теми; розвивальна: розвивати пізнавальні здібності; виховна: виховувати любов до природи. Внутрішньопредметні зв’язки: мова і мовлення, синтаксис, пунктуація Й орфографія. Міжпредметні зв’язки: мова, література, діловодство. Тип уроку: систематизація й узагальнення знань, умінь і навичок. ПЕРЕБІГ УРОКУ ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Перевірка […]...
- Стиль наукової мови Лісівництво РОЗДІЛ 5. МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Лекція 6. РОБОТА НАД РУКОПИСОМ НАУКОВОЇ ПРАЦІ 6.2 Стиль наукової мови До 1860 р. в Росії дисертації повинні були бути написані латинською або німецькою мовами. їх захист також відбувався на цих же мовах. Нині в Україні дисертаційні роботи подаються до захисту українською, а в деяких випадках – російською мовою. […]...
- Зв’язне мовлення Повторення вивченого про текст і стилі мовлення Зв’язне мовлення Повторення вивченого про текст і стилі мовлення. Поняття про публіцистичний стиль. Навчальне аудіювання. Мета: Повторити вивчене про текст і його основні ознаки, функціональні стилі мовлення; дати поняття про публіцистичний стиль, ознайомити з основними ознаками стилю; формувати вміння впізнавати тексти публіцистичного стилю й визначати їхні основні стильові ознаки, формувати комунікативні вміння, зокрема аудіювання (слухання-розуміння); […]...
- МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ Й КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. СТИЛІСТИКА ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛИ: СТИЛІСТИКА МОВИ Й СТИЛІСТИКА МОВЛЕННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТЬ ВСТУП Урок № 1 МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ Й КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. СТИЛІСТИКА ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛИ: СТИЛІСТИКА МОВИ Й СТИЛІСТИКА МОВЛЕННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТЬ Мета: навчити учнів розрізняти поняття “культура мовлення” та “стилістика”, терміни “стилістика мови” й “стилістика мовлення”; розвивати вміння визначати стилі мовлення та виділяти засоби створення емоційно-експресивної виразності; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у […]...
- Урок розвитку комунікативних умінь № 20. Відповідь на уроках української мови в науковому стилі Фонетика. Орфоепія. Орфографія Урок № 91 Тема. Урок розвитку комунікативних умінь № 20. Відповідь на уроках української мови в науковому стилі Мета: – навчальна: навчити учнів послідовної планомірно викладати зміст засвоєного лінгвістичного матеріалу; – розвивальна: розвивати логічне мислення, уміння систематизувати засвоєні відомості; аналітичні вміння, пам’ять; – виховна: виховання культури праці. Внутрішньопредметні зв’язки: лексикологія, морфологія, синтаксис, […]...