Розвиток сталий

Related posts:

1. Стійкий екологічний розвиток Стійкий екологічний розвиток – сутнісно новий тип екологічно безпечного соціально-економічного прогресу суспільства, за якого в економічній діяльності суб’єктів господарювання надається перевага екологічним критеріям збереження природи для майбутніх поколінь. Основними принципами такого розвитку є: 1) економічний розвиток повинен підпорядковуватись екологічним можливостям навколишнього середовища до самовідновлення порушених у процесі такого розвитку природних процесів; 2) найдосконалішим критерієм розвитку […]...
2. ЗАХИСТ АТМОСФЕРИ І СТАЛИЙ РОЗВИТОК Екологія – охорона природи ЗАХИСТ АТМОСФЕРИ І СТАЛИЙ РОЗВИТОК. Головне джерело забруднення атмосфери – отримання та використання енергії. Для захисту атмосфери слід розробити точнішу методику прогнозування забруднення повітря, вмісту в ньому газів, які викликають парниковий ефект і шкідливі зміни в кліматі та довкіллі загалом. Потрібно модернізувати існуючі енергетичні системи для підвищення їхньої ефективності, використовувати відновлювані […]...
3. Розвиток еколого-економічний Розвиток еколого-економічний – не зворотні, спрямовані, закономірні якісно-сутнісні зміни у межах соціально-економічної системи на основі розширеного еколого-економічного відтворення та раціонального використання природних ресурсів. Такий розвиток забезпечується адекватною еколого-економічною політикою, на основі якої комплексно здійснюються еколого-економічні реформи, передусім широкомасштабна екологізація виробництва – шляхом упровадження маловідходних і безвідходних ресурсоощадних технологій з урахуванням критеріїв еколого-економічної ефективності. Окрім цього, […]...
4. Оптимізація екологічна Оптимізація екологічна – доведення екологічної системи до найдосконалішого стану шляхом підтримання або відновлення екологічної рівноваги на різних рівнях на основі збереження природних ресурсів і генетичного фонду природи. O. e. досягається збалансованим використанням ресурсів, умов і ландшафтів; раціональним співвідношенням різних видів соціальних та господарських перетворень природних ландшафтів (наприклад, урбанізованих територій, лісів); оптимізацією екологічних елементів окремих територій […]...
5. Прогнозування економічне Прогнозування економічне (від грец. prognosis – передбачення) – спосіб наукового передбачення основних напрямків розвитку економічної системи або її окремих елементів. Найважливіші функції П. е.: з’ясування основних шляхів і перспектив еволюції економічної системи, можливих структурних змін у ній, пріоритетних напрямків соціально-економічного прогресу; виявлення і обгрунтування альтернативних шляхів розвитку системи та показників її еволюції; оцінка можливих соціально-економічних […]...
6. Як уявляв собі проблеми соціально-економічного розвитку суспільства Т. Веблен? Історія економічних вчень ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ Як уявляв собі проблеми соціально-економічного розвитку суспільства Т. Веблен? Своє бачення проблем соціально-економічного розвитку суспільства Веблен підкреслював у назвах виданих ним праць: “Теорія дозвільного класу” (1899 р.), “Інстинкт майстерності” (1914 р.), “Інтереси і система цін” (1921 р.), “Власність відсутнього” (1923 р.) та ін. Свої переконання в еволюційному перетворенні суспільства Веблен використав, […]...
7. Розвиток економічних законів Розвиток економічних законів – процес трансформації законів функціонування у закони розвитку, зміни форми та змісту (в т. ч. сутності) таких законів, а також посилення інтенсивності їх дії та появи якісно нових модифікованих форм їх руху і форм вияву. Р. е. з. загалом відбувається через механізм дії специфічних форм законів кількісно-якісних перетворень, єдності і боротьби суперечностей […]...
8. Екологічні чинники – Основи екології – Розмноження та індивідуальний розвиток організмів Біологія Розмноження та індивідуальний розвиток організмів Основи екології Екологічні чинники Організми підвладні впливу різних чинників середовища – екологічних чинників, які за своєю природою можуть бути абіотичними, біотичними й антропогенними. До абіотичних Належать чинники неживої природи – фізичні та хімічні умови середовища, наприклад температура, вологість, світло, рух повітряних мас (вітер), течія і солоність води, опади, сніжний […]...
9. Економіка природокористування як одна із складових частин екології СИСТЕМА “ПРИРОДА – НАСЕЛЕННЯ – ГОСПОДАРСТВО” ТЕМА 4 ПРИРОДО-КОРИСТУВАННЯ ЯК НАУКА ПРО СТАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ДО ПРИРОДНИХ КОМПОНЕНТІВ § 20. Економіка природокористування як одна із складових частин екології – Економіка природокористування як наука. Економіка природокористування – це міждисциплінарна наука, один з основних узагальнювальних розділів екології. Економіка природокористування має безпосередні зв’язки з основними структурними одиницями сучасної екології […]...
10. Право екологічне Право екологічне – система юридичних норм і правил, які регулюють суспільні відносини (в т. ч. економічні, політичні, правові та ін.) у сфері взаємодії суспільства і природи загалом та охорони, використання і відтворення всіх природних ресурсів і довкілля, а також екологічної безпеки індивіда, колективу і суспільства. Основними П. е. є земельне, лісове, водне, гірниче, атмосфероохоронне, природоохоронне, […]...
11. Екологічні витрати Екологічні витрати – сукупність витрат у сфері природокористування, необхідних для послаблення глибини екологічної кризи і забезпечення екологічної безпеки країни. До Е. в. суспільного виробництва відносять безпосередні витрати на охорону природи, очищення повітряного та водного басейнів, земель тощо; витрати на освоєння природних ресурсів у дедалі гірших умовах і все більше віддалених від центрів безпосереднього використання; витрати […]...
12. Захист екологічний Захист екологічний – комплекс заходів і важелів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки особи, трудового колективу й суспільства. З. е. передбачає також забезпечення придатного для нормальної життєдіяльності довкілля і природних ресурсів, природної основи для стабільного розвитку сучасного і майбутніх поколінь. З. е. здійснює передусім держава – різні гілки державної влади та спеціалізовані державні установи за допомогою […]...
13. Неотехнократизм Неотехнократизм – сукупність поглядів, уявлень про сучасну техніку, в яких меншою мірою обстоюється технологічний детермінізм (абсолютизування ролі техніки в розвитку суспільства) і помітне намагання відійти від нього. Н. виник наприкінці 70-х XX ст. Його характерні ознаки: намагання віднайти у розвитку техніки позитивні та негативні аспекти для людини і суспільства; визнання технократичної ідеології чинником екологічної кризи […]...
14. Розвиток економіки Розвиток економіки – закономірний процес кількісно-якісних змін у межах економічної системи, її перехід у нову якість, досконалішу форму. Кількісним виміром цих процесів є відносна зміна макроекономічних показників у напрямі зростання протягом відносно тривалого періоду, наприклад, кількох років. На відміну від P. e., для економічного зростання такі ознаки не характерні, оскільки воно може перериватись економічним спадом. […]...
15. Фінансове планування Фінансове планування – планомірне управління з боку держави та інших економічних суб’єктів (суб’єктів підприємницької діяльності, домашніх господарств) формуванням, обміном, розподілом і використанням фінансових ресурсів і грошових коштів на основі всебічного пізнання законів і закономірностей фінансової системи з метою забезпечення стабільного суспільного розвитку країни. Ф. п. грунтується на принципах системного підходу до найважливіших параметрів соціально-економічного розвитку […]...
16. ВИСНАЖЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ Екологія – охорона природи ВИСНАЖЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ – зростаюча невідповідність доступних запасів природних ресурсів чи безпечних норм їх вилучення і потреб суспільства....
17. Екологія Екологія – (від грец. oikos – дім, батьківщина та logos – слово, вчення) – наука про взаємодію між живими організмами і середовищем їх проживання та закономірності взаємодії природи і суспільства. Термін Е. запропонував німецький вчений Е. Геккель у 1886 р. Він вважав, що предметом Е. є вивчення взаємодії живих організмів і оточуючого середовища. Великий внесок […]...
18. Соціальна справедливість Соціальна справедливість – одна з фундаментальних цінностей соціально-економічного життя окремої країни, регіональних союзів декількох або багатьох країн, яка передбачає створення рівних можливостей для розвитку та реалізації здібностей усіх членів суспільства і задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб залежно від кількості та якості праці, а також узгодження практичної ролі окремих індивідів, трудових колективів, соціальних верств і […]...
19. РОЗВИТОК ЛЮДИНИ ПІСЛЯ НАРОДЖЕННЯ – РОЗВИТОК ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ – ЛЮДИНА Біологія – універсальний довідник ЛЮДИНА РОЗВИТОК ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ РОЗВИТОК ЛЮДИНИ ПІСЛЯ НАРОДЖЕННЯ Прийнято виділяти грудний вік (1-й рік життя), раннє дитинство (від 1 до 3 років), дошкільний період (від 3 до 7 років), шкільний період (від 7 до 17 років). У грудному віці діти особливо чутливі до впливу зовнішнього середовища. Протягом першого року життя відбувається […]...
20. Природоохоронна діяльність держави Державне управління Природоохоронна діяльність держави. Сукупність усіх заходів держави, спрямованих на збереження, відновлення і поліпшення сприятливих природних умов, забезпечення раціонального природокористування та попередження екологічної небезпеки. Метою державною управління в цій галузі є перехід до стійкого розвитку держави, що забезпечує збалансоване вирішення соціально-економічних завдань і проблем збереження сприятливою навколишнього середовища та природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення […]...
21. Потенціал природно-ресурсний Потенціал природно-ресурсний – сукупність природних умов, ресурсів (їх запасів і джерел) – наявних і тих, які можуть бути мобілізовані з удосконаленням техніки, технології і соціально-економічних відносин суспільства, а також здатність їх раціонально добути та використати для виробництва економічних благ і забезпечення потреб національної економіки. У політекономічному контексті П. п.-р. – це відносини економічної власності між […]...
22. Інституціональні зміни Інституціональні зміни – безперервний процес кількісно-якісних і сутнісних змін та перетворень різних соціальних та економічних інститутів. Інституційними факторами І. з. є наукові, техніко – технологічні, економічні (в т. ч. фінансові, інвестиційні, інноваційні та ін.), соціальні, правові, політичні тощо, пов’язані з управлінням та регулюванням системи суспільних відносин, передусім економічних, окремих їх підсистем та елементів. Залежно від […]...
23. План План – найвища та найскладніша форма наукового передбачення, модель майбутнього, що базується на пізнанні його законів і закономірностей економічного розвитку, вимагає виділення ресурсів і системи заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей і завдань. Методологічно П. – комплекс принципів і методів планування (засіб пізнання та активного впливу на соціально-економічні інтереси суб’єктів господарювання), організаційно – структура планових […]...
24. Мотивація підприємництва Мотивація підприємництва (гр. motif, лат. moveo – рухаю) – комплекс мотивів (зовнішніх і внутрішніх) та механізм їх використання, що спонукають підприємця до активної діяльності з метою досягнення певної мети. Така мотивація включає низку соціально-економічних важелів і ціннісних орієнтацій підприємців, ділової активності заради збереження і примноження власності шляхом привласнення максимального прибутку, забезпечення стабільного розвитку підприємства, оптимального […]...
25. СУЧАСНИЙ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ Історія економічних вчень СЛОВНИК СУЧАСНИЙ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ – течія економічної думки, що зосереджується на таких головних факторах економічного життя, як конкуренція і монополія, науково-технічний прогрес і державне регулювання. Найбільш відомі теорії – економічного розвитку й ефективної конкуренції (Й. Шумпетер), монополістичної конкуренції (Е. Чемберлін), олігополії (Дж. Б. Кларк), недосконалої конкуренції (Дж. Робінсон), трансформації капіталізму (А. Берлі, Г. […]...
26. Закон зростання екологічних витрат суспільства Закон зростання екологічних витрат суспільства – економічний закон, який відображає об’єктивні причинно-наслідкові зв’язки між рівнем інтенсивності використання природних ресурсів на певній території (акваторії), рівнем забруднення довкілля (повітря, води, земель тощо) або інших форм його деградації та необхідністю відповідних компенсаційних витрат на відтворення чи пошук замінників використаних природних ресурсів і відтворення належних умов довкілля. Обгрунтований українським […]...
27. Економічний розвиток Економічний розвиток – незворотні, спрямовані, закономірні (кількісно-якісні та сутнісні) зміни економічної системи в довготерміновому періоді, що відбувається під впливом економічних суперечностей, потреб та інтересів, зумовленість яких характеризується дією основних законів діалектики, що не виходять за межі глибинної внутрішньої сутності такої системи. Серед суперечностей економічної системи виділяють суперечності кожної з її підсистем (див. Економічні суперечності). Основними […]...
28. Суспільна організація праці Суспільна організація праці – сукупність найважливіших методів упорядкування трудової діяльності людей у суспільстві та економічні відносини з приводу такої діяльності для досягнення загальної мети, внаслідок чого виникає цілісна система організації праці сукупного працівника. До таких методів належать форми і засоби залучення людей до праці (наявність економічного чи позаекономічного примусу до трудової діяльності), спосіб поєднання (техніко-економічного […]...
29. Модель економіки динамічна Модель економіки динамічна – модель, яка описує народне господарство у процесі розвитку. Розрізняють оптимізаційну М. е. д. (базується на виборі оптимальної з можливих ліній економічного розвитку) і збалансовану (базується на дослідженні рівноваги в економічній системі з використанням поняття “рівноважна траєкторія”). За допомогою М. е. д. розв’язують проблеми планування та прогнозування економічних явищ і процесів, структурних […]...
30. РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИЙ Соціологія короткий енциклопедичний словник РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИЙ – такий тип змін у суспільстві, що відзначається переходом усіх соціальних відносин до якісно нового стану. P. c. є наслідком взаємодії великої сукупності соціальних процесів, основою яких є цілеспрямована діяльність людей – суб’єктів цих процесів. Заг. механізм P. c. полягає у виникненні завдяки цій діяльності нових потреб у різних […]...
31. Етатизм Етатизм (фр. etatisme, від etat – держава) – соціологічна (політична, філософська, економічна та ін.) концепція, в якій обгрунтовується необхідність дедалі більшого активного втручання держави у всі сфери суспільного життя. Методологічною основою такої концепції є характеристика держави як загальнонаціональної цінності та мети суспільного розвитку. Такі ідеї викладені у працях давньогрецького філософа Платона, англійського Т. Гоббса, який […]...
32. Державна власність на природні ресурси Державна власність на природні ресурси – сукупність економічних та юридичних відносин між державою та різними суб’єктами з приводу використання наявних у природі економічних, в т. ч. виробничих ресурсів – землі та земельних угідь, водних ресурсів, корисних копалин, лісів, рослинного і тваринного світу, а також повітряного басейну. Двома основними складовими Д. в. на п. р. є […]...
33. Охорона навколишнього природного середовища Охорона навколишнього природного середовища – система державних і громадських заходів, спрямованих на забезпечення нешкідливого для життя і здоров’я людей оточуючого довкілля, раціональне використання природних ресурсів, гармонізацію відносин людини і природи. До цієї системи входять політичні, економічні, організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні та інші заходи. О. н. п. с. грунтується на таких принципах: пріоритетність вимог екологічної безпеки; запобіжний […]...
34. Економіка промисловості Економіка промисловості – наука, яка вивчає закономірності розвитку й функціонування продуктивних сил і економічних відносин (економічного способу виробництва) у промисловості, досліджує механізм дії об’єктивних економічних законів, а отже, промислову політику, умов та факторів, що визначають його ефективність, раціональне використання ресурсів, шляхи оптимізації галузевої структури виробництва та ін. До Е. п. належить економіка окремих галузей матеріального […]...
35. Державне прогнозування і соціального розвитку Державне управління Державне прогнозування і соціального розвитку. Науково обгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економічного економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного та соціального розвитку. Прогноз економічного і соціального розвитку є засобом обгрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та […]...
36. Планування соціальне Планування соціальне – науково обгрунтоване визначення цілей і забезпечення відповідності й структури соціальних відносин потребам розвитку технологічного способу виробництва, передусім системі продуктивних сил (а в її межах – основній продуктивній силі). Основні об’єкти П. с. – суспільство загалом, кожна із підсистем суспільних відносин (економічної власності, соціальних – у вузькому значенні поняття, правових, політичних, національних, культурних, […]...
37. Фінансовий механізм Фінансовий механізм – важлива складова господарського механізму, комплекс форм, засобів та інструментів регулювання економічного способу виробництва, зокрема, використання фінансових ресурсів і грошових коштів для забезпечення найважливіших соціально-економічних потреб окремих громадян, трудових колективів й усього суспільства. Найважливішими складовими (підсистемами) Ф. м. є фінансове планування і прогнозування, система управління фінансами, фінансові показники, фінансові ліміти і резерви тощо. […]...
38. Тенденція Тенденція (лат. tendentia – спрямованість) – спрямованість розвитку економічного явища чи процесу, що є формою вияву економічних законів. Т. – стійкі співвідношення як окремих властивостей, ознак, так і самі властивості, характерні ознаки цілісної економічної системи, її окремих підсистем (продуктивних сил, техніко-економічних та організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності і господарського механізму), елементів підсистем (наприклад, заробітної плати, […]...
39. Інтернаціоналізація господарського життя Інтернаціоналізація господарського життя – об’єктивний економічний процес виникнення й розвитку економічних зв’язків і відносин між національними господарствами різних країн, що охоплює всі сфери суспільного відтворення і призводить до виникнення та розвитку інтернаціонального господарства. Основними формами І. г. ж. є світова торгівля, міжнародний рух капіталу, робочої сили і міжнародні валютні відносини, тобто форми міжнародних економічних відносин. […]...
40. Розвиток економічної теорії в сучасній Україні Історія економічних вчень ЕКОНОМІЧНА ДУМКА УКРАЇНИ (ХІХ-ХХ ст.) 13.3. Розвиток економічної теорії в сучасній Україні Сучасний етап розвитку економічної думки – це період від 80-х років XX ст., для якого характерні намагання подолати кризовий стан, перетворитися на систему об’єктивних і неупереджених досліджень перехідної економіки і ринкової економічної системи. Кризові явища в економіці завжди були підгрунтям […]...