СОЦІАЛІЗАЦІЯ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
СОЦІАЛІЗАЦІЯ (від лат. socialis – сусп.) – процес засвоєння індивідом знань, досвіду, норм і цінностей, включення його до системи соціальних зв’язків і відносин, необхідних для його становлення і життєдіяльності в даному суспільстві.
С. характеризується двома важливими моментами: засвоєнням соціального досвіду та його “перерозподілом” до рівня особистісних установок і орієнтацій. Визначальними в даному процесі стають активність індивіда і варіативність його поведінки, що пов’язане
У процесі С. індивід набуває певної свободи у виборі тих чи інших цінностей відповідно до власних задатків і нахилів, а також завдяки регулятивному впливу середовища. Процес С. суто індивідуальний. Тому С. індивіда з необхідністю передбачає його індивідуалізацію, формування особистісних якостей. С. охоплює всі етапи життєвого шляху людини, протягом якого вона засвоює і використовує цінності культури. Кількісне накопичення засвоєних цінностей у певний період переходить у нову якість, що
Способів і засобів включення індивіда до системи соціальних зв’язків багато, і всі вони досить різні. Найбільшою сталістю в процесі С. відзначаються норми – вимоги, що встановлюються суспільством. Засвоєння численних соціальних норм, приписів, ролей здійснюється, як правило, через вироблення стереотипів, думок про ті чи інші властивості людей або явищ, що склалися на основі стандартизованих уявлень і очікувань. Втім стереотипи є не лише засобом та умовою С., а й її продуктом. Наслідки С. визначаються: системою форм культури суспільства, яку засвоює індивід у процесі діяльності; характером і спрямованістю засвоєння культури; способом спілкування індивідів у процесі залучення їх до культури суспільства.
Процес С. є істор. обумовленим, у результаті нього формуються не якісь абстрактні соціальні якості людини, а саме конкретно-істор. риси особистості, необхідні їй для життєдіяльності в конкретному суспільстві. Крім того, зміст, стадії, конкретні механізми соціалізації визначаються структурою цього суспільства і варіюють у різні істор. періоди.
Імовірнісний характер С. посилюється множинністю її ін-тів. Майже всі вони поліфункціональні. Тому нормативні вимоги, що висуваються до даних ін-тів, не завжди відповідають їхнім рольовим можливостям. Разом з тим відносна самостійність ін-тів, що не складаються в єдину ієрархічну систему, суттєво підвищує ступінь автономії індивіда, незалежності від кожного з них. Хоча координація зусиль останніх конче потрібна. Найважливішими ін-тами С. є сім’я, школа, товариство однолітків, ЗМК тощо.
Складний і багатогранний процес С. вивчається різними науками (психологією, соціальною психологією, соціологією, історією, етнографією, педагогікою, філософією), кожна з яких досліджує різні його аспекти: соціо-культурний (соціалізація поколінь у конкретно-істор. умовах); біосоціогенетичний (соціалізація індивідів у певних соціально-екон. умовах); генетико-віковий (вікова соціалізація в умовах конкретного суспільства).