СОЦІАЛЬНІ ПРОГРАМИ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
СОЦІАЛЬНІ ПРОГРАМИ – виклад основних положень діяльності соціальних інституцій, політ, партій чи організацій на певну перспективу. Серед них розрізняють програми – максимум і програми – мінімум. Перші визначають кінцеву мету, заг. завдання, показують головні шляхи їх вирішення і дають теорет. обгрунтування принципів і методів діяльності. Другі являють собою перелік найближчих завдань і вимог, визначають конкретні плани діяльності для досягнення кінцевої мети. Суб’єктами соціального
Соціальні програми є органічною частиною держ. планів і забезпечують орієнтацію на вирішення найбільш актуальних екон., соціальних і політ, проблем. їх розробка ведеться на основі назрілих і перспективних цілей соціального розвитку суспільства і передбачає здійснення як через перспективне планування, так і шляхом подальшої конкретизації на стадіях середньострокового і поточного планування. Соціальні програми іноді прямо включаються як самостійні розділи в довгострокові плани екон. розвитку держави.
С. п. були поширені в умовах централізованої
КПРС, яка визначала на своїх з’їздах програми – максимум – основні теорет. директивні орієнтації, спрямовані на вирішення пріоритетних екон., соціальних і політ, завдань сусп. розвитку. Жодна з них, проте, не була виконана повністю, а деякі – навіть частково, і мали значення лише як ідеол. документи стратегічного характеру.
Процеси радикального реформування укр. суспільства із здобуттям Україною незалежності зумовили істотні перетворення в її політ, системі, правових відносинах, у сфері культури тощо. Усе це потребує розробки нових С. п. Проте їх створення гальмується суперечливими інтересами різних політ, сил, представлених як у законодавчій, так і у виконавчій гілках влади. На сьогодні запропоновані лише окремі концепції екон., культурного та гуманітарного розвитку України, які до того ж неоднозначно сприймаються в суспільстві та владними структурами і не є обов’язковими до виконання.
Створення нових ефективних С. п. – актуальне завдання. Вони мають значний конструктивний потенціал, бо націлюють відповідні соціальні інституції, держ. органи і трудові колективи на виконання у визначений термін комплексу певних, погоджених між собою держ. завдань.
Цільова С. п. за своїм методол. статусом може бути важливим директивним плановим документом, котрий містить взаємопов’язаний за ресурсами, виконавцями і термінами комплекс соціально-екон., наук.-дослідних і організаційно-управлінських заходів, що забезпечують найбільш ефективне і вчасне вирішення заг. держ. соціальних проблем. Проте перехід підприємств на нові форми господарювання, їх децентралізація, гострий дефіцит матеріальних ресурсів та розбалансування н. г., замовлень поки що не дають змоги створити і реалізувати великі потенційні можливості цільових комплексних програм для досягнення пріоритетних нац. цілей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...