СОЦІОЛОГІЯ ЧИТАННЯ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
СОЦІОЛОГІЯ ЧИТАННЯ – галузь соціології культури, котра досліджує читання як одну з основних соціальних форм опосередкованої комунікації в суспільстві (поряд з театром, кіно, радіо, телебаченням тощо). Вивчаючи потреби в читанні, яке виступає специфічною формою мовного спілкування людства за допомогою друк або і рукописних текстів, С. ч. виявляє й аналізує соціальні, поліг, і матеріальні чинники, що впливають на читання, вивчає читачів як споживачів духовної культури та ін.
Процес читання
С. ч. вивчає читача як індивіда, що сприймає друк, (писемний) текст, спираючись на певні культурно-освітні та мовні навички. Міра оволодіння цими навичками у різних читачів різна, як і різні їх характеристики. Класифікація читачів спирається на вияв їх соціально – демогр., етнокультурних і соціально-політ, параметрів (стать, вік, освіта, професійний характер праці, майновий стан, політ, уподобання тощо), які опосередковано впливають на читацькі інтереси. Однією з центральних проблем С. ч. є дослідження читацької поведінки. Для з’ясування і прогнозування читацької поведінки за основу типології читачів беруться такі їх характеристики, як уявлення про читання, його регулярність, частоту і час, співвідношення джерел інформації про літературу і джерел її отримання, рівень начитаності і розуміння прочитаного. Є спроби диференціювати читачів, спираючись на з’ясування цілей, мотивів читання, ціннісних орієнтацій, специфічних функцій читання (естетичної, пізнавальної, утилітарної тощо). Читацька спрямованість визначає вибірковість читацької активності реципієнта і проявляється при виборі джерел інформації, в особливостях сприйняття, розумінні і оцінці прочитаного.
Досліджувати процес і результат читання надзвичайно складно. Формування самого характеру читання у кожної людини сягає своїми коренями її дитинства. Простому спостереженню піддається тільки фіз., а не психічний акт читання; вважається, що перший завжди відображає другий, але в дійсності це далеко не завжди так. Статист, дані про читання розкривають обсяг і соціальні аспекти споживання друк, матеріалів, але цього ще не достатньо для розкриття соціальної суті читання. Анкетні опитування дають, як правило, суб’єктивні свідчення, але це найчастіше тільки сплетіння ілюзій.
Якщо сполучити різні методи дослідження, то можна отримати деякі уявлення про те, яке місце займає читання в житті тієї чи іншої групи людей або в комунікаційній системі того чи іншого соціального середовища, хоча це не дає впевненості у тому, що кожного разу мається на увазі один і той самий феномен.
У більшості досліджень, присвячених читанню, робляться спроби визначити кількість і характер прочитаних населенням книг, кількість часу і грошей, що витрачаються на читання і купівлю літератури тощо. Вказані аспекти дослідження читання показують, яким чином цей складний і багатоликий феномен забезпечує соціокультурне буття книги.
Аналіз процесу читання впливає на формування відомого в бібліотечній практиці т. зв. керування читанням як суттєвого елемента пед. процесу і сист., цілеспрямованого впливу на зміст і характер читання, на вибір літ. і засвоєння прочитаного. В умовах тотального керування читанням цей процес набуває спотвореного характеру. Керування читанням грунтується на досягненнях педагогіки, соціальної психології, завданнях пропаганди книги тощо. Значний внесок у цю справу було зроблено М. Рубакіним, Х. Алчевською, Л. Биковським та ін.
Найбільш цілеспрямовано робота в галузі С. ч. здійснюється сьогодні соціол. службами, організованими у великих бібліотеках. Головним завданням таких служб є, зокрема, вивчення динаміки читацьких запитів, дослідження нових явищ і тенденцій у читанні, здійснення активного впливу на книговидавничу політику та систему книго розповсюдження.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...