СОЦІОЛОГІЯ НАУКИ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
СОЦІОЛОГІЯ НАУКИ – напрям соціол. досліджень, предметом яких є різноманітні і суперечливі взаємовідносини науки і суспільства в цілому, науки і різних сфер суспільства; тенденції розвитку і функціонування науки як соціального ін-ту, специфічного типу соціальної організації; соціальна структура наук, установ і колективів; умови ефективної наук, діяльності; комунікації в науці; мотиви і стимули праці наук, співроб. та ін. Теорет. засади С. н. були закладені амер. соціологом Р. К. Мертоном та польськ.
Інституціальна структура С. н склалася на поч. 60-х pp. У Міжнар. соціол. асоціації (МСА) було створено досліди, групу, яка вивчала місце і роль науки в сучасному суспільстві. Пізніше у СІЛА, Великобританії та ін. країнах були проведені обстеження умов і форм винагороди в науці, особливостей конкуренції між ученими, престижу науки і вчених, чинників формування ефективно працюючих груп науковців. Досить широко використовувався контент – аналіз біографій учених для визначення залежності між соціальним походженням, освітою, політ і реліг. орієнтаціями, з одного боку, та продуктивністю
Р. К. Мертон обгрунтував уявлення про ціннісно-нормативну структуру (“етос”) науки, Згідно з цими уявленнями чотири основні норми беруться вченими як обов’язкові: універсалізм – наук, результат має силу для всіх без винятку; організований скептицизм – у науці не буває вчених, які б не помилялися, як і немає тверджень, що перебувають поза критикою; всезагальність – істина належить усім; безкорисливість – наукою займаються заради неї самої, а основною винагородою є визнання колег, До згаданих іноді додають ще дві норми: раціоналізм – намагання зрозуміти все абстрактно і загально; емоційна нейтральність – до всіх тверджень потрібно підходити неупереджено, у висновках спиратися на міркування, а не на позитивно чи негативно забарвлені відчуття.
Упродовж останніх двох десятиліть у вітчизняній С. н. дослідження велися у таких напрямах та з таких соціальних проблем: соціальні чинники інтенсифікації наук, діяльності, соціальна структура наук, колективів, умови та організація наук.-дослідної праці, соціальний статус науковця і конкретних наук, спосіб життя та соціально-психол. портрет ученого, мотивація наук, творчості, тенденції відтворення наук, кадрів, мобільність у науці, розподіл ролей і функцій у наук, спільнотах. Як встановлено співроб. ін-ту соціології HAH України, упродовж останніх двох десятиліть неухильно знижується престиж науковців різних спеціальностей у свідомості випускників заг. освітніх шкіл м. Києва, а значить і наука стає для них дедалі менш привабливою сферою, своє майбутнє пов’язує з нею дедалі менша частина молоді,
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...