СОЦІОЛОГІЯ ЗНАННЯ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІОЛОГІЯ ЗНАННЯ – напрям у сучасній філософії і соціології, який аналізує залежність знання (типів світогляду, ідеологій, ідей, категорій і т. п.) від соціальних факторів (суспільства в цілому, класів, інституцій, соціальних відносин). Якщо гносеологія досліджує відношення знання і об’єкта, то С. з. – знання і суб’єкта. Виділяють два розуміння С. з. – вузьке і широке. Перше охоплює, тільки тих мислителів, які самі себе відносять до С. з. (М. Шелер, К. Маннгейм, В. Штарк), друге – тих, що

аналізують цю ж проблематику, не відносячи себе до неї (М. Вебер, франкфуртська школа та ін.). До останнього можна віднести і постпозитивізм, який досліджує вплив суспільства на розвиток науки. Теорет. витоки С. з. – вчення К. Маркса про детермінацію сусп. свідомості сусп. буттям, вчення Е. Дюркгейма про соціальну зумовленість колективних уявлень та ін.

Виходячи з різних інтерпретацій “знання”, “соціальних факторів” і “типу відношення” між ними можна виділити кілька напрямів С. з., що склалися у XX ст. Неокантіанський (М. Вебер, А. Вебер, А. Шелтінг, В. Штарк, Т. Парсонс) розглядає залежність знання (соціального

пізнання) від ціннісних орієнтацій, структура яких ототожнюється з певними соціальними групами чи типами суспільств. На цьому грунтується блискучий соціол. аналіз світових релігій М. Вебера. На основі неомарксист. концепції Д. Лукача виникли С. з. К. Маннгейма і франкфуртська школа. За К. Маннгеймом, соціальне буття класу визначає його свідомість, ідеологію. Соціолог твердить, що ідеологія кожного класу однобічна, частково істинна. С. з., зводячи ідеології класів до їх соціального буття, покликана зняти цю однобічність, дати повну істину. К. Маннгейму належить клас, аналіз просвітництва і романтизму як ідеологій молодої буржуазії і аристократії, на основі яких пізніше сформувалися лібералізм і консерватизм. Франкфуртська школа (М. Хоркхаймер, Т. Адорно, Г. Маркузе, Ю. Хабермас) вважала, що знання включене в соціальне ціле (тотальність) і визначається ним. У класовому суспільстві будь-яке знання набуває характеру перевернутої форми, тобто ідеології. Феноменол. напрям (М. Шелер, А. Шюц, П. Вергер) виходить з ідеї Е. Гуссерля про конституювання свідомістю соціальної реальності. Існування різних видів соціальної реальності ставиться в залежність від їх визнання соціальними групами. Стверджується кореляція між соціальною групою і певним видом соціальної реальності.

Цю ж проблему, але на інших методол. засадах, ще в 30-х рр. розглядав Ф. Знанецький, який аналізував вплив соціальної групи на знання, яке вона поділяє, і вплив знання на конституювання групи. Одна з найважливіших проблем С. з. – узгодження соціальної детермінації знання з його істинністю. При її вирішенні деякі представники, зокрема Е. Дюркгейм, К. Маннгейм і франкфуртці, хибують на соціологізм вульгарний (див.).

Останнім часом робляться спроби перевести С. з. на емпіричний рівень.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: СОЦІОЛОГІЯ ЗНАННЯ