Спеціальні права запозичення (СПЗ) (англ. SDR – Special Drawing Rights) – міжнародні розрахункові та резервні засоби, випущені МВФ. СПЗ виконують деякі функції світових грошей: регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів і розрахунків з МВФ, регулювання обсягів міжнародної ліквідності, зіставлення вартості національних валют. СПЗ запроваджені в обіг 1969 (відповідно до рішення МВФ) з метою усунення нестачі ліквідних засобів, на основі міжнародного кредиту. Вони не мають власної вартості, однак через чинну на той час систему
золотих паритетів отримали тверді курсові співвідношення з іншими валютами. За масштаб СПЗ спочатку було прийнято золотий вміст долара США – 0,888671 г золота (після двох девальвацій долара 1971 і 1973 золотий вміст СПЗ становив 1,20635 дол.). З крахом золотого стандарту і впровадженням плаваючих валютних курсів вартість СПЗ визначається через “кошик валют” провідних шістнадцяти країн світу. Вибір цих країн залежав від їхньої частки у світовій торгівлі (щонайменше 1%). Зміна курсів валют та їхньої валютної вартості означає відповідну зміну СПЗ та їхнього доларового еквівалента (а також еквівалента в інших національних
валютах). Внаслідок цього МВФ щорічно розраховує і публікує котирування СПЗ до валют країн ОЕСР. Для спрощення підрахунків умовної вартості СПЗ з 1981 кількість валют у “кошику” було зменшено з 16 до 5 (американський долар, німецька марка, японська єна, французький франк і англійський фунт стерлінгів). З 1986 по 1991 частка американського долара в “кошику валют” зменшилася з 42 до 40%, частка німецької марки зросла з 19 до 21%, японської єни – з 15 до 17%, а частка франка і фунта стерлінгів зменшилася з 12 до 11%. Частка кожної валюти визначається часткою відповідної країни в міжнародній торгівлі, а частка долара – його роллю в міжнародних розрахунках. Частка п’яти валют у “валютному кошику” кожні п’ять років коригувалася. Розподіл СПЗ між країнами залежав передусім від їхнього бажання брати участь у цій системі. У розподілі СПЗ за рішенням Ради управляючих МВФ можуть брати участь і країни, що не є його членами, регіональні міжнародні банки та ін. В 1973- 1978 випуск СПЗ було призупинено через надмірну кількість у міжнародному обігу американських доларів, підвищення ліквідності світової валютної системи. У 1979-1981 в обіг було випущено додатково 12 млрд одиниць СПЗ, розподіл яких (як і розподіл попереднього випуску) здійснюється автоматично, відповідно до квоти у МВФ. З огляду на це на п’ять наймогутніших країн світу припадає переважна частка СПЗ, а на країни, що розвиваються, – лише 1/4. Із загальної суми випуску приблизно 75% знаходиться на рахунках країн – членів МВФ, решта – у фонду. Випуск СПЗ здійснюється у формі кредитних записів на спеціальних рахунках у МВФ відповідно до квот країн-учасниць. СПЗ використовуються здебільшого в міждержавних розрахунках для покриття дефіцитів платежів балансів, без надання натомість жодного еквівалента. Держави – члени цієї системи зобов’язані приймати СПЗ і, за рішенням МВФ, надавати в обмін конвертовану валюту. Ці зобов’язання втрачають силу за умови, що сума СПЗ сягає 200% розмірів квоти в цих грошових одиницях. Розрахунки здійснюються в національних валютах. Країна, яка використовує СПЗ для розрахунків, сплачує за це певний відсоток. Країна, яка приймає їх понад квоту у 200%, отримує за це певний відсоток (до 1974 він становив 1,5% щорічно, згодом почав визначатися з урахуванням середньої ставки відсотка на грошових ринках п’яти найрозвиненіших країн). Спершу країна, яка отримувала валюту на СПЗ, зобов’язана була впродовж п’яти років мати середньорічні залишки СПЗ на рівні 30% квоти і більше (якщо залишки були меншими, вона відновлювала їх до зазначеного рівня), з кінця 1978 – на рівні 15%, а 1981 це правило скасовано. СПЗ відіграє незначну роль як міжнародний засіб (менше 3% на початку 90-х), і ще меншу – як засіб для вимірювання вартості валют. У 2000 загальна квота країн – членів МВФ становила 210,3 млрд дол., частка США становила 17,7%, Японії – 6,3%, Німеччини – 6,2%, Великобританії і Франції – по 5,1%. Квота України становить 1,4 млрд дол. і є 31-ю за розміром, а її відсоток від загальної кількості голосів фонду – 0,652. Водночас функціонування СПЗ як розрахункової одиниці сприяє певному вирівнюванню курсів валют, є засобом страхування від курсових втрат.
Loading...