Головна ⇒ 📌Довідник з української мови ⇒ Стилістичне вживання іншомовної лексики

Стилістичне вживання іншомовної лексики

Стилістика української мови

У сучасній українській мові широкі стилістичні можливості мають іншомовні слова – слова, запозичені з інших мов. Іншомовна лексика української мови охоплює слова і сполучення слів, які увійшли до її складу:

– під впливом зовнішніх (немовних) причин – найрізноманітніших, давніх і теперішніх контактів (економічних, політичних, культурно-освітніх, військових тощо) нашого народу з іншими народами;

– під впливом причин внутрішніх (власне мовних), серед

яких потреба звузити, стилістично (функціонально) розмежувати використання іншомовних і власне українських слів і сполучень слів: імпорт і ввіз (товарів), лінгвістика і мовознавство і наука про мову, асиміляція звуків і уподібнення звуків та ін.

Термін “іншомовна лексика” в словниковій системі української (і кожної іншої) мови дещо умовний і однобічний, бо прикметниковими формами “іншомовне”, “іншомовні” можуть позначатись і ті слова, іншомовність яких уже не відчувається (школа, левада – давні засвоєння із давньогрецької мови), і виразно чужомовні, що усвідомлюють навіть ті, хто не володіє

лінгвістичними знаннями з історії слів рідної мови.

Чужомовні слова й сполучення слів українська мова засвоювала з часів активного формування нашої мови (з VI ст.), їх кількість важко визначити навіть приблизно.

В українській нормативній лексиці прийнято виділяти за походженням такі її основні шари:

– спільноіндоєвропейські слова: мати, батько, брат, сестра, око, ніс, серце, дім, двері, піч, череда, вівця, ягня, вовк, бути, жити, їсти, спати, влада, слава, один, два, три та ін.

– праслов’янські (спільнослов’янські) слова: коса, граблі, лопата, сніп, пшениця, цілина, мука, віл, корова, теля, бджола, кожух, полотно, відро, молот, слива, ягода, сад, часник, озимина, сіни, двір, жито, варити, пряжити та ін.;

– власне українські слова: вуглець, кисень, водень, мрія, матінка, добриво, добробут, вибрик, примхи, перекотиполе, багаття, бандура, гайворон, дружина, козацтво, батьківщина, карбованець, гривня, гай, смуга, деруни, вареники, корж, галушка, кремезний, чарівний, баритися, зволікати, линути, очолити, напувати, байдуже, мабуть, бо, адже та ін.

Слова, які мають спільно-європейські, праслов’янські корені, в українській мові зазнали різних змін: фонетичних (зачарований – чарівний -, шести – шостий) і граматичних, особливо морфемних. До них належать:

– назви осіб чоловічої статі із суфіксом – ій: вередій, плаксій, багатій, торохтій і под.;

– іменники із суфіксом – ощ -, які позначають ознаки, процеси, стан людини: веселощі, жалощі, пустощі, хитрощі, лінощі і йод.;

– іменники із суфіксами – ень (красень), – шн – (дітлашня ), – от (голота), – ук – (ковальчук), – неч – (ворожнеча ), – анн – (бажання), – ив – (вариво), – езн – (старезний), – ісіньк-, – есеньк-, – юсіньк – (гарнісінький, білесенький, тонюсінький) та ін.

Окрему групу іншомовної лексики становлять старослов’янізми: врата, брег, вождь, храм, єдність, мислитель, гординя, глашатай, грядущий, премудрий, соратник та ін.

Багато засвоєнь в українській мові з інших слов’янських мов:

– з російської мови: промисловість, котел, вислуга, безробіття, передовиця, народоволець, кадет, завод, паровоз, указ, різночинець, декабрист, нігіліст, есдек, есер;

– з польської мови: перешкода, конати, кодло, хлоп, хлопець, міщанин, поєдинок, урядник, збруя, ковадло, вензель, гасло, міць, шлюб, недолугий, дощенту, цілком, раптом, принаймні та ін.;

– з чеської мови: брама, влада, огида, паркан, карк;

– із білоруської мови: розкішний, обридати, нащадок, маруда та ін.;

– із болгарської мови: глава, владика, сотворити та ін.

Найтиповіші і наймасовіші запозичення й засвоєння іншомовних слів – це ті лексеми, які в різний час українська мова переймала з неслов’янських мов, зокрема:

– з давньогрецької мови (грецизми): ангел, ідол, ікона, єпископ, Євангеліє, монах, монастир, клірос, лампада; філософія, історія, етнографія, педагогіка, фонетика, граматика; демократія, партія, пролетаріат; електрон; поема, ода, епос, проза, комедія, хорей, ідея; Андрій (свіжий, бездоганно здоровий); Панас, Афанасій (безсмертний); Василь (царський); Євген (благородний); Зоя (життя); Галина (спокій, ясність); Лідія (народжена в Лідії); Олександр (захисник чоловіків); Петро (камінь, скеля); Тарас (неспокійний, бунтівний) та ін. Вони проникли в нашу мову безпосередньо або через старослов’янську та інші європейські мови;

– з латинської мови (латинізми): адміністрація, декрет, агітація, агресія, конгрес, конституція, оратор; юрист, адвокат, нотаріус, прокурор, апеляція; ангіна, ампутація, аспірин, інстинкт, рецепт; антена, колектор, турбіна; вектор, інтеграл, аберація; асиміляція, афікс, префікс, інфінітив; абітурієнт, аудиторія, атестат, декан, інститут, університет, екзамен, конспект, лекція, ректор, факультет, студент, літера; латинізми особливо прислужились у збагаченні суспільно-політичної лексики, різних галузевих термінологій – юридичної, медичної, математичної, граматичної тощо;

– з німецької мови: штаб, князь, агент, командир, юнкер, офіцер; броня, панцир, лафет, патронташ; галстук, рюкзак; графин, верстат, домкрат, кран, стамеска; камертон, лейтмотив, танець; абзац, шрифт; шахта, штрек; бухгалтер, вексель, касир, маклер, штраф; фартух, кітель; акція тощо. Це найчисленніші запозичення – порівняно із засвоєннями з інших сучасних європейських мов;

– з французької мови: імперіалізм, націоналізм, абсолютизм, бюрократ, комюніке, саботаж, шантаж; ансамбль, балет, бюст, акомпанемент, амплуа, рояль; авангард, арсенал, бригада, гарнізон, парашут; вуаль, блуза, велюр, пальто, трикотаж, одеколон; режим, прем’єр;

– з англійської мови: бульдозер, комбайн, блюмінг, комп’ютер; сейф, телетайп; трактор, трамвай; бункер, танк, мічман, снайпер; бізнес, банкнот, бюджет; бокс, волейбол, матч, гол, рекорд, нокаут, спортсмен, теніс, гольф, футбол; джаз, гумор, памфлет, клоун тощо;

– з італійської мови: бенкет, макарони; карета; банк; газета; акорд, алегро, альт, арія, бас, віолончель, інтермецо, кантата, квінтет, концерт, піаніно, соло та ін.;

– з голландської мови: бак, баркас, флот, каюта, шкіпер, вимпел, фарватер, румб, яхта, румпель;

– з тюркських мов (тюркізми): батіг, казан, аркан, капкан, газ, торба, тапчан; кинджал, кайдани, орда, осавул, отаман, сагайдак; гайдамака, бурлака, козак, хан, султан, ярлик; аршин, базар, кабала, казна; беркут, кабан, бугай, судак, сазан; ковбаса, балик, лапша, кумис, халва; капкан, халат, чалма, каптан та ін. Такі засвоєння досить давні, деякі з них сягають дописемних часів;

– з фінської мови: камбала, морж, норка, нерпа, пельмені, салака, сьомга.

Частина іншомовних слів особливо активізувалась уже в незалежній Україні: істеблішмент (структура та інститути влади; правлячі, панівні кола суспільства); комп’ютер (електронна обчислювальна машина); маркер (той, хто прислуговує під час гри на більярді та підраховує очки) і маркер (сільськогосподарське знаряддя або пристосування в сівалці, яким роблять на ріллі борозенку перед сівбою, садінням); маркет (магазин самообслуговування з великим асортиментом продовольчих товарів); маркетинг (система управління підприємством, яка передбачає комплексне врахування становища на ринку збуту для прийняття рішень); імплементація (виконання державою міжнародних правових норм; введення результатів референдумів у конституцію держави); ксерокс (апарат, яким що-небудь написане, сфотографоване копіюється методом ксерографії, з використанням особливого пристрою); дистрибуція (розподіл, розчленування; у лінгвістиці – сума всіх оточень, текстів, у яких трапляється певна мовна одиниця, бо кожна з них (крім речення) має більш чи менш обмежену здатність поєднуватися з іншими подібними до неї одиницями); офіс (установа; контора, канцелярія якої-небудь фірми, підприємства).

Велика кількість іншомовних лексем – це інтернаціоналізми, тобто слова, котрі, як правило, у фонетично й граматично видозміненій формі використовуються майже в усіх літературних мовах, особливо в мовах європейського і північноамериканського регіонів.

Отже, іншомовна (чужомовна) лексика дуже численна, тематично й структурно різноманітна. Вона використовується в усіх стилях мови, особливо в науковому, дещо менше – в публіцистичному.

Ця лексика значною мірою демонструє собою той чи інший стан, рівень розвитку кожної окремої літературної мови, її словникове багатство, різноаспектні стилістичні можливості.

Використання іншомовної лексики підлягає певним загальним стилістичним нормам, найголовніша з яких – однозначність. їх слід уживати з усталеною семантикою, фонетико – граматичною формою, з дотриманням вимог стилю. Тільки доладне використання запозичень не переобтяжує мовлення, посилює такі його якості, як сучасність, простота, зрозумілість, доречність, тобто стилістичність висловлення.