Стилістика в системі розділів науки про мову – Стилістика як лінгвістичне вчення
Стилістика української мови
Стилістика в системі розділів науки про мову
Поступове й дедалі грунтовніше вивчення багатьох мов, їх основних структурних компонентів, усіх одиниць мови від античних часів спричинилось до того, що вже у 20-ті роки XIX ст. сформувалась окрема самостійна галузь знань – наука про мову (мовознавство, лінгвістика).
Мовознавство, або лінгвістика (лат. lingua – мова), – одна з гуманітарних галузей знань, об’єктом якої є мова в повному обсязі її властивостей, функцій усіх мовних одиниць.
Мовознавство,
1) фонетика – вчення про звуковий склад мови, про творення і вимову звуків мовними органами людини, про чергування, змінювання звуків;
2) фонологія – галузь знань про фонеми, тобто про основні звуки мови; про смислорозрізшовальну і форморозрізнювальну функцію фонем, їх змінюваність
3) орфоепія – вчення про вимову окремих звуків і усталену в мові вимову найрізноманітніших звукосполучень;
4) акцентологія – теорія і практика наголошування слів;
5) лексикологія – загальне і водночас всебічне вчення про лексику (словниковий склад) мови. Підрозділами цього розділу є:
А) семасіологія – вчення про семантику (лексичне значення) слів;
6) термінологія – галузь лексикологічних знань про терміни, тобто про слова і сполучення слів, які за небагатьма винятками однозначні;
В) фоно мастика – підрозділ лексикології, в якому досліджуються власні назви (прізвища, імена, імена по батькові, прізвиська, клички тварин, географічні назви та ін.), їх функціонування й розвиток;
Г) етимологія – вчення про походження й первісне значення мовних одиниць, переважно слів;
6) лексикографія – теорія і практика укладання словників;
7) фразеологія – вчення про фразеологічну систему мови, про фразеологізми, тобто стійкі сполучення слів, “крилаті слова”, прислів’я, приказки;
8) фразеографія – увесь комплекс знань, які стосуються укладання фразеологічних словників;
9) граматика – вчення про граматичну будову мови, про систему морфем, морфологічні і синтаксичні категорії, значення й форми слів, речень;
10) стилістика – вчення про функціонування і використання мови.
Нерідко виокремлюють такий розділ науки про мову, як культура мови і культура мовлення – вчення про способи і засоби формування найбільших спроможностей і вмінь окремої людини і всього народу в користуванні мовою. Однак цю теорію й практику доцільніше розглядати в стилістиці.
У науці про ті мови, які вже сформувались як літературні (їх у світі майже 350), тобто про мови, які закріпились на письмі, вже виокремились і такі розділи:
1) графіка – вчення про літери (букви) алфавіту і про діакритичні знаки (надрядкові, підрядкові і середньо-рядкові). У деяких мовах, наприклад у китайській, письмо докорінно інше, ніж у мовах індоєвропейських. Китайське письмо – ієрогліфічне: майже кожен його знак (ієрогліф) виражає певне поняття, не відображає звукового складу слова (значення ієрогліфів подібне до значення цифрових знаків);
2) орфографія – вчення про історично сформовану й усталену систему правил написання слів разом, через дефіс, з великої і малої літери та ін.;
3) пунктуація – теорія і практика вживання розділових знаків.
Унаслідок вивчення багатьох мов, серед них і української, сформувались і деякі інші галузі знань про мову. Наприклад, походження української мови, її багатовіковий розвиток розглядається в такому розділі науки, як історія української мови; вся система знань про найдавніший стан сучасної української літературної мови має такі назви, як історична фонетика української мови, історична граматика й лексика української мови.
Специфічні (водночас і не літературні) особливості українського усного мовлення тих верств населення (переважно не досить освічених, писемно не зовсім грамотних чи й неграмотних), які найчастіше проживають у селах, розглядаються в українській діалектології – вченні про місцеві, регіональні українські говори та їх мовні особливості, тобто про діалектизми.
Для стилістики своєрідно важливі всі мовні одиниці, але особливо вагомі для неї явища лексичні й морфолого-синтаксичні, бо саме вони безмежно різнофункціональні, отож і стилістично продуктивні, комунікативно найсуттєвіші.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...