Суспільні блага. Види суспільних благ і роль уряду в їх створенні
УРОК 57
Суспільні блага. Види суспільних благ і роль уряду в їх створенні
Мета уроку: розкрити сутність суспільного блага як блага, що споживається спільно, тобто всі споживають його разом; з’ясувати головні ознаки суспільного блага, вивчити його класифікацію та головні ознаки приватного блага; пояснити головні причини виникнення суспільного блага; розвивати економічне мислення; виховувати ощадливе ставлення до ресурсів.
Основні поняття: суспільні блага, приватне благо, види суспільних благ.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД
I. Організаційний момент
II. Перевірка домашнього завдання
III. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
IV. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Суспільні блага – це потреби, що виникають у процесі розвитку суспільства загалом, окремих його членів, соціально-економіч – них груп населення. Вони випробовують на собі вплив виробничих відносин соціально-економічної формації, в умовах якої складаються і розвиваються.
Суспільні блага – це те, що однаковою мірою доступно всім членам суспільства і не вимагає безпосередньої оплати. Суспільне благо визначається
V. Вивчення нового матеріалу
У ринковій економіці виробництво і розподіл благ відбуваються з використанням механізму цін. Для виробників і споживачів діє принцип виключення, який означає, що певне благо отримує лише той, хто в змозі та згоден заплатити ціну, встановлену на нього. Інші економічні суб’єкти з процесу усуваються. До того ж виробляються лише ті товари, ціни яких перевищують витрати, тобто виробники намагаються уникнути неефективних виробництв. Окремі економічні суб’єкти на ринку приймають самостійні рішення (відповідно до власних уподобань і фінансових можливостей) про те, якими мають бути обсяг і структура їхньої пропозиції та їхнього попиту на різні блага. Кількість товару, яку економічний суб’єкт може отримати у своє розпорядження, залежить від його купівельної спроможності.
В умовах ринкової економіки, крім ринкових (або приватних) благ, на які існує індивідуальне право власності, є так звані “суспільні”, або колективні, блага.
>> Суспільні блага мають дві характерні ознаки.
Суто суспільне благо – це таке благо, яке споживається колективно всіма громадянами незалежно від того, платять люди за нього чи ні. Суто суспільне благо характеризується двома властивостями: невибірковістю та невиключеністю зі споживання.
1. Неможливість виключення певного об’єкта зі споживання (невинятковість). Благо невиняткове, якщо не може бути виключене зі сфери його споживання.
Властивість невиключеності зі споживання означає, що жодна людина не може бути не допущена до споживання блага, навіть якщо вона відмовляється за це платити. Суто суспільне благо має своєрідний позитивний зовнішній ефект: тільки-но хтось починає його споживати, воно стає доступним для всіх.
Національна оборона є яскравим прикладом цього. Якщо нація забезпечила систему оборони, усі громадяни користуються її плодами. Маяк також є прикладом невиняткових товарів.
Невиняткові товари не обов’язково загальнонаціональні за характером. Якщо облдержадміністрація проводить програму боротьби із сільськогосподарськими шкідниками, виграють усі фермери та споживачі. А якщо агент продає новий автомобіль одному споживачу, то він виключає можливість для інших осіб купити саме цей автомобіль. Отже, автомобіль є винятковим благом (як і конкурентним).
2. Властивість невибірковості в споживанні означає, що споживання суто суспільного блага однією людиною не зменшує його доступності для інших. Блага є неконкурентними, якщо за будь-якого заданого рівня виробництва граничні витрати для додаткового споживання дорівнюють нулю. Наприклад, використання маяка. Коли його вже збудовано, додаткове судно нічого не додає до його експлуатаційних витрат. Більшість благ є конкурентними в споживанні.
Деякі блага є винятковими, але неконкурентними. Наприклад, у період незначного руху переїзд через міст є неконкурент – ним, оскільки поява додаткової машини не впливає на швидкість інших автомобілів. Але проїзд на мосту є винятковим, оскільки власники мосту можуть заборонити користуватися ним.
Низка благ є невинятковою, але конкурентною. Повітря – невиняткове, але може бути конкурентним, якщо забруднення атмосфери однією фірмою шкідливо впливає на якість повітря і здатність інших людей користуватися ним повною мірою.
Суспільні блага, що є неконкурентними й невинятковими, дають вигоду людям за нульових граничних витрат: жодна людина не виключається з їх споживання. Класичним прикладом є національна оборона. Система оборони – невиняткова, як уже згадувалось, однак вона ще й неконкурентна, оскільки граничні витрати на забезпечення оборони одній додатковій людині дорівнюють нулю.
Суспільні блага – і конкурентні, і виняткові. Наприклад, національний парк. Частина громадськості може бути виключена з користування парком шляхом підвищення плати за вхід і право розбивати намети. Користування парком є також конкурентним (оскільки він може бути переповненим численними відвідувачами, і в’їзд у парк додаткової машини може зменшити вигоди, які отримує решта інші споживачів).
У тих випадках, коли інтереси споживачів суспільного блага однорідні й рішення приймаються одностайно, колективне надання суспільного блага збільшує надлишок споживача.
Щоб глибше зрозуміти особливості суто суспільного блага, порівняємо його із суто приватним благом. Суто приватне благо – це таке благо, кожна одиниця якого може бути продана за окрему плату. На відміну від суто приватного блага, суто суспільне благо не може бути розподілене на одиниці споживання (його не можна випускати “дрібними” партіями) і бути проданим частинами.
Характеристиками констатації приватних благ є дві властивості: з одного боку, вони – об’єкт конкуренції споживачів (приватні блага – “конкурентні”), а з іншого – для тих споживачів, які не готові заплатити за користування ними ринкову ціну, вони недоступні (приватні блага є такими, що “вилучаються”). Більшість економічних благ є приватними. Але, крім них, існують “неконкурентні” блага й такі, що “не вилучаються”. їх називають “суспільними”. Так, прослуховування радіопередачі одним власником радіоприймача не заважає слухати цю саму передачу всім іншим любителям радіо (радіотрансляція – “неконкурентна”).
З іншого боку, радіостанція не має можливості заборонити комусь користуватись її послугами на тій підставі, що він не заплатив за них (радіотрансляція є такою, що “не вилучається”).
Крім суто приватних і суто суспільних благ, існують проміжні (змішані) блага, які не мають повною мірою властивостей ні приватних, ні суспільних благ.
Також існують квазісуспільні блага (“квазі” – нібито) – товари і послуги, які не гуртуються на принципах невиключення та неконкурентності. До них можна застосувати принцип виключення (громадські бібліотеки, профілактичне медичне обслуговування).
Сутність держави розкривається та реалізується в її взаємодії із суспільством. Заходи, яких вживає держава для впорядкування та вдосконалення суспільної, колективної та приватної життєдіяльності людей, характеризуються поняттям “функції держави”. Слово “функція” походить від лат. functio й означає “виконання”, “обов’язок”, “коло діяльності”.
Оскільки механізм ринку дозволяє людям задовольняти лише ті потреби, що виражаються через індивідуальний попит, надання населенню громадських благ (товарів і послуг колективного призначення) стає важливою функцією держави в соціальній економіці.
Щодо виробництва, відтворення і надання “суспільних благ” у соціальній економіці складається ситуація, яка суттєво відрізняється від традиційних економічних відносин на ринкових засадах. “Суспільні блага” не можуть продаватись на ринках, оскільки мають специфічні властивості виробничого характеру і пропозиції або ж споживання й попиту на них. Зрозуміло, що в реальному житті навряд чи існує якесь благо, що має всі ці особливості в сукупності, а тому межа між благами індивідуального й суспільного використання досить мінлива, а іноді – ледь помітна.
Поняття “суспільного блага” досить розпливчасте. Оскільки потенційні споживачі отримують користь від суспільного товару незалежно від того, платили вони за нього чи ні, складно виявити їх споживчі вподобання та інтенсивність використання блага. Так, майже неможливо обрахувати межі інтенсивності використання парку, у якому одночасно перебуває велика кількість людей. Оскільки споживачі добровільно не платять за користування суспільним благом, виходить, що показників ринкового попиту на такі блага або не існує, або вони суттєво занижені. Тому попит на такі блага не створює доходу, достатнього, щоб покрити витрати виробництва, хоча колективна вигода від цього блага може дорівнювати відповідним економічним витратам або навіть перевищувати їх. У реальному житті – житті суспільства – надання “суспільних благ” та їх фінансування здійснюється за рахунок центрального й місцевого (регіонального) бюджетів. Цим займається спеціальний сектор у національній економіці.
Держава виконує свої функції, застосовуючи економічні й адміністративні методи. Вони взаємозалежні й водночас протилежні. Існують сфери, де застосування адміністративних методів є ефективним і не суперечить ринковому механізму.
Надані державою суспільні товари покликані задовольняти колективні потреби, що неможливо виміряти в грошовій формі, через що їх не може виробити ринок. Суспільні товари пов’язують, з одного боку, колективні потреби, а з іншого – податкову і бюджетну політику держави. Для виробництва суспільних товарів держава здійснює оподатковування. Структура бюджетних витрат має відповідати структурі попиту на суспільні товари.
У деяких ситуаціях ринковий механізм не може автоматично забезпечити рівновагу через зовнішні ефекти, що виникають у процесах ринкового виробництва і споживання. Держава втручається в економіку і забезпечує псевдоринкову рівновагу. Через спеціальний податок вона здійснює перерозподіл прибутків на користь тих, хто несе не враховані ринком збитки.
Держава втручається в ціноутворення, щоб ціна на товари й послуги враховувала зовнішні ефекти.
Вихід держави за окреслені максимальні межі робить необхідним роздержавлення економіки. Проблема є особливо актуальною для країн, що переходять від тотального одержавлення економіки до ринку. Добре зарекомендували себе такі способи роздержавлення, як приватизація власності, лібералізація ринків, оздоровлення державного сектора, створення змішаних підприємств.
Потреби суспільства в благах генетично та історично є першопричиною людської діяльності, але водночас вони є результатом цієї діяльності. Діяльність – це спосіб існування суспільства. Так само, наприклад, як рух – спосіб існування матерії. Кожен із нас підпорядковується закону потреб у тих чи інших благах, сам не усвідомлюючи цього, тому що наші потреби будують сьогодення й майбутнє. Такі потреби створили й історію.
VI. Закріплення нових знань і вмінь учнів
1 ). Створення схеми
Побудуйте в зошитах схему суспільних і приватних благ, які використовує ваша сім’я (один учень працює біля дошки).
2). Розв’яжіть тестові завдання
1. Характерні ознаки суспільних благ:
А) невибірковість у споживанні;
Б) розподілення на одиниці споживання;
В) недоступність для споживання;
Г) виключеність зі споживання.
2. Визначте, що з переліченого належить до суспільних благ:
А) приватний парк;
Б) автомобіль;
В) національна бібліотека;
Г) житловий будинок;
3. Роль уряду країни зі створення суспільних благ:
А) зниження загального рівня цін і рівня безробіття;
Б) податкове регулювання;
В) сприяння монополізму;
Г) приватизація державних підприємств.
4. До приватних ми можемо зарахувати блага:
А) з високою конкурентоспроможністю в споживанні;
Б) з низькою конкурентоспроможністю в споживанні;
В) з низькою винятковістю;
Г) з низькою вартістю.
5. Скорочення загальних благ спричиняє:
А) їх висока конкурентоспроможність;
Б) надмірне зростання грошової маси;
В) очікування зростання цін у майбутньому;
Г) зростання експорту.
Відповіді: 1 – а; 2 – в; 3 – б; 4 – а; 5 – а.
3). Завдання
У певному населеному пункті проживає 10 тис. сімей, картопляним ділянкам яких завдано шкоди через нашестя колорадських жуків. Виникає питання: як краще з цим боротись – індивідуально чи колективно?
Заходи з боротьби можуть бути проведені кожним домогосподарством індивідуально, і на таке разове знищення шкідників на своїй ділянці необхідно 10 грн., при цьому кількість знищених шкідників становитиме 50 %. Зі шкідниками можна боротися з повітря, але тоді проведення одного колективного заходу обійдеться в 5000 грн., при цьому кількість знищених шкідників становитиме 100%.
Визначте, що вигідніше – колективне чи індивідуальне надання суспільних благ.
VII. Підсумок уроку
VIII. Домашнє завдання
1. Опрацювати теоретичний матеріал.
2. Зобразити графічно фактори макро – й мікросередовища.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...