ТЕКСТ У ЗНАКОВОМУ СПІЛКУВАННІ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
ТЕКСТ У ЗНАКОВОМУ СПІЛКУВАННІ (від лат. tехtum – тканина, зв’язок, побудова) – певна знакова цілісність, що складається з пов’язаних смислових елементів (частіше – речень), об’єднаних в єдину ієрархічну структуру певною концепцією або задумом суб’єктів спілкування за правилами даної системи мови. Будь-який текст є практ. утіленням певної мови (системи знаків та їх значень). Мова надає суб’єктові спілкування необхідний набір засобів для створення текстів, серед яких у першу
Текст як певна цілісність складається із знаків, які в свою чергу можуть бути денотативными і десигнатив ними (денотативні знаки наз. конкретний предмет, факт чи їх взаємозв’язок, десигнативні відповідають поняттям чи зв’язкам між поняттями) та оціночними і приписуючими (задають програму діяльності його інтерпретатору). Таким чином, з семантичної т. з. тексти поділяються на денотативні, десигнативні та денотативно-десигнативні (змішані), кожен з яких може мати оціночний чи приписуючий характер (напр., денотативно-оціночний або денотативно-приписуючий текст). З боку прагматичного аналізу тексти поділяються на фактологічні та абстрактні і суперабстрактні (категорії денотату в прагматиці відповідає категорія факту). Фактол. тексти в свою чергу бувають предметно(наявно)-фактол. та непредметно(ненаявно)-фактол. Абстрактні та суперабстрактні тексти оперують поняттями різної міри узаг. (Абстрактні тексти оперують поняттями, що наз. класи об’єктів; їх текстовим взаємозв’язкам відповідають зв’язки, що реально існують між відповідними об’єктами. Суперабстрактні тексти оперують поняттями, що грунтуються на широкому наборі диференційних ознак. Зв’язки між ними – умовні, абстрактні і не мають предметних еквівалентів, і є суто текстовими за своїм походженням). Важливим аспектом прагматичної типології текстів виступає її відносність: визначення типу тексту залежить від його інтерпретації, а адекватність інтерпретації в свою чергу залежить від міри залученості реципієнта до реального об’єкта, описаного в тексті, або до мови, якою комунікатор послуговується для його опису. Інтерпретативно-діяльнісний аналіз текстів відіграє важливу роль у дослідженні знакового спілкування, що є предметом семіосоціопсихології, текстології, соціолінгвістики та ін. наук, що вивчають текстові відношення.