Товарне виробництво – високоорганізована і планомірна організація суспільного виробництва, за якої окремі складні продукти виготовляються здебільшого великими промисловими корпораціями шляхом спеціалізації та кооперації з іншими компаніями на підставі ретельного вивчення ринку, попередніх замовлень споживачів і держави з метою задоволення колективних і суспільних потреб, для чого необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів. Матеріальна основа виникнення Т. в., а отже, його перша важлива причина – суспільний поділ праці, що
передбачає спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продуктів або на певній виробничій діяльності. Друга важлива причина виникнення Т. в. – соціально-економічна відокремленість виробників. Характер відокремленості (повна або часткова) залежить від панівного типу власності. Щодо відносин власності відокремленість виробників зумовлена їх прагненням привласнити результати своєї (за простого Т. в.) і чужої праці (в експлуататорських формаціях, передусім за капіталізму). Розрізняють просте й капіталістичне Т. в. Просте Т. в. характеризується єдністю працівників із засобами виробництва, капіталістичне
– їх антагонізмом. Просте Т. в. базується на власній праці, капіталістичне – на експлуатації чужої праці. Продукт праці у простому Т. в. належить самому товаровиробникові, у капіталістичному – власникові засобів виробництва (капіталісту). Просте Т. в. є дрібним, розрізненим, у ньому не існує одиничного поділу праці, його кінцева мета – задоволення особистих потреб товаровиробника. Капіталістичне Т. в. передбачає спільну працю багатьох найманих працівників, розвинений одиничний поділ праці, його мета – отримання прибутку капіталістом. Просте Т. в. є обмеженим (частина вироблених у суспільстві продуктів спрямовується безпосередньо на особисте споживання, решта – на ринок), капіталістичне – загальним. Т. в. загалом, в т. ч. капіталістичне, не слід ототожнювати з ринковою економікою; вона здебільшого тотожна капіталістичним Т. в. на нижчій стадії капіталізму. У межах сучасного Т. в. діють дві протилежні тенденції: до його розширення і до підриву. Перша зумовлена передусім спеціалізацією суспільної праці (виокремлення деяких виробничих функцій у самостійні виробництва), збільшенням кількості економічно відокремлених виробництв (у США в 1947-2002 кількість підприємств збільшилася майже на 17 млн, що стосовно відносин власності означає відокремлення товаровиробників, які, виготовляючи товари чи надаючи послуги, вступають у відносини з іншими товаровиробниками та споживачами). Розширення Т. в. є також результатом перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. Матеріалізовані результати наукових досліджень у вигляді патентів, ліцензій, ноу-хау стають товаром. Крім того, перша тенденція зумовлена зростанням ролі та економічної значущості сфери нематеріального виробництва (освіти, охорони здоров’я та ін.) у відтворенні робочої сили та ін. Тенденція до підриву Т. в. визначається розвитком масштабів одиничного поділу праці, в основі якого – подетальна та поопераційна спеціалізація всередині окремих виробничих одиниць. Матеріальною основою цих процесів є концентрація виробництва, що посилюється, виникнення й розвиток гігантських об’єднань. Ця тенденція зумовлена також розширенням масштабу організованості та планомірності у межах окремих компаній. Тенденцію до підриву Т. в. спричиняє й розвиток контрактних відносин між великими компаніями, з одного боку, та малими й середніми капіталістичними підприємствами – з іншого. Певною мірою Т. в. підриваються й за укладання державних контрактів на національному та міжнародному рівнях, централізованого регулювання державою економіки. Тенденція до підриву Т. в. сприяє зародженню третьої основної форми суспільного виробництва – безпосередньо суспільної, що засвідчує низка процесів у перебігу цієї тенденції. Основними ознаками сучасного Т. в. є: поглиблення форм суспільного поділу праці й нові великі поділи праці в межах суспільства; переважання колективних форм власності, поява окремих ознак суспільної форми власності, які скорочують масштаби неорганізованості та стихійності Т. в.; державне та наддержавне регулювання Т. в., конкурентного середовища, перетворення держави на значного підприємця, інвестора, споживача, фінансиста, організатора та ін., що формує гарантований планомірний ринок збуту та виробництва товарів і послуг та ін.
Loading...