УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ № 16. АУДІЮВАННЯ ТЕКСТІВ РІЗНИХ СТИЛІВ, ТИПІВ, ЖАНРІВ МОВЛЕННЯ, ЗАПИСАНИХ НА РІЗНИХ НОСІЯХ ІНФОРМАЦІЇ
ПОГЛИБЛЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З ЛІНГВІСТИКИ ТЕКСТУ І СТИЛІСТИКИ
Урок № 27
УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ № 16. АУДІЮВАННЯ ТЕКСТІВ РІЗНИХ СТИЛІВ, ТИПІВ, ЖАНРІВ МОВЛЕННЯ, ЗАПИСАНИХ НА РІЗНИХ НОСІЯХ ІНФОРМАЦІЇ
Мета: удосконалювати вміння й навички слухати й розуміти тексти різних стилів, типів, жанрів; розвивати навички критичного ставлення до почутого, мовленнєво-комунікативні вміння, логічне мислення, збагачувати словниковий запас; виховувати повагу до славетних громадян країни, відповідальність за вибір
Внутрішньо-предметні зв’язки: синтаксис (текст), лексикологія.
Міжпредметні зв’язки: мистецтво, література, правознавство.
Тип уроку: урок розвитку мовленнєвої компетенції.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. Мотиваційно-організаційний етап
Ознайомлення учнів із темою і метою уроку
Говори мало, слухай багато, думай ще більше.
Прислів’я
II. Процесуально-діяльнісний етап
Робота з аудіотекстом
– Прослухайте уважно текст. Визначте його стильову належність.
Ювілейну дату – 80-річчя з дня народження Євгенії Мірошниченко – у Києві відзначили концертом її
…Її чарівним і неповторним голосом захоплювалися від узбережжя Балтійського та Чорного морів до Сахаліну і Камчатки. І секрет її дивовижного успіху полягав не тільки в тому, що діапазон голосу, яким вона володіла, був від “ля” малої октави до “до” четвертої октави, а й у феноменальній легкості, з якою вона брала верхні ноти… Шанувальників таланту Євгенії Мірошниченко підкорював у першу чергу кришталево чистий тембр її голосу, що завжди звучав ніжно, а унікальні, особливі обертони надавали йому незрівнянного шарму.
Проте пошану і любов усіх присутніх на виставах вона здобувала не тільки красою й вокальною довершеністю голосу, а й глибиною трактування, осмисленістю оперних партій уже з перших вистав на сцені Київського театру опери і балету імені Тараса Шевченка, де Євгенія Семенівна почала працювати з 1957 року. Полонив яскравий артистизм співачки, глибина почуттів і психологічна достовірність її образів, гармонійна єдність вокального й артистичного втілень.
Виконувані нею оперні партії Віолетти (“Травіата”), Джільди (“Ріголетто”), Лакме (“Лакме”), Манон (“Мапон Леско”), Лючії (“Лючія ді Ламмермур”), Марри (“Царева наречена”), Йолан (“Милапа”), Венери в “Енеїді” та Цариці ночі в “Чарівній флейті” підкоряли серця слухачів. їй аплодували Микита Хрущов, Леонід Брежнєв, Фідель Кастро, Володимир Щербицький, її запрошували до інших, найуславленіших, театрів Радянського Союзу і зарубіжних театрів, проте Євгенія Семенівна категорично відмовлялася від таких пропозицій і ніколи не шкодувала про це.
Дивовижною є і її доля, адже народилася вона в бідній сім’ї, училася у фабрично-заводській школі й збиралася опанувати професію лівачки чи фрезерувальниці. Проте співочий талант привів до участі в самодіяльності, а потім визріло остаточне рішення вступати до Київської державної консерваторії. їй пощастило, вона потрапила до класу славетної Марії Донець-Тесеїр, яка свого часу опанувала італійську вокальну школу. Завдяки Марії Едуардівні Євгенія Мірошниченко сформувалася як оперна співачка. Перший її виступ на сцені Київського театру опери і балету був не тільки дебютом у цьому театрі, а й державним іспитом у консерваторії з оперного співу, який вона склала блискуче і з великим успіхом. Тоді ж, у 1957 році, Мірошниченко одразу зарахували до оперної труни столичної опери, і Євгенія Семенівна розпочала свою творчу біографію як справжня оперна зірка, працюючи поряд із прославленими майстрами. Перемоги на Міжнародних конкурсах вокалістів у Москві (1957 рік) та у Тулузі (Франція, 1958 рік) засвідчили досить яскраво про успіхи української вокальної школи і появу нової зірки на оперному небосхилі України.
У 80-х роках минулого століття Євгенії Семенівні запропонували викладати в Київській консерваторії, де вона виховала цілу плеяду талановитих учнів, які гідно нині продовжують її творчу місію, працюючи як в Україні, так і за кордоном. А ще вона мріяла відкрити в Києві Малий оперний театр, де мали б змогу реалізувати себе молоді талановиті вокалісти, які нині змушені шукати роботу за кордоном. І навіть приміщення для нього знайшла – колишній Клуб трамвайників, розташований поряд з уже ліквідованим Лук’янівським трамвайним депо. До речі, ця будівля, споруджена 1903 року, була театром із дещо незвичайною назвою “За тверезість”. У його невеликій залі чудова акустика, у цьому театрі була своя трупа, танцювальний зал, бібліотека, камера схову і навіть нічліжка. Виступали в ньому свого часу Леонід Собінов, Іван Козловський, а за радянського часу й українські оперні співаки, зокрема і Євгенія Семенівна.
Про цю свою мрію вона неодноразово наголошувала, зокрема й під час концертів за участю своїх учнів у Палаці “Україна” та в Національній філармонії України, проте, на жаль, це її бажання так і не втілилося в життя. Як розповіла під час прес – конференції сестра співачки Зоя Семенівна, будівлю колишнього Клубу трамвайників разом із землею було продано приватній особі ще за часів перебування на посаді мера Києва пана Олександра Омельченка. Відбулося кілька судових процесів із метою повернути місту будівлю і змусити власника території уступити кілька соток, щоб було де розмістити необхідний для функціонування театру господарський двір і облаштувати ділянку перед будинком, проте щоразу суд відмовляв у цьому.
Особисто мені пощастило, оскільки мав можливість бачити і чути Євгенію Семенівну у трьох виставах: “Севільський цирульник”, “Лючія ді Ламмермур”, “Травіата” – яскраве враження від них сприймаю як дарунок долі (3 газети “Україна молода” від 15.06.2011).
Тестова робота
1. Епітет, яким характеризує автор легкість, з якою співачка брала верхні ноти:
А чудова;
Б дивовижна;
В феноменальна;
Г чарівна.
2. Рік, якого Євгенія Мірошниченко почала працювати па сцені Київського театру опери і балету імені Т. Шевченка:
А 1957;
Б 1950;
В 1967;
Г I960.
3. Автор тексту характеризує тембр голосу Євгенії Мірошниченко як:
А надзвичайно яскравий;
Б дивовижний;
В кришталево чистий;
Г чудовий.
4. Автор тексту стверджує, що доля співачки була:
А важкою;
Б надзвичайною;
В легкою;
Г дивовижною.
5. Міста, в яких здобула співачка перемогу в міжнародних конкурсах:
А Москві і Києві;
Б Москві і Тулузі;
В Києві і Празі;
Г Москві і Вені.
6. Автор тексту називає можливість бачити і чути Євгенію Мірошниченко:
А справжнім святом;
Б яскравою подією в житті;
В неймовірною вдачею;
Г дарунком долі.
Відповіді: 1 – в; 2 – а; 3 – в; 4 – г; 5 – б; 6 – г.
Комунікативний практикум
– Яку мрію не змогла втілити в життя видатна співачка Євгенія Мірошниченко? Чому?
– Яких ще українських вокалістів ви знаєте?
– Назвіть своїх сучасників, які, на ваш погляд, прославляють нашу країну.
Робота з аудіотекстом
– Прослухайте увалено текст. Під час слухання зробіть тематичні виписки з питання “Вимоги отримання диплому з відзнакою” .
ЩОДО ОТРИМАННЯ ДИПЛОМУ З ВІДЗНАКОЮ: АКТУАЛЬНО
Зважаючи на значний резонанс з приводу видачі університетами дипломів магістра та спеціаліста без відзнаки через відсутність диплома бакалавра з відзнакою, варто звернути увагу на наступне.
Дійсно, Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (затв. Наказом Міносвіти від 02.06.1993 року № 161) та Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні – ступеневу освіту, (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року № 65), не містять обмежень стосовно видачі дипломів магістрів з відзнакою тільки особам, які мають відповідний диплом спеціаліста чи бакалавра з відзнакою.
Крім того, Листом Міністерства освіти до керівників вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації від 09.06.2010 № 1/9-401 “Щодо документів про вищу освіту з відзнакою”, підписаним міністром освіти Д. В. Табачником, подано роз’яснення. Документ про вищу освіту з відзнакою після завершення навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, магістра видається по результатах навчання за зазначеним освітньо-кваліфікаційним рівнем незалежно від результатів навчання за оевітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.
Однак уже через рік Лист Міністерства освіти і науки України до керівників вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації від 09.06.2010 № 1/9 401 “Щодо документів про вищу освіту з відзнакою” за підписом Міністра В. Д. Табачника був відкликаний Листом Міністерства освіти і науки України “Щодо документів про вищу освіту з відзнакою” від 12.03.2011 року № 1/9- 169 за підписом першого заступника міністра Є. М. Суліми.
А також варто зважати на те, що кожний університет під час видачі дипломів керується власним Положенням про організацію навчального процесу. Зокрема, Положення про організацію навчального процесу в НТУУ “КІП” (ухвалено Вченою радою НТУУ “КІП”, Протокол № 9 від 02.07.2004 року) у розділі 7.3.3. Проведення державної атестації визначає, що документ про вищу освіту з відзнакою видається студенту, який отримав підсумкові оцінки “відмінно” не менше як з 75% усіх навчальних дисциплін та індивідуальних завдань, передбачених навчальним планом за весь термін навчання (бакалавр, бакалавр-спеціаліст або бакалавр магістр), а решту підсумкових оцінок – “добре”, захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени з оцінками “відмінно”.
Отже, у 2011 навчальному році, щоб отримати диплом з відзнакою, магістри – чи спеціалісти повинні мати диплом із відзнакою бакалавра (Є. Кузьменко “Юридична газета”).
– Чим викликані труднощі сприймання тексту?
– Визначте стиль і жанр. Назвіть стильові ознаки.
– Передайте зміст тексту в розмовному стилі.
Робота з аудіотекстом
– Як ви розумієте поняття “престижна професія”? Які професії, на ваш погляд, сьогодні можна назвати престижними? Яку відповідь ви б дали на запитання, поставлене в заголовку тексту? Прослухайте увалено текст, чи згоден його автор з вашим висновком?
ЧИ ПРЕСТИЖНА СЬОГОДНІ ПРОФЕСІЯ БІБЛІОТЕКАРЯ?
Бібліотекар сьогодні в основному асоціюється із такою собі жінкою пенсійного віку, яка перебирає формуляри в порожній читальній залі. Але це зовсім не так. Декому здається, професія бібліотекаря полягає в тому, щоб просто взяти з полиці книжку і видати її читачеві. У більшості своїй люди вважають, що вже в такому місці, як бібліотека, будь-хто зможе працювати. А тому щиро дивуються з того, що бібліотечна професія вимагає знань, підготовки в спеціалізованому навчальному закладі. Але ж нині всюди сучасні технології, покладені на новітні системи. Мабуть, це і є однією із причин, чому сьогодні “стародавню” спеціальність охоче опановує молодь.
Спеціальність книгознавця переважно хочуть здобути діти з інтелігентних сімей, яким не потрібно пояснювати, що таке книжка, інформація і розумова діяльність. Насамперед бібліотекар повинен любити людей і любити книгу. Оскільки бібліотекар працює з людиною, у нього повинні бути розвинені комунікаційні якості, інтелект. В університетах та інститутах навіть існує цілий цикл дисциплін, які вивчають ділову комунікацію, психологію, спецкурс бібліотечної психології, присвячений спілкуванню в бібліотеці.
Так, престиж професії знизився. Але спеціальність “бібліотекар” замінила сучасна назва “інформаційний фахівець”. А такі можуть працювати в будь-якій установі, де є інформаційний центр. Хочеться поставити риторичне запитання: “Чи потрібні бібліотекарі сучасній Україні?” І одразу відповісти: “Бібліотеки існують уже понад 5 000 років. Як же можна говорити, що це не потрібно! Тим наче якщо ми будуємо високоосвічене суспільство”.
Наша професія дає змогу спілкуватися з людьми та допомагати їм. Працівник бібліотеки — перша людина, яка дізнається про новини у світі інформації. Люди, які працюють у цій установі, виконують почесну місію — вони несуть людям радість спілкування з книгою.
Особисто мені подобається ця професія тому, що бібліотекар – людина освічена, розумна та комунікабельна. Та й у більшості в професії бібліотекар, як то кажуть, жіноче обличчя. Сьогодні в бібліотечній справі залишаються лише ті, хто має покликання до цієї професії, любить її, цінує, не зважаючи на невелику заробітну платню. Проте, залишаючись працювати в бібліотеках, вони зробили вибір, який на ділі, а не на словах доводить їх відданість духовній культурі.
Мені дуже хочеться, щоб та молодь, яка ще не зробила свого вибору в опануванні спеціальності, побачила нашу роботу, як то кажуть, “зсередини”. І можливо, саме ви – молоді, розумні, креативні через кілька років радісно зустрінете нас, своїх читачів, у затишних стінах українських бібліотек (Т. Кущук).
Письмова робота
– Напишіть невеличкий твір-мініатюру “У чому полягає престижність професії? “
III. Контрольно-рефлексивний етап
Взаємооцінювання
IV. Домашнє завдання
– Дописати письмову роботу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...