Вагони і вагонне господарство – РУХОМИЙ СКЛАД І ЙОГО УТРИМАННЯ
Загальний курс транспорту
РОЗДІЛ 4
ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРАНСПОРТ УКРАЇНИ
4.8. РУХОМИЙ СКЛАД І ЙОГО УТРИМАННЯ
Вагони і вагонне господарство
Вантажний вагон (від англійського waggon – візок) виник на вугільній шахті. Відомо, що в Росії на Зміїногорському руднику в 1782-1784 pp. використовували чотириколісні візки, що пересувалися по лежневій дорозі, а з 1810 р. – по побудованій там чавунній дорозі. Назва “вагон” закріпилася остаточно за вантажним вагоном у 1838-1839 pp. Перші вітчизняні вагони були побудовані в 1850-1854 pp. для Петербурзько-Московської
Вантажні вагони розрізняють за типами, вантажопідйомністю, кількістю осей. Вантажопідйомністю вагона називається найбільша маса вантажу (нетто), яка може перевозитися в даному вагоні. Тарою вагона вважається його загальна маса в порожньому стані. Загальна маса тари і вантажу нетто, перевезеного у вагоні, становить масу вагона брутто.
Парк вантажних вагонів складається з критих вагонів, платформ, піввагонів, цистерн, ізотермічних і спеціального призначення.
Криті вагони призначені для перевезення вантажів, що потребують під час перевезення
Платформи (франц. plateforme, від plate – плоский і forme – форма) – вагони без кузова, що використовуються для перевезення довгомірних і великовагових вантажів. Платформи будують з невисокими відкидними металевими бортами, пристосуваннями для установки стійок. Випускаються також чотиривісні платформи, обладнані спеціальними пристроями для установки і кріплення контейнерів масою брутто 10, 20 і ЗО т.
Цистерна (від латин, cistema – водойма, сховище) – це резервуар (казан) циліндричної форми, що має у верхній частині люки для наливання вантажу, а також для очищення і ремонту казана. У цистернах перевозять рідкі вантажі (нафту, гас, бензин, олію, кислоти тощо). Вантажопідйомність цистерн залежно від числа осей (чотири, шість, вісім) становить від 50 до 120 т.
Швидкопсувні вантажі (м’ясо, рибу, олію, фрукти тощо) доставляють в ізотермічних вагонах. Ізотермічний вагон – це холодильник на колесах. Щоб зберегти якість продуктів під час перевезення, усередині вагона підтримується стала температура. Найпростіші вагони для перевезення швидкопсувних продуктів – це вагони-льодовики, у яких для охолодження продуктів використовують природний лід (часто з додаванням солі, щоб понизити температуру), зріджені гази (наприклад, рідкий азот), сухий лід. До ізотермічних належать також вагони – рефрижератори, обладнані механічною холодильною установкою і електричним опаленням, а також рефрижераторні секції з 5 або 12 чотиривісними вагонами вантажопідйомністю 30-40 т кожний.
Вагони спеціального призначення використовуються для вантажів, які потребують особливих умов перевезення:
– транспортери – для перевезення громіздких і великовагових машин і устаткування (транспортери – це багатовісні платформи з 12,16,20 і більше осями, вантажопідйомністю 130, 180, 230 і 300 т);
– вагони для перевезення худоби, живої риби, бітуму, цементу, легкових автомобілів;
– вагони, призначені для технічних і побутових потреб залізниць;
– вагони-майстерні;
– вагони відбудовних і пожежних поїздів;
– думпкари;
– хопери.
Думпкар – вагон-самоскид, так можна перекласти це слово з англійської мови. Такі вагони дуже зручні для перевезення сипучих вантажів – вугілля, піску, щебеню тощо. Хоча ці вагони і мають назву іноземного походження, будували їх у Росії задовго до появи думпкарів, наприклад, в Америці. При прокладці залізниць баласт доставляли у піввагонах з перекидним кузовом.
Хопер – вагон з відкидним дном. Кузов такого вагона має особливу форму: його торці скошені. Тому сипучі вантажі, які перевозять у хоперах, розвантажуються через відкритий люку днищі кузова “самопливом”.
У кожному вагоні незалежно від призначення і конструкції є такі спільні елементи:
– ходові частини, що сприймають масу вагона і забезпечують безпечний і плавний його рух. До них належать: колісні пари (рис. 5.4), букси з підшипниками (ковзання) або – роликові (кочення) і ресорне підвішування. У чотиривісних і багатовісних вагонах усі ці частини об’єднані у візки;
– рама вагона, яка сприймає масу кузова і вантажу, що знаходиться в ньому, і передає на ходові частини вертикальні і горизонтальні зусилля, що діють на вагон. До рами кріпляться ударно-тягові прилади і гальмове обладнання;
– кузов, призначений для розміщення в ньому пасажирів або вантажів;
– ударно-тягові прилади, що служать для зчеплення вагонів між собою і з локомотивом і пом’якшення розтягувальних і стискальних зусиль, передаваних від локомотива і від одного вагона іншому. До них належать автозчеп, гвинтова зчіпка і буфери;
– гальма і гальмове обладнання, що забезпечує зменшення швидкості руху або зупинку поїзда. Гальмування відбувається за рахунок натискання гальмових колодок на колеса, в наслідок чого між ними виникає тертя, що сповільнює швидкість обертання коліс.
Розрізняють повне випробування автогальм з перевіркою стану гальмової магістралі та дії гальм усіх вагонів і скорочене, коли стан гальмової магістралі перевіряється на дії гальма хвостового вагона.
На частині вагонів, крім автоматичних, установлюються також ручні гальма. Вони застосовуються як допоміжний засіб для утримання поїздів на місці при відчепленні локомотива, а також як резервні засоби гальмування у випадку псування автоматичних гальм.
Парк пасажирських вагонів складається в основному з чотиривісних суцільнометалевих вагонів, обладнаних додатково пристроями опалення, вентиляції, електричного освітлення і тощо.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...