ВАЛІДНІСТЬ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
ВАЛІДНІСТЬ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ – одна з складових частин надійності соціол. інформації. Під В. с. і. розуміється ступінь відсутності в інформації теорет. помилок, тобто помилок, пов’язаних з хибними початковими теорет. засадами при розробці методики дослідження, з невідповідністю між кількісною моделлю та емпіричною системою, що вивчається тощо. Інформацію вважають валідною, якщо дослідник виміряє саме ту властивість об’єкта, яка й має бути виміряна.
Виділяють два види В. с.
Негативний момент теорет. валідизації – у складності контролю сист. помилок процесу операціоналізації понять. Емпірична валідизація теж має негативний момент – потребу доведення обгрунтованості критерію валідності. Для цього даний критерій може бути зіставлений з іншим критерієм, й так до того моменту, доки не буде знайдено критерій, валідність якого наочна (еталонний критерій), що виступатиме як зразок для порівняння.
Соціол. ознаки можуть бути класифіковані залежно від того, який тип еталона використовується для їх валідизації. Самі ж еталони (еталонні критерії) можуть бути поділені на об’єктивні та суб’єктивні.
Перші з них охоплюють критерії безпосереднього спостереження та предметної фіксації (останній означає використання для валідизації характеристик респондента та його поведінки, зафіксованих у матеріальних, у т. ч. знакових, системах). Безпосереднє спостереження може виступати еталоном при простих видах поведінки, яка має однозначне трактування (напр,, для контролю правильності відповідей дослідник спостерігає, хто з ким із учнів сидить поряд). Виділяють документальні та приборні критерії предметної фіксації. Документи є еталоном при вимірюванні більшості соціально-демогр. ознак (стать, вік, тип місця поселення тощо). Іноді ці документи фіксують ситуативні факти поведінки (процент виконання норми праці, кримінальна дія, яка зафіксована міліцією, отримання книг у бібліотеці тощо). Приборні критерії ще не отримали розповсюдження в соціології. Суб’єктивні еталонні критерії в свою чергу поділяють на два види: інформація, отримана від самого респондента (самооцінний критерій), та інформація, що отримана від інших осіб (експерта). Самооцінки є еталонами при вимірюванні задоволення та ін. ознак, пов’язаних з самовідчуттям людини (інші засоби вимірювання цих ознак мають валідизуватися свідченнями самого респондента), Для широкого класу характеристик особи (передусім тих, що виявляються в міжособистісних стосунках, напр., доброта, дратівливість, чесність) та її поведінки (в т. ч. результатів діяльності, напр, талант педагога, майстерність актора тощо) еталонним критерієм має бути експертна оцінка.
Процес вимірювання емпіричної валідності полягає, таким чином, у визначенні того, який критерій валідності є еталоном для даної ознаки, та зіставленні емпіричних даних, отриманих за допомогою як валідизованої методики, так і еталона (для порівняння вираховують коефіцієнт кореляції або спеціальний коефіцієнт валідності, які й є показниками ступеня валідності).. Хоча еталонний критерій є апріорно валідним, це не означає, що отримана інформація не має інших недоліків, тому ще потрібен контроль правильності й точності інформації, отриманої за допомогою еталона.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...