Варіанти революційного процесу: кубинська революція, революція в Чилі
ТЕМА 6. РОЗВИТОК ПРОВІДНИХ КРАЇН АЗІЇ, АФРИКИ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.
§ 26.Країни Латинської Америки
2.Варіанти революційного процесу: кубинська революція, революція в Чилі.
Боротьбу проти військово-політичної диктатури американського ставленика Фульхенсіо Батіста-і – Сальдівара на Кубі розпочали молоді революціонери на чолі з Ф. Кастро, які 26 липня 1953 р. організували напад на казарму Монкада в м. Сантьяго-де-Куба.
2 грудня 1956 р. невеликий озброєний загін, який прибув на шхуні “Гранма”,
Збереглася традиційна залежність кубинської економіки
4 вересня 1970 р. на президентських виборах у Чилі, одній із найбільш розвинених тоді країн Латинської Америки, переміг кандидат від блоку лівих партій “Народна єдність” Сальвадор Альєнде, який негайно розпочав радикальні перетворення – націоналізацію
Сальвадор Альєнде
Основних галузей промисловості та здійснення аграрної реформи, що не сподобалося Сполученим Штатам.
Під тиском уряду США міжнародні фінансові структури та приватні північноамериканські банки відмовили Чилі в кредитах на загальну суму 350 млн доларів. Від уряду “Народної єдності” зажадали негайно сплатити величезний зовнішній борг, залишений попередниками – 4 млрд 226 млн доларів, що призвело до швидкого вичерпання валютних резервів країни, зниження купівельної спроможності населення та дефіциту товарів іноземного виробництва. Тільки протягом 1972 р. вони подорожчали на 60 %.
Мовою документів
З листа американського посла Е. Коррі
21 вересня 1970р.
Жоден болт, жодна гайка не досягнуть берегів Чилі, якщо Альенде прийде до влади. У цьому випадку ми зробимо все від нас залежне, аби довести Чилі та чилійців до злиднів і крайніх нестатків… Ви дуже поміняєтесь, сподіваючись уникнути жахливих злиднів у майбутньому. Усяка надія на це є для Чилі ілюзією.
Скориставшись ситуацією, що склалася, генерал Августо Піночет у 1973 р. вчинив державний переворот і встановив у країні диктаторський режим. Сальвадор Альєнде загинув під час захисту президентського палацу.
У Чилі запанував терор, жертвами якого стали десятки тисяч людей, у тому числі й іноземці. Майже 100 тис. потрапили до в’язниць. Мало не мільйон чилійців змушені були залишити батьківщину. Проте й за кордоном деяких із них діставали “довгі руки” чилійських спецслужб. В Аргентині був убитий попередник А. Піночета на посаді головнокомандувача сухопутних військ К. Пратс, у Сполучених Штатах – колишній міністр уряду “Народної єдності” О. Летельєр.
За часів диктатури А. Піночета чилійська економіка розвивалася дуже успішно завдяки скасуванню тарифних бар’єрів іноземним інвестиціям, використанню новітніх технологій. Проте відкритий ринковий варіант розвитку економіки та жорстка політична диктатура довго співіснувати не могли. У 1980 р.
А. Піночет запровадив конституцію, яка відновила інститути демократії, однак вибори до конгресу та вибори президента відкладалися до 1989 р. На виборах 1989 р. перемогу здобув лідер християнсько-демократичної партії Патрісіо Ейлвін. У березні 1990 р. А. Піночет передав йому владу й пішов у відставку. Пізніше його судили за злочини проти чилійського народу, проте серед населення було багато прихильників колишнього президента.