Види транспортних перевезень

Зовнішньоекономічна діяльність

7 ТРАНСПОРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

7.2 Види транспортних перевезень

Морські перевезення

Морські судна класифікуються залежно від видів вантажів, що перевозяться, регулярності рейсів, форм договорів перевезення. Найбільший інтерес становить розподіл ринку морських перевезень на трампове та лінійне судноплавство.

Трампове судноплавство. Трамповими називаються судна, що здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу, і направляються судновласниками туди, де

з боку фрахтівників є попит на тоннаж. Трампові судна перевозять в основному масові вантажі: ліс, руду, вугілля, зерно, нафтопродукти й інші вантажі, які перевозяться навалом чи наливом. Більшість трампових судів є універсальними і можуть при необхідності перевозити генеральні вантажі – упаковані і не упаковані товарно-штучні вантажі (устаткування, хімікати, апаратуру, металовироби, автомобілі, трактори, вагони, сільськогосподарську техніку). Таким чином, па цих судах під вантаж може бути надане все судно, його частина або певні вантажні приміщення.

Договір на перевезення вантажів трамповими судами складається

у вигляді чартеру. Сторонами в чартерному договорі є фрахтувальник (відправник вантажу чи його представник) і фрахтівник (перевізник або його представник). Основні пункти чартерного договору такі:

– час і місце укладання чартеру;

– повне юридичне найменування сторін (преамбула чартеру);

– назва й опис судна;

– право заміни початку зазначеного терміну;

– рід вантажу;

– місце навантаження і розвантаження;

– умови навантаження і розвантаження, у тому числі умови оплати демереджу – грошового відшкодування, що сплачується фрахтівником судновласнику за простій судна під навантажувальними роботами понад встановлений у чартері термін, і диспачу – відшкодування, що виплачується судновласником фрахтівнику за дострокове завершення вантажних робіт і звільнення судна;

– порядок оплати фрахту;

– термін представлення судна, включаючи канцелінг-кінцевий термін представлення судна під навантаження, при недотриманні якого фрахтівник має право розірвати чартер;

– інші умови (льодове застереження, застереження при обставинах нездоланної сили тощо).

Багатовікова практика торгового мореплавання призвела до створення типових договорів перевезення, які називаються проформами чартерів. На основі проформ чартерів, які розробляються або перевізниками, або спеціалізованими організаціями, складаються чартери на перевезення конкретних вантажів у певних напрямках. У торговому мореплаванні застосовуються такі види фрахтування судна:

– фрахтування на один рейс, за яким судновласник одним рейсом перевозить вантаж з одного чи кількох портів відправлення в один чи кілька портів призначення;

– фрахтування на послідовні рейси застосовується при перевезеннях великої кількості однорідного вантажу в тому самому напрямку кількома послідовними рейсами;

– фрахтування за генеральним контрактом, за яким судновласник зобов’язується впродовж конкретного періоду перевезти визначену кількість вантажу;

– фрахтування па умовах тайм-чартер – це договір про оренду судна, коли все судно або його частина передається на конкретний час у розпорядження фрахтівника для перевезення вантажів у будь-яких напрямках. Судновласник зобов’язаний тільки утримувати судно в справному стані й оплачувати утримання екіпажа. Фрахтувальник бере на себе всі інші витрати (паливо, портові збори) і сплату орендної плати судновласнику;

– фрахтування на умовах дімайз-чартеру – це договір про оренду судна, коли судновласник передає його фрахтувальнику на обумовлений термін разом з командою, члени якої стають службовцями наймача, який бере на себе усі витрати щодо судна, у тому числі зарплату екіпажа й орендну плату судновласнику;

– фрахтування па умовах бербоут-чартера – це наймання судна без екіпажа; фрахтувальник бере на себе усі витрати щодо його використання і виплачує орендну плату судновласнику. Цей вид фрахтування судів широко застосовується під час придбання судів на виплат. У такому разі договір оренди є також і договором купівлі – продажу. Після завершення розрахунків фрахтувальник стає власником судна.

Грошова сума, що виплачується фрахтувальником фрахтівнику за перевезення вантажу трамповим судном, визначається розміром фрахтової ставки. Фрахтові ставки визначаються залежно від ринкової кон’юнктури і встановлюються безпосередньо судновласником.

Лінійне судноплавство – форма транспортних послуг, що забезпечує регулярні перевезення між встановленими портами генеральних вантажів за заздалегідь оголошеним розкладом. Сполучення по регулярних лініях підтримується одним чи кількома судноплавними компаніями.

Розрізняють три типи ліній:

– однобічні, котрі обслуговуються одним судновласником;

– загальні, котрі обслуговуються кількома транспортними компаніями на підставі угод між ними або міжурядових угод;

– конференціальні, організовані для перевезення вантажів на океанських напрямках на підставі угод конференцій судновласницьких компаній.

У 1974 р. у рамках ООН було розроблено Кодекс поведінки лінійних конференцій. Відповідно до нього, конференцією визнається група, що складається з двох і більш перевізників, які надають послуги щодо міжнародних лінійних перевезень вантажів на певному напрямку і мають домовленість про спільні тарифні ставки, права й обов’язки членів конференції та інші умови.

Усі члени лінійної конференції використовують єдині тариф. Ставки в тарифах встановлюються за одиницю маси чи обсягу вантажу. Під час розрахунку фрахту лінійний перевізник має право вибору щодо застосування масової чи об’ємної ставки тарифу, виходячи з принципу найбільшого фрахту для судна. Практично це означає, що перевізник при калькуляції провізної ціни встановлює питомий навантажувальний обсяг (обсяг вантажу поділяється на масу). Якщо питомий навантажувальний обсяг більше одиниці, до цього вантажу застосовується ставка за одиницю об’єму, якщо менший – плата стягується за одиницю маси. У разі перевезення дорогих вантажів перевізник може стягувати плату за фрахт, яка обчислюється як відсоток від декларованої вартості вантажу (звичайно 3-5%).

До переваг лінійного судноплавства відносять: регулярність, дотримання термінів розкладу, відносно стабільні ціни, експлуатацію спеціалізованого тоннажу, наявність широкої мережі агентів. Проте це вимагає значних витрат і тому тарифи лінійних перевізників вищі за фрахтові ставки при трампових перевезеннях.

Лінійні судна перевозять переважно дрібні партії вантажів від великого числа відправників великому числу одержувачів. Тому лінійні компанії приймають вантажі для перевезення задовго до підходу судна. Вони зберігають їх па своїх складах, організовують і оплачують навантаження і розвантаження. Вартість цих послуг включається в плату за транспортування.

Основним документом у морських перевезеннях є коносамент.

Коносамент – документ, який видає судновласник відправнику вантажу в підтвердження прийняття вантажу до перевезення морським шляхом. Крім основного примірника, коносамент має ще два чи три оригінали, на яких перевізники чи їхній агент ставлять свої підписи і печатку. Існують також копії без права передачі, які не підписуються і не мають юридичної чинності.

Коносамент, у якому зазначене право власності на товар, називається оригінальним коносаментом. Коносамент виконує три основних функції: засвідчує прийняття судновласником (перевізником) вантажу до перевезення, є товаророзпорядчим документом, свідчить про укладання договору перевезення вантажу морським шляхом, відповідно до якого перевізник зобов’язується доставити вантаж проти представлення документа.

Виконуючи першу функцію, коносамент являє собою розписку судновласника чи його уповноваженого, яка засвідчує, що певні товари в зазначеній кількості й у належному стані завантажені на судно для перевезення до обумовленого місця призначення або що товари прийняті під охорону судновласника з метою перевезення. На коносаменті обов’язково має бути позначка судноплавної компанії “вантаж на борті”, “вантаж завантажений” або “вантаж прийнятий до навантаження”.

Друга функція коносамента надає право власнику оригіналу розпоряджатися вантажем, що робить його товаророзпорядчим документом. Це значить, що тільки особа, зазначена в коносаменті, або власник коносамента на пред’явника може вимагати від судновласника видачі товару, зазначеного в коносаменті, і має право розпоряджатися цим товаром. Щоб продати товар, який знаходиться в дорозі і представлений коносаментом, товаророзпоряднику достатньо продати чи передати свої права по коносаменту.

Третя функція коносамента полягає в тому, що він є єдиним доказом наявності договору морського перевезення між відправником вантажу і судновласником. Цю функцію коносамент виконує під час перевезень товарів на судах регулярних ліній чи при постачанні вантажів окремими партіями, недостатніми за своїми розмірами для використання всього судна чи його частини. При перевезеннях трамповими судами коносамент виконує лише перші дві функції – слугує розпискою в одержанні вантажу та товаророзпорядчим документом.

У коносаменті містяться відомості про назву судна, його власника, тоннаж судна, найменування портів навантаження і розвантаження, сума фрахту з зазначенням, де ведеться оплата фрахту – у порту навантаження чи в порту призначення, кількість виданих примірників коносамента. Він підписується капітаном судна чи пароплавним агентом. На звороті лінійного коносамента зазвичай друкуються умови договору перевезення. Повний комплект коносаментів становлять три копії і три оригінали. Один оригінал пред’являють до оплати в банк, інші видаються перевізнику, відправнику й одержувачу, так само як і копії, які відсилають також у порт відправлення, порт призначення і митницю.

До коносамента додають:

– маніфест, що містить опис коносаментів партій вантажів для організації розвантаження;

– ордер на вантаж, який видає відправник капітану;

– штурманську розписку, на підставі якої виписується коносамент;

– акт – повідомлення, який є підставою для пред’явлення претензій у разі, якщо вантаж постраждав під час перевезення.

Коносаменти можуть бути таких видів:

Коносамент на ім’я названої особи чи вантажоодержувача. У такому разі лише ця особа зможе одержати товар у пункті прибуття товару після пред’явлення оригіналу коносамента. У США цей вид коносамента називається прямим коносаментом.

Коносамент на пред’явника. Власник цього коносамента вважається юридичним власником товару.

Ордерний коносамент. У цьому разі передбачається, що відправник вантажу може передати свої права третій особі, зробивши індосування коносамента, тобто поставивши на звороті свій підпис і печатку. Такий коносамент застосовується тоді, коли платіж відбувається проти пред’явлення документів банку. Такий коносамент може бути індосируваний послідовно кількома особами.

Прямий коносамент – тобто без перевалки.

Наскрізний коносамент. Це означає, що на маршруті проходження вантажу можливі перевалки. Вони можуть бути в першому порту розвантаження або перевантаження товару на інше судно, яке й доставить товар у кінцевий пункт призначення, або в порту, з якого ведеться подальше відправлення вантажу сушею, або в пункті відправлення вантажу в порт, з якого буде вестися навантаження. У наскрізному коносаменті ціна перевезення, перше і/або друге фрахтування оплачується перевізником вантажу і рахунок виставляється на загальну суму. Проте перевалка завжди пов’язана з ризиком для власника товару і тому цілком справедливо згадати тут про “чистий коносамент”. Цей термін означає, що вантаж був прийнятий перевізником без резервації, тобто у відмінному зовнішньому стані.

Щоб забрати вантаж з кінцевого пункту призначення, а також для індосування потрібний тільки один оригінал, незалежно від кількості виданих оригіналів коносамента. Якщо індосируваний один з оригіналів коносамента, інші оригінали втрачають юридичну чинність.

У тому разі, коли вантажоодержувач продає не всю партію товару за коносаментом, а тільки його частину, або коли партія товару продається одночасно кільком покупцям, він може розділити коносамент на кілька частин і кожному покупцю виписати частковий коносамент, або делівері – ордер, за яким кожен клієнт може одержати відповідну частину вантажу.

Контейнерні перевезення морем. У міжнародній торгівлі останнім часом часто для перевезень генеральних вантажів морем використовуються контейнери.

Стандартний контейнер – не металевий ящик (з сталі або алюмінію) з подвійними дверцятами з одного кіпця. У нього може бути поміщений вантаж загального призначення і потім транспортований. Більшість контейнерних перевезень здійснюється в контейнерах двох типів.

1. Двадцятифутовий контейнер місткістю 30 м3. Максимальне завантаження – 18 т.

2. Сорокафутовий контейнер місткістю 60 м3 з максимальним завантаженням на 30 т. Розміри можуть злегка варіюватися залежно від виробника. Треба завжди вказувати точні параметри для великогабаритних та спеціальних предметів перевезення.

Надання послуг щодо здійснення контейнерних перевезень вимагає спеціального оснащення та спеціального обладнання портів піднімальними і розвантажувальними установками. На сьогодні для перевізника контейнерні перевезення є економічними – вони значно скорочують час навантажування і розвантаження судів. Географія контейнерних перевезень істотно розширюється.

Для відправника вантажу основна перевага полягає у зменшенні ризику втрат, крадіжки або псування вантажу завдяки більш безпечній системі перевезень. Товари, що легко складаються, можуть доставлятися в простому упакуванні, що падає можливість заощадити двічі: на нескладному упакуванні і транспортних витратах, що залежать від маси вантажу і його габаритів. При неповному заповненні контейнера відправник вантажу часто користається послугами транспортно-експедиційного агентства, яке може сформувати так називаний збірний контейнер, використовуючи його для навантаження кількох партій вантажів від різних відправників вантажу.

При повному завантаженні контейнера коносаменти виписуються безпосередньо перевізниками вантажів. Якщо формується збірний контейнер, тобто в контейнері перевозяться вантажі від різних відправників різним одержувачам, виписуються коносаменти на кожну індивідуальну партію товару й один зведений коносамент на весь контейнер, що видається останньому вантажовідправнику, що приєднався.

Залізничні перевезення

Основним документом у перевезенні товарів залізницею з країни в країну є залізнична накладна. Вона виконує функції договору про перевезення; товаророзпорядчого документа і підтвердження прийняття вантажу до перевезення. Цей документ не є оборотним. Вантаж віддається в розпорядження названого вантажоодержувача при пред’явленні ним документа, що засвідчує його особистість. Оскільки у світі є кілька систем залізничного сполучення, що відрізняються одна від одної шириною колії, габаритами локомотивів і вагонів, умовами перевезення і т. п., регулювання міжнародних залізничних перевезень здійснюється кількома незалежними одна від одної міжнародними конвенціями, кожна з яких застосовується конкретно до якоїсь з систем і регламентує форму залізничної накладної.

Європейські країни керуються Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (СОТІF), учасниками якої є більшість країн Європи, а також низка країн Азії та Північної Африки. СОТІF містить умови перевезення вантажів. Зокрема, установлює, що ставки перевізних платежів визначаються національними і міжнародними тарифами. Передбачено граничні терміни доставки вантажів. Так, за правилами СОТІF, загальні терміни доставки вантажів складають для вантажів великої швидкості 400 км, а для вантажів малої швидкості 300 км на добу. Разом з тим, за залізницями зберігається право встановлювати для окремих сполучень спеціальні терміни доставки, а також додаткові терміни при виникненні істотних ускладнень у перевезеннях та інших особливих обставинах.

Хоча СРСР не був учасником СОТІF, проте, її положення, службові інструкції й інші нормативні документи використовувалися і продовжують застосовуватися при перевезеннях наших зовнішньоторговельних вантажів у країни Західної Європи і з цих країн в Україну.

Між соціалістичними країнами Європи й Азії була укладена багатобічна транспортна конвенція – Угода про міжнародне вантажне сполучення (УМВС). У УМВС визначаються терміни доставки вантажів, встановлюються провізні платежі на залізницях країн відправлення і призначення за ставками внутрішніх тарифів, а під час проходження залізницями транзиту – за транзитними тарифами. Відповідальність залізниць за незбереження вантажу настав у разі наявності провини перевізника, що часто повинний довести власник вантажу. На відміну від СОТIF максимум відповідальності в УМВС не встановлено і відшкодування виплачується перевізником у межах дійсної вартості вантажу, зазначеної в рахунку постачальника, або оголошеної його цінності. Ушкодження і несхоронність вантажу мають бути підтверджені комерційним актом. У разі прострочення доставки залізниця сплачує штраф, який становить певний відсоток від провізної плати.

Укладання договору міжнародних перевезень вантажів відповідно до положень УМВС оформляється накладною відповідної форми. Форма залізничної накладної за УМВС відрізняється від аналогічного документа за СОТІF. Тому при оформленні перевезення з СНД, коли частина шляху буде проходити через європейські країни, накладна УМВС оформляється до прикордонної станції залізниці країни, суміжної зі СНД, де накладна УМВС буде переоформлена в накладну СОТІF. Така ж процедура ведеться на прикордонних станціях і при відправленні товарів у країни СНД. При міжнародних перевезеннях розрахунковою валютою тарифів є швейцарський франк. Крім накладної, з вантажем відправляють відповідні товаророзпорядчі документи.

Автомобільні перевезення

Основним документом в автомобільних перевезеннях є товаротранспортна накладна, яка виконує функції: договору перевезення; товаророзпорядчого документа; розписки перевізника. Зміст відомостей, що вказуються в накладній, визначається Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом від 1956 р., учасником якої був СРСР.

Накладна складається відправником у чотирьох примірниках (два – для перевізника і по одному – для продавця і покупця), підписується відправником і перевізником. Після прибуття вантажу для розвантаження до покупця останній має указати час прибуття автомобіля під розвантаження і від’їзд із розвантаження, підписати накладну і поставити свою печатку.

Автотранспортом можуть здійснюватися збірні перевезення від різних відправників вантажу різних товарів чи партій товарів. Якщо вантаж може бути завантажений на кілька транспортних засобів або потрібно перевезти різні вантажі партії чи вантажів, складається стільки накладних, скільки транспортних засобів використовується чи скільки вантажів або партій вантажів перевозиться.

Автомобільні тарифи встановлюються в розрахунку за перевезення однієї тонни вантажу залежно від відстані і можуть передбачати певні надбавки, знижки і штрафи з установленої суми.

Крім автотранспортної накладної, з вантажем відправляють товаророзпорядчі документи: пакувальний лист, відвантажувальні специфікації, сертифікати якості й інші документи, необхідні для ввезення товару в країну покупця і перетинання транзитних країн.

Повітряні перевезення

Основним документом в авіаперевезеннях є авіаційна накладна, яка виконує функції договору повітряного перевезення; товаророзпорядчого документа; розписки Аерофлоту в прийнятті вантажу до перевезення; митної декларації. Авіаційна накладна заповнюється відправником під час здачі вантажу і вручається одержувачу. Вона складається з трьох оригіналів і дев’яти копій. Перший примірник оригіналу з позначкою “для перевізника” підписується відправником і вручається перевізнику. Другий примірник з позначкою “для одержувача”, підписується відправником та перевізником і вручається одержувачу. Третій оригінал з позначкою “для відправника” підписується перевізником і повертається відправнику. Копії вручаються відправнику, одержувачу, перевізнику, в аеропорти відправлення та призначення і митницю.

Для авіаперевезення авіаційна накладна – такий же документ, що і коносамент при морських перевезеннях. Проте, є істотні розходження. Авіаційна накладна не є оборотним документом, її не можна індосувати (передати іншій особі за допомогою передавального підпису), вона не може бути документом, що засвідчує право власності на вантаж як такий. В авіаційної накладної немає оригіналу, переданого вантажоодержувачу для наділення його правом володіння товаром. Вантаж віддається в розпорядження названого вантажоодержувача після пред’явлення ним документів, що посвідчують його особистість, підписаної квитанції і сплати необхідних зборів.

Коли повітряним шляхом відправляються вантажі різних відправників, то головний відправник вантажу виписує своєму агенту в кінцевому пункті прибуття не звичайну накладну, а зведену – із указівкою на кожну окрему партію товару. Після прибуття вантажу агент передає його окремими партіями в розпорядження вантажоодержувачів, зазначених у зведеній авіаційній накладній. Як і в коносаменті, в авіаційній накладній може бути детальна інформація про вантажоодержувача і про перевезений товар.

Плата за авіафрахт звичайно обчислюється за масою в кілограмах, при цьому маса округляється на півкілограма у бік збільшення. Коли співвідношення ваги й обсягу вантажу перевищує 6 (для Великобританії – 5), тоді плата стягується, виходячи з обсягу вантажу.

Крім авіаційної накладної, з товаром відправляють необхідні товаророзпорядчі документи.