Відміни іменників – Іменник
Самостійні частини мови
Іменник
Відміни іменників
Зміна іменників за відмінками й числами називається відмінюванням.
За родом, типом основи та закінченням іменники належать до одної з чотирьох відмін та відповідно до твердої, м’якої чи мішаної групи (І і II відміни).
І відміна. До неї належать іменники чоловічого, жіночого та спільного родів із закінченням – а, – я (рука, душа, Галина, пісня, суддя, сирота, стаття).
У І відміні виділяють три групи:
– тверду (іменники з кінцевим твердим приголосним основи, крім
Шиплячих
– м’яку (іменники з кінцевим м’яким приголосним основи – 
– мішану (іменники з кінцевим шиплячим приголосним основи – пожежа, тиша, задача, площа, хаща).
II відміна. До неї належать іменники чоловічого роду з основою на приголосний (з нульовим закінченням) та із закінченням – о; середнього роду із закінченням – о, – е, – я (день, обрій, суперник, дядько, батько, дно, поле, життя, листя, межиріччя).
У II відміні виділяють три групи:
– тверду (іменники чоловічого роду з основою на твердий приголосний
чоловічого та середнього роду з основою на твердий приголосний таЗакінченням 
– м’яку (іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним – хлопець, гедзь, князь, приятель, носій, лебідь; іменники середнього роду із закінченням – е (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий) та закінченням – я – лице, плече, бажання, знання);
– мішану (іменники чоловічого роду з основою на шиплячий та нульовим закінченням – чиж, дощ, товариш, світоч; іменники середнього роду з основою на шиплячий та закінченням – е – вогнище, селище, училище, плече).
Особливий розподіл на тверду, м’яку та мішану групи мають іменники II відміни, що закінчуються на – р.
До твердої групи належать іменники іншомовного походження на – ер, – ір, – ор, – ур, – юр (декламатор, авіатор, вимір, ящур); деякі іменники на – яр, – юр (футляр, алюр); іменники на – ар, – ир, – ір, – ер, що при відмінюванні мають наголос на останньому складі основи (базар, семінар, бригадир, командир, папір, інженер, боксер); односкладові іменники на – р, які у множині мають наголос на закінченні (двір – дворії, тхір – тхори, жир – жири, щур – щури), іменники муляр, столяр.
До м’якої групи належать іменники на – ар, – ир, у яких наголос у непрямих відмінках падає на закінчення: воротар (воротаря, воротарем, воротареві), вівчар, книгар, кобзар, орендар, плугатар, поштар, секретар, календар, тягар, інвентар, сухар, буквар, ліхтар, квіткар, байкар, косар, токар, аптекар, лицар, багатир, а також які у однині мають наголос на корені: козир – козиря, лікар – лікаря.
До мішаної групи належать іменники з наголошеним – яр – назви осіб за професією або характером діяльності (ці іменники при відмінюванні мають наголос на закінченні): вапняр, газетяр, гусляр, бджоляр, оленяр, тесляр, зброяр, пісняр, цегляр, весляр, ковзаняр, повістяр.
ЗАПАМ’ЯТАЙ
Запам’ятайте форми іменників: кобзаря (а не кобзара), сухаря, токаря, слюсаря, кухаря, лікаря, пекаря, косаря, ліхтаря, байкаря, казкаря, аптекаря, лицаря, богатиря.
III відміна. До неї належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням та іменник мати: далеч, тінь, сіль, папороть, любов, відстань, ніч, піч.
Іменники III відміни на групи не поділяються.
IV відміна. До неї належать іменники середнього роду на – а, – я, у яких при змінюванні з’являються суфікси – ат-, – ят-, – єн-: курча – курчати, хлоп’я – хлоп’яти, ім’я – імені, сім’я – сімені.
Іменники IV відміни на групи не поділяються.
Не належать до жодної з відмін:
– незмінні іменники іншомовного походження на – о, – е, – а, – і, – у: кіно, шосе, ательє, боа, поні, рагу (крім іменника пальто, який змінюється в українській мові);
– жіночі прізвища на – о, на приголосний: Ляшенко Юлія, Мотрин Катерина;
– іменники, що мають лише форму множини: лещата, Альпи, кучері, веселощі;
– іменники, утворені способом переходу з однієї частини мови в іншу: вартовий, пальне, добові, мостова, приїжджі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...