Виражальні засоби риторики (цитування, заклик, гіпербола, риторичні запитання)
Урок № 50
Тема. Виражальні засоби риторики (цитування, заклик, гіпербола, риторичні запитання)
Мета: пояснити учням мету й особливості застосування вказаних виражальних засобів у публічному мовленні; повправляти у визначенні та коментуванні їх у текстах, навчати використовувати у власному мовленні; розвивати логічне й образне мислення, пам’ять, збагачувати й уточнювати словниковий запас, повправляти у правильному інтонуванні речень.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник.
ХІД УРОКУ
І. Повідомлення
ІІ. Вивчення нового матеріалу.
V Пояснення вчителя.
Цитати – дослівне відтворення оратором фрагмента чужого мовлення для підтвердження або обгрунтування власної позиції. Цитування – прийом ораторського мовлення, який полягає в обгрунтуванні власних поглядів та тверджень посиланням на думки фахівця в даній галузі. Посилання та думки, висловлені відомими людьми, звучать дуже переконливо. Наприклад:
Слово – наш Бог, і жити йому вічно.
Запам’ятаймо це, як молитву, і з такою ж побожністю бережімо своє слово, яке дарує нам мати разом із життям.
Називаємо рідною маму, називаємо рідною мову, і це святе почуття рідності з любов’ю передав нам у статті “Рідна мова” великий педагог, українець Костянтин Ушинський, який заповів, як і Шевченко, поховати його над Дніпром:
“Мова народу – кращий, що ніколи не в’яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії. У мові одухотворюється весь народ і вся його батьківщина… Мова – найважливіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живущі та майбутні покоління народу в одне велике, історичне живе ціле. Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ”.
І людина, і народ, і мова – все це дари Божі, святині, які маємо берегти і боронити, як власне життя і чисту душу. (За Я. Гояном )
Мова випливає з національної натури і є голосом єства. Мова, як і врода людини, успадковується. Покруч – це не прізвисько. Це – діагноз, який стосується хворого, хоч і зовні респектабельного хохла.
Але як їм донести цю правду до серця?
Слово полова. Але вогонь в одежі слова –
Безсмертна чудотворна фея…
Хочемо боротися за українську мову – борімось цією мовою за вищі моральні ідеали й цінності, історично пов’язані з цією мовою. Тільки глибина і шляхетність надають привабливого шляхетного звучання українській мові. Парубоцький патріотизм типу “не вірю в Бога – вірю в Україну” нікого не привабить. Віра в Україну мусить бути наповнена добром і вірою в загальнолюдські ідеали:
Ми віруєм Твоїй силі і духу живому.
Встане правда! Встане воля!
І Тобі одному помоляться всі язики
Во віки і віки. (За Є. Сверстюком)
Мови не означити, як і Бога. Перед нею лише завмираєш у зачудуванні: “Ну що, здавалося, слова…” Мову створило високе поривання людини, коли вона прийняла вертикаль. Тому мова завжди – вертикаль, духозведення.
“Слово – перше дзеркало духу,- казав Петрарка,- а дух не останній водій слова”. У цій формулі ми бачимо взаємозалежність Космосу і логосу, моралі і мови, Слова і Людини. (За П. Мовчаном )
Якщо цитуються слова фахівців, яких знають менше або не знають зовсім, потрібно дещо сказати про кожного з них (“На думку філософа X, який досліджував цю проблему… Як стверджує відомий фахівець з цього питання N…”).
Цитата не тільки підтверджує висловлену оратором думку, вона дає можливість цю думку висловити іншими словами. Яскрава та образна цитата пожвавлює й урізноманітнює виклад, знімає втому слухачів.
Цитата має бути якнайточнішою. Вона обов’язково повинна бути доречною: сила цитування не в кількості цитат, а в ефективності їх використання.
Інколи цитату використовують для проведення аналогії або, навпаки, підкреслення контрасту з чимось відомим і близьким, наприклад:
У Києві на Хрещатику
Жебра Лукаш на сопілці.
“Як солодко грає,
Як глибоко крає…”
Ніхто не кида червінці.
Коли ж ти дорівняєшся до себе
Своїм життям, безвольний мій Лукаше? (Ю. Ряст)
Цитатою можна розпочати виступ. У такому разі цитата має або вражати своїм змістом, або привертати увагу ім’ям автора. Цитата може задати певний тон усьому виступу, включити виклад поставленої промовцем мети.
Наприклад, Томас Едісон одну з промов розпочав так:
“Якщо життя постає перед вами в темних фарбах, пригадайте Йону в китовому череві – він вибрався неушкодженим. Ця мудра порада чудово передає те, про що я хочу з вами поговорити”.
Невичерпним джерелом мудрих думок є Біблія, твори художньої літератури, фольклорні твори. Проте не слід використовувати набридлі і часто вживані цитати (поспішиш – людей насмішиш; лагідне слово і кішці приємне і т. ін.).
Називати джерело цитати, а тим більше сторінку під час виступу не потрібно, досить назвати ім’я автора цитованої фрази. Проте джерело цитати повинне бути записане на той випадок, коли хтось із слухачів захоче його уточнити.
Заклик є особливо доречним у промові агітаційного характеру. Психологічна спрямованість закликів – конкретизувати, увиразнити, до яких саме дій чи вчинків спонукає слухачів промовець.
Заклик, сформульований у лаконічному та емоційному мовному оформленні,- це лозунг (гасло). Лозунг може визначати певне суспільне завдання, спонукати до виявлення ініціативи, висловлювати схвалення або засудження чогось. Напр.: Будьмо гідними громадянами нашої молодої держави!
Часом у ролі гасел використовують рядки художніх творів. Напр.: Як сонце могуче, такий будь і ти: на доброго й злого ти рівно світи! (Б. Грінченко). Не уподібнюйсь – над усе – людському злу, не уподібнюйсь! (М. Самійленко).
Проте сам собою лозунг вплинути на слухачів не може. По-перше, слухачі мають бути підготовлені до його сприйняття попереднім досвідом свого життя, по-друге, до такого сприйняття їх потрібно підготувати усім змістом промови.
III. Виконання вправ на закріпленню вивченого.
V Прочитати.
Визначити роль висловленого в тексті заклику. Спрогнозувати вплив заклику на адресата мовлення.
Воскреснемо! Бо земля наша, хоч і розіп’ята на хресті історії, але свята.
Воскреснемо! Бо ми вічно були на цій Богом даній землі як народ, і помолимось, хай рідне небо пошле нам силу для життя і воскресіння.
Воскреснемо! Бо світить нам у віки пророцтво Тараса: “Не вмирає душа наша, не вмирає воля”.
Встаньмо з колін, розірвімо пута, якими нас віками приковано до чорних скель, високо підведімо голови, як це одвіку було написано нам на роду. (Я. Гоян)
IV. Вивчення нового матеріалу.
V Пояснення вчителя.
Гіпербола – підкреслено надмірне перебільшення розміру, сили, значення предмета чи явища з метою надати зображуваному більшої виразності, загостреності. Напр.: Хотіла б я вийти у чисте поле, припасти лицем до сирої землі, і так заридати, щоб зорі почули… (Леся Українка). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (В. Сосюра).
V. Виконання вправ на закріплення вивченого.
V З-поміж поданих фразеологізмів вказати (або виписати) ті, в основу яких покладено гіперболу. Вказані фразеологізми увести до самостійно складених речень.
Море радості; прірва страждань; буря (злива) почуттів; чекати вічність.
V Прочитати.
Вказати гіперболізовані ознаки та дії. Пояснити роль гіперболи в тексті.
ЗАХІД СОНЦЯ
Над обрієм сонце схилилось червоно-малиновим колом,
Сліпучим вогнем засвітилось і все освітило навколо.
Охоплює полум’я хмари, мінливі їх обриси й форми,
Встають вулканічні пожари, стрясають вселенські огроми.
І тіні, неначе гіганти, од хмар по землі постелились.
Дерева, як чорні атланти, під ношею неба схилились. (С. Бараді)
VI. Вивчення нового матеріалу.
V Пояснення вчителя.
Застосування у процесі виступу риторичних запитань – один з найефективніших засобів пожвавлення уваги слухачів. Почувши від оратора запитання, на яке він, власне, й не чекає відповіді, слухачі від пасивного сприйняття переходять до активного обдумування поставленого запитання. По суті, риторичне питання стверджує певну думку з метою активізації уваги аудиторії. Напр.: Невже хтось не розуміє, яким страшним лихом є війна? Хочете почути мою думку?
Цей метод широко застосовується політичними оглядачами та коментаторами. Можна побудувати виступ, чергуючи запитання й відповіді на них. Напр.: Вас цікавить стан вітчизняного книгодрукування? Його давно визнано катастрофічним. Хочете знати, які тут відбуваються процеси? Становище погіршується: продовжується подорожчання паперу й поліграфічних послуг. Хто і що може посприяти врятуванню ситуації? Можливо, хтось із вас має відповідь на це болюче запитання?
Риторичні звертання. – це звертання до абстрактних понять, до предметів і явищ, до персонажів мистецьких творів тощо з метою привернення до них уваги або виявлення до них ставлення, напр.: Оце вони, твої, Вкраїно, діти, оце вони – діаспора така (М. Шевченко). Дай руку мені, Людино, це буде наш форум духа (Л. Костенко ). Чи ж скоро у мені, о теплий Олексію, минеться туга, біль, розтане темний лід? (Д. Павличко). Сплесни хвилею, Дніпре буйний, виглянь, Говерло, навдибки стань! (М. Самійленко).
Риторичні запитання, риторичні звертання – це риторичні фігури, застосування яких значно підсилює виразність та емоційний вплив публічного мовлення.
VII. Виконання вправ на закріплення вивченого.
V Прочитати прислів’я.
Чи можна віднести їх до риторичних запитань? Свою думку обгрунтувати.
Ви часом не з Брехунівки? Нащо на село вовка тягнути? Чи ти не з тієї ноги встав? (Нар. творч.)
V Виразно прочитати.
Вказати наявні в тексті риторичні запитання та риторичні звертання, пояснити їхню роль. Прокоментувати роль цитування.
Похорон Шевченка було призначено на неділю 22 травня, і до Канева почали прибувати тисячі людей.
Селяни, учорашні кріпаки й кріпачки, обступили собор, в якому отець Мацкевич виголошував надгробне слово над прахом поета. Слово це було складене за всіма приписами риторики і сповнене глибокого змісту. За мотто (епіграф) до своєї прекрасної промови отець Мацкевич узяв євангельський текст, який разом із цією надзвичайною промовою не можу не процитувати:
Хай так просвітиться світло ваше перед людьми,
Щоб вони бачили ваші добрі діла й прославляли
Отця вашого Небесного.
Яке ж це світло, про яке говорить Господь і яке повинне просіяти перед людьми? Це світло чисте, непідроблене, не омана, а світло справжнє, що світило всіх Україні, воно, браття-християни, перед вами – Тарас Шевченко!
Гори канівські, луги й доли українські! Ви бачите перед собою освіченого, рідного мужа, що любив Україну і що його Україна любила взаємно. Від північної столиці Росії і до нашого скромного містечка – чий прах шествує? Кого проводять так далеко з такою пошаною? Чи мужа, сповненого бойових заслуг, чи достойника, що прославив ceбe на полі політичної діяльності, що діяв силою влади і закону? Ні, браття,- це Тарас Шевченко!.. Хто його не знає?
Ти, древній Бористене, що хизуєшся сивими хвилями своїми,- Дніпре! Ти, кому судилось нарешті на хребтах своїх хвиль принести до нас прах Шевченка,- повідай ти нам про мужа цього – дорогого кожному українцеві Кобзаря!
Так, в Бозі спочилий брате,- бажання серця твого сповнилося: ти хотів жити в Каневі – от і зажив ти тут до кінця віку. Благоговій же, Україно, у нас покоїться прах Тараса Шевченка! Тут, на одній з найвищих гір Дніпрових, упокоїться прах його і, як на горі Голготі, подібно хресту Господньому водрузиться хрест, що його буде видно по цей і по той бік нашого славного Дніпра. (За Я. Гояном )
V Пояснювальний диктант.
Вказати риторичні запитання, пояснити їхню роль у мовленні.
Чи ми уже такі собі смиренники, чи нерозумні зроду торгаші, які міняли волю на вареники, а щедрий степ – на теплі кунтуші? Усім здавались щирими і гречними, все винесли на власному горбі, скарб роздавали, як найкращі речники, не залишивши й шеляга собі. Чи довго ще в покорі шапкуватимем на світовій неправедній дільбі? До рук чужих найкраще віддаватимем – ну а собі, як мовиться, дасть-бі? Були ми козаками і повстанцями, страждальцями на вічній мерзлоті, героями, панами і вигнанцями, де поєднались грішні і святі. Та не вдалось нікому нас охижити і до безмов’я душу довести. У найважчій скруті ми зуміли вижити, від зла не захлинувшись і від мсти. (За С. Бурлаковим)
V Диктант із коментуванням.
Вказати риторичні запитання, пояснити їхню роль у мовленні.
Хто сьогодні вголос на, всю Україну повторить слова Тургенєва: “Якби я був українцем, я б особисту байдужість до своєї народності вважав би за злочин, я б не схотів бути росіянином”? (І. Дзюба). Якусь, батьку, волю маєм недолугу, завіки ходити звикла у ярмі. Чи синів не варта горопашна мати?! Чи сини синами недостойні буть?! (В. Забаштанський). Хто знав, хто вів смертям і стратам лік? Де фільм, який нам показав би голод, отой проклятий тридцять третій рік? Який співець поему склав про холод чи розповів, як то людей в наш вік крушив і чавив пролетарський молот? У скількох кровях купаючи той герб, жнива справляв на людській ниві серп? (Ю. Клен). Пробач мені, часе, слаботу, що вирветься з горла, як плач: “Де твій Росинант, Дон-Кіхоте? Де сам ти, зухвалий блукач?” (В. Базилевський). Чи втримати сніжинку в жмені? Чи, до невловності прудка, ота стихія безіменна набуде обрисів рядка?.. (О. Забужко).
VIII. Підведення підсумків уроку.
IX. Домашнє завдання.
Скласти план виступу на тему “Моє ставлення до реклами”. Підготуватися до виступу, передбачивши вживання закликів, гіперболи, риторичних запитань.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...