Загальна характеристика отруйних речовин,- Хімічні та біологічні чинники безпеки



Безпека життєдіяльності

2. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ПОВСЯКДЕНІШ УМОВАХ ВИРОБНИЦТВА І У ПОБУТІ

2.4. Хімічні та біологічні чинники безпеки

2.4.1. Загальна характеристика отруйних речовин

Отруйні речовини. Сьогодні у світі виробляється близько 1 млн. різних хімічних речовин, з яких приблизно 700 широко використовуються у промисловості, сільському господарстві та у побуті. Переважна більшість використовуваних людиною хімічних речовин завдає певної шкоди її здоров’ю, а інколи й життю.

Небезпека хімічних речовин визначається

їх здатністю проникати крізь органи дихання, травлення, шкірні та слизові оболонки, а також навіть у порівняно малих дозах порушувати нормальну життєдіяльність, викликати різні хворобливі стани, а за певних умов – летальний наслідок. Ступінь та характер порушень нормальної життєдіяльності організму (ураження) залежить від фізико – хімічних, токсичних властивостей хімічних речовин, тривалості та шляхів впливу на організм.

Для небезпечних хімічних речовин (НХР) встановлюється їх гранично допустима концентрація (ГДК) у повітрі, воді та інших середовищах.

ГДК – це максимальна кількість НХР в одиниці

об’єму (повітря, води чи інших рідин) чи маси (харчових продуктів), яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалою часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негативних наступних змін у потомстві. При встановленні ГДК використовують розрахункові методи, результати біологічних експериментів, а також матеріали динамічних спостережень за станом здоров’я осіб, які підлягали впливу НХР різної концентрації. Рівні ГДК однієї й тієї самої речовини щодо різних об’єктів навколишнього середовища неоднакові (наприклад, встановлені ГДК для свинцю та його неорганічних сполук: у воді водоймищ господарсько-питного використання – 0,1 мг/л, у повітрі виробничих приміщень – 0,01 мг/м3, в атмосферному повітрі середньодобова ГДК – 0,0007 мг/м.

Серед небезпечних хімічних речовин особливо виділяють спеціальні отруйні речовини (ОР), які призначені для знищення людей, тварин, а також сільськогосподарських рослин.

Отруйні речовини – це токсичні хімічні сполук з певними фізичними та хімічними властивостями, які роблять можливим їх бойове використання з метою ураження живої сили, зараження місцевості та бойової техніки. Для досягнення максимального ефекту ОР переводять у бойові стани: пара, аерозоль, краплі. Залежно від бойового стану ОР уражають людину, проникаючи крізь органи дихання, шкірний покрив, травний тракт, рани.

Крім того, людина може отримати ураження внаслідок споживання заражених продуктів харчування та води, а також при впливі на слизові оболонки очей та носоглотки.

Результатом тривалого використання ОР можуть бути важкі екологічні та генетичні наслідки, ліквідація яких потребує декількох десятиліть.

ОР за призначенням поділяють на 4 групи залежно від характеру їх уражаючої дії: смертельні; ті, що виводять з ладу тимчасово; подразнювальні та навчальні.

За фізичною дією на організм розрізняють ОР:

– нервово-паралітичні: GA (табун), GB (зарин), GД (зоман), VХ(Ві-Екс);

– шкірнонаривні: Н (технічний іприт), НД (перегнаний іприт), НО та НТ (іпригні рецептури), HN (азотистий іприт);

– задушливі – GG (фосген);

– психохімічні – ВZ (Бі-зет);

– подразнювальні: CN (хлорацетофенон), адамсит.

Усі ОР – це хімічні сполуки, які мають хімічне найменування, наприклад, АС – нитрил мурашиної кислоти, НД – діхлордіетил-сульфід, СN – фенолхлорметилкетон.

Найбільшого розвитку останнім часом зазнати речовини VХ, GВ, НД, ВZ, СS, СR, а також токсини. Як ОР можуть використовуватися ботуличний токсин та стафілококовий ентеротоксин.

За швидкістю настання уражаючої дії ОР класифікують таким чином:

– швидкодіючі ОР. які не мають періоду прихованої дії, котрі за декілька хвилин призводять до смерті чи до втрати боєздатності внаслідок тимчасового ураження: СВ, СД, АС, СК, СS, СR;

– повільно діючі ОР, які мають період прихованої дії та призводять до ураження за деякий час: VХ, НД, СG, ВZ.

Швидкість уражаючої дії, наприклад, для X, залежить від бойового стану та шляхів впливу на організм. Якщо у стані грубодисперсного аерозолю крапель шкірно-резобтивна дія цієї ОР виявляється уповільненою, то у стані пари та дрібнодисперсного аерозолю його інгаляційна уражаюча дія досягається швидко. Швидкість дії ОР залежить також від величини дози, яка потрапила в організм. При великих дозах дія ОР проявляється значно швидше.

Залежно від тривалості збереження уражаючої здатності ОР поділяють на дві групи:

– стійкі ОР, які зберігають свою уражаючу дію протягом декількох годин або діб (VХ, GД, НД);

– нестійкі ОР, котрі зберігають свою уражаючу дію кілька хвилин після їх застосування.

Речовина СВ залежно від засобу та умов застосування може поводитись як стійка, так і як нестійка ОР. В літніх умовах вона поводиться як нестійка ОР, особливо при зараженні не всмоктувальних поверхонь, а в зимових – як стійка.

До ОР смертельної дії належать: GА (табун), GВ (зарин), GЛ (зоман), VХ, Н (азотний іприт), АС (синильна кислота), СК (хлорціан), СG (фосген) та ін.

Зарин (GВ) – ОР нервово-паралітичної дії, без кольору та майже без запаху рідина. Добре розчиняється у воді та органічних розчинах, дуже токсична ОР. Ознаки ураження виявляються швидко, без періоду прихованої дії. Однією із зовнішніх ознак є звуження зіниць очей. Зарин має кумулятивну дію при усіх шляхах його проникнення в організм. Основний бойовий стан зарину – пара та не осідаючий аерозоль. При концентрації парів зарину у повітрі 5ХІ0-4 г/м3 виникають перші ознаки ураження: міоз, страх світла, утруднене дихання, біль у грудях.

Зоман (ЄД) – ОР нервово-паралітичної дії. Це прозора рідина з легким запахом камфори. Погано розчиняється у воді, добре – в органічних розчинниках, горючих та мастильних речовинах. Уражає людину незалежно від шляхів проникнення в організм. За характером дії зоман аналогічний зарину, але ще токсичніший.

VХ(ВІ-ікс) – ОР нервово-паралітичної дії. Це безколірна слабколетка рідина без запаху, малорозчинна у воді, але добре – в органічних розчинах. Небезпека ураження УХ через органи дихання залежить від метеорологічних умов та засобів переведення її у бойовий стан. Вважають, що VХ дуже ефективно діє у вигляді тонкодисперсного аерозолю та крапель. VХ діє крізь шкірні покриви та одяг. В зв’язку з цим VХ розглядається як ОР, здатна завдавати ураження живій силі, захищеній протигазами. Симптоми ураження VХ аналогічні симптомам ураження іншими ОР нервово-паралітичної дії, але при дії крізь шкіру вони розвиваються повільніше. Як й інші нервово-паралітичні ОР, має кумулятивну дію.

Іприт (НД) – ОР шкірнонаривної дії. Це олійна рідина без кольору. Погано розчиняється у воді та досить добре в органічних речовинах та мастильних матеріалах, а також у інших ОР. Важча за воду. Легко всмоктується у продукти харчування, надовго їх заражаючи. Типова стійка ОР. Основні бойові стани іприту – пари та краплі. Має різнобічну уражаючу дію. Уражає незахищених людей через органи дихання, шкіру, органи травлення. Діє на шкіру та очі. Має період прихованої дії та кумулятивний ефект.

Синильна кислота (АС) – загально-отруйна речовина. Це рідина без кольору, із запахом гіркого мигдалю, дуже сильна швидкодіюча отрута. Незахищених людей синильна кислота уражає через органи дихання та разом із водою чи їжею. Основний бойовий стан синильної кислоти – пара. При малих концентраціях (0,04 г/см3) практично уражень не викликає, бо у невеликих кількостях знешкоджується організмом; при великих концентраціях може уражати крізь шкіру. Ознаки ураження: гіркий та металевий присмак у роті, нудота, головний біль, задишка, судоми. Смерть уражених настає внаслідок паралічу серця. Разом із водою чи їжею вживання 70 мг синильної кислоти викликає миттєву смерть.

Хлорціан (СК) – загально-отруйна речовина. Хлорціан за температури вище 13°С – газ, при температурі нижче за 13°С – рідина. Розчиняється у воді, в органічних розчинах. Повільно взаємодіє з водою. Добре сорбується пористими матеріалами. Основний бойовий стан – газ. Хлорціан – швидкодіюча ОР. При дії на очі та органи дихання його уражаючи здатності виявляються відразу, без прихованого періоду. При концентраціях 2×10і г/м3 спостерігається подразнення очей; вищі концентрації викликають загальне отруєння – з’являється запаморочення, блювання, відчуття страху, настає втрата свідомості, починаються судоми, настає параліч.

Фосген (СЄ) – задушлива ОР. Фосген при температурі вище 8°С – газ із запахом прілого сіна, важчий від повітря у 3,5 рази.

Погано розчиняється у воді, добре в органічних розчинах. Уражає легені людини, викликаючи їх набряк, подразнює очі та слизові оболонки. Має кумулятивну дію. Ознаки ураження: слабке подразнення очей, сльозотеча, запаморочення, загальна слабкість. Після виходу із зараженої зони ці ознаки зникають – настає період прихованої дії (4 – 5 год.), протягом якого розвивається ураження тканини легенів. Потім стан ураженого різко погіршується: з’являється кашель, синіють губи та щоки, виникає головний біль, задишка, ядуха, спостерігається підвищення температури тіла до 39°С. Смерть настає у перші дві доби від набряку легенів. При концентрації фосгену 40 г/ м3 смерть настає практично миттєво.

Отруйні речовини, які виводять з ладу тимчасово, з’явилися порівняно недавно. До них належать психохімічні речовини, які діють на нервову систему та викликають психічні розлади. Найширше використовується психохімічна ОР ВZ (Бі-Зет) – це тверда речовина, а основний її бойовий стан – аерозоль (дим). У бойовий стан переводиться термічним засобом у вигляді порошку. Незахищених людей уражає через органи дихання, чи травний тракт. Період прихованої дії – 0,5 – 3 год. залежно від дози. Потім порушуються функції вестибулярного апарату, починається блювання. Пізніше розвивається оціпеніння, загальмованість мови, після чого настає період галюцинації та збудження.

ОР подразнювальної дії уражають чутливі нервові закінчення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та діють на очі.

Хлорацетофенон (СN) – ОР сльозоточивої дії. Це кристалічний білий порошок із запахом черемхи, практично не розчиняється у воді, добре розчиняється у дихлоретані, хлороформі, хлорно – крилі та в іприті. В літніх умовах максимальна концентрація його парів становить 0,2 г/м3. При концентрації парів 2х105 г/см1 хлорацетофенон виявляється за запахом.

Адамсит (ДМ). Чистий адамсит – це кристалічна речовина світло-жовтого кольору, без запаху. У воді практично не розчиняється, при нагріванні розчиняється в органічних розчинах; добре розчиняється в ацетоні. Основний бойовий стан – аерозоль (дим). При проникненні в організм викликає сильне подразнення носоглотки, біль у грудях, блювання.

СІ-Ес (СS). Це кристалічний білий порошок, помірно розчиняється у воді, добре – в ацетоні і бензолі, при малих концентраціях подразнює очі та верхні дихальні шляхи, при більших викликає опіки відкритих ділянок шкіри та параліч органів дихання. При концентрації 5х103 г/м3 люди миттю виходять із ладу. Симптоми ураження: відчуття паління та біль в очах і грудях, сльозотеча, нежить, кашель. При виведенні людини із зараженої зони симптоми поступово минають протягом 1- 3 год.

СІ-Ар (СR) – нова ОР подразнювальної дії, значно токсичніша, ніж СМ Це тверда речовина, слабо розчиняється у воді. Ознаки ураження аналогічні СІМ. Спричинює сильну подразнювальну дію на шкіру.

Для ураження сільськогосподарських рослин використовується спеціальний клас ОР – фітотоксиканти, які використовуються також і в мирних цілях. До цього класу ОР належать:

– гербіциди – для ураження трав’яної рослинності, злакових та овочевих культур;

– арборициди – для ураження дерево – чагарникової рослинності;

– дефоліанти – призводять до опадання листя;

– десіканти – уражають рослинність шляхом її висушування.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Задача збиральної лінзи.
Ви зараз читаєте: Загальна характеристика отруйних речовин,- Хімічні та біологічні чинники безпеки