Небезпечні та шкідливі хімічні речовини (НХР),- Хімічні та біологічні чинники безпеки



Безпека життєдіяльності

2. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ПОВСЯКДЕНІШ УМОВАХ ВИРОБНИЦТВА І У ПОБУТІ

2.4. Хімічні та біологічні чинники безпеки

2.4.2. Небезпечні та шкідливі хімічні речовини (НХР)

Усі хімічні речовини за ступенем небезпеки для людини поділяють на4 класи. Як показник небезпеки прийнятий коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння – КМЮ.

КМЮ дорівнює відношенню максимально допустимої концентрації парів речовин при 20°С СМ20 до середньограничної концентрації його парів СL50.

MKIO=CM20/CL50

Середньосмертельна концентрація

парів СL. 50 визначається на білих мишах при двогодинній експозиції. Даний коефіцієнт залежно від числового значення дає можливість розділити хімічні речовини за інгаляційною небезпекою на 4 класи:

– 1 клас (надзвичайно небезпечні); КМЮ = 300;

– 2 клас (дуже небезпечні); КМЮ = 30-229;

– 3 клас (помірно небезпечні); КМЮ = 3-29;

– 4 клас (мало небезпечні); КМЮ = 3.

Серед НХР виділяється особлива група речовин, які є найнебезпечнішими для людей у випадку проникнення в навколишнє середовище. Речовини цієї групи названі сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР).

Прийнято два критерії відбору НХР

у групу СДОР. Першим критерієм є належність токсичних речовини до 1 – 2 класів небезпеки за КМІО. Другим критерієм відбору є ймовірність та масштаби можливого зараження повітря, води, місцевості при виробництві, транспортуванні та зберіганні НХР. Введення другого критерію зумовлене тим, що із досить великої кількості відомих та перспективних хімічних з сполук, віднесених за величиною КМІО до 1-2 класів небезпеки, реальну небезпеку масового ураження людей являє лише та їх частина, котра характеризується великим масштабом виробництва, споживання, зберігання та транспортування.

На підставі критеріїв відбору проведено аналіз 700 токсичних хімічних сполук, що найпоширеніші у промисловості та сільському господарстві країни. Результати проведеного аналізу дають змогу виділити із багатьох з’єднань 34 речовини, що класифікуються як СДОР. Ймовірність ураження ними населення промислових міст та сільського населення у випадку аварій чи руйнувань досить велика. Із них майже 25 % (8 речовин) є табельними ОР чи розглядаються як резервні. Узгоджений із провідними промисловими міністерствами перелік найпоширеніших СДОР, їх фізичні та токсичні властивості наведено у табл.

Великі запаси СДОР є на підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості, кольорової та чорної металургії, оборонної, медичної промисловості, об’єктах комунального господарства, промисловості мінеральних добрив. У великих кількостях на підприємствах харчової, м’ясо – молочної промисловості, у холодильниках торговельних баз як холодоагент використовується аміак.

Крім того, СДОР застосовують також на об’єктах нафтової та газової про мисловості, машинобудування, складах та базах сільськогосподарських хімікатів. В особливо великих кількостях (10-12 тис. г на окремих підприємствах) СДОР використовуються та зберігаються на підприємствах Мінхімнафтопрому та виробництва мінеральних добрив, які застосовують 50 % хлору та 70 % аміаку від усіх запасів країни.

Таблиця

Основні характеристики СДОР

Найменування СДОР

Густина СДОР, т/м5

Температура, 0С

Токсодоза СДОР, мг хв/п

Газ

Рідина

Кипіння

Плавлення

Середня норогова

Середня смертельна

1

Акромін

0,839

52,7

-88,7

0,2

2

Аміак:

– зберігання під

0,0008

0,681

-33,42

-80,0

15

100

Тиском

0,681

-33,42

15

100

3

– ізотермічне

0,786

81,6

-45,7

21,6

_

4

Зберігання

0,932

120

-19

1,9

5

Ацетонітрил

0,0035

1,64

-62,47

-116,9

0,2

6

Ацетаициангідран

0,989

19,52

-83,4

4

7

Водень арсеновий

0,0016

1,191

-65,10

-114,2

2

200

8

Водень фтористий

0,0036

1,490

-66,77

-86,9

2,4

9

Водень хлористий

0,687

25,7

-13,3

0,2

1,5

10

Водень бромистий

0,0020

0,680

6,9

-92.2

1,2

11

Водень ціаністий

0,838

55,0

-78

4,8

48

12

Діетиламін

1,005

55,0

-109

0,1

13

Етилемінін

0,839

35,0

-147,9

22

_

14

Етиленсульфід

0,0014

0,699

-6,5

-92,5

1,2

15

Етилмеркаптан

1,732

3,6

-93,7

1,2

900

16

Метиламін

0,0023

0,983

-23,76

-96,7

10,8

17

Метил бромистий

0,953

80,2

-75

6

18

Метил хлористий

0,867

5,95

-123

1,7

19

Метилокрилат

0,806

77,3

-83,6

0,75

7

20

Метил меркаптан

1,491

21,0

-11,2

1,5

7,8

21

Нітрил акрилової к-ти

0,882

10,7

-112,5

2,2

22

Оксиди азоту

0,0029

1,462

-10,1

-75,5

1,8

70

23

Оксид етилену

0,0015

0.964

-60,35

-85,5

16,1

30

24

Сірчистий ангідрид

1,263

46,2

-111,9

45

900

25

Сірководень

1,198

2

200

26

Сірковуглець

0,671

2,9

-117,1

6

27

Соляна к-та концентр.

0,815

-19,0

-118

0,6

28

Три метиламін

0,0035

1,432

8,2

-118

0,6

6

29

Формальдегід

0,0017

1,512

-188,2

-219,7

0,2

30

Фосген

1,570

75,3

-90,3

3

Зо

31

Фгор

1,675

107,2

1,2

0,006

32

Фтор грнхлористий

0,0032

1,553

-34,1

-101

0,6

6

33

Фосфору хлороксид

1,658

112,3

-64

0,02

24

34

Хлор

0,0021

1,220

12,6

-6,9

0,75

Хлорпікрин

Хлорціан

Запаси цих речовин містяться у сховищах (до 80 %), технологічній апаратурі, транспортних засобах (трубопроводи, залізничні цистерни). їх руйнування чи пошкодження внаслідок аварії зумовлює викид (розлив) СДОР з наступним утворенням зони хімічного зараження.

Найбільш потенційно небезпечним в Україні є Донецько-Придніпровський район, в Одесі – припортовий завод.

Другою групою небезпечних хімічних речовин є промислові отрути. До них належать НХР, які використовуються на виробництві, що є джерелом небезпеки гострих та хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки та гігієни праці. Промислові отрути справляють миттєвий і поступовий вплив на організм.

Найтоксичнішими із промислових отрут є: ртуть, свинець, берилій, талій, олово-органічні сполуки, ароматичні сполуки, нітро – та аміносполуки, галогенізовані вуглеводи, фосфорорганічні речовини, арсен, анілін та його похідні, бензин, бензол та ін. Небезпека забруднення ртуттю води, повітря, грунту, продуктів харчування найвища порівняно з іншими токсикантами з причини великого розповсюдження ртуті та її сполук; металева ртуть широко використовується у медичних та побутових (технічних) термометрах, люмінесцентних лампах. Органічні сполуки ртуті входять до складу травників зерна (гранозан). Значна кількість ртуті виділяється в атмосферу під час згорання твердого палива. Вона виділяється також при спалюванні автомобільного палива, яке містить сірку. Токсичною є металева ртуть (особливо її пари), солі двовалентної ртуті. Але найнебезпечнішими є її органічні сполуки, особливо метильні, етильні, фенольні. У природних водах, грунтах відбувається біохімічне метилування ртуті, тобто підсилення її токсичності.

Для промислових підприємств встановлена ГДК шкідливих речовин в повітрі робочої зони – ГОСТ 12.1.007 – 76 “Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности”. Згідно з ним ГДК шкідливих речовин в повітрі робочої зони мають бути такими, які при щоденній роботі протягом 8 год. чи при іншій тривалості, але не більше за 41 год. на тиждень протягом усього робочого стажу не можуть викликати захворювання чи відхилення у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень в процесі роботи чи у віддалені періоди життя сучасного та майбутнього поколінь.

При вмісті у повітрі робочої зони одночасно декількох шкідливих речовин односпрямованої дії оцінку здійснюють за сумою відношень фактичних концентрацій речовини до їх ГДК, яка не може перевищувати одиниці:

Небезпечні та шкідливі хімічні речовини (НХР),  Хімічні та біологічні чинники безпеки

Де С, С2… С – фактична концентрація шкідливих речовин; ГДКг ГДК, … ГДКп – відповідно ГДК цих речовин.

До речовин односпрямованої дії належать такі речовини, які близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини. ГДК поширюється на всі робочі приміщення, кабінети, відкриті майданчики. У таблицях 8 і 9 наведено характеристики та ГДК деяких шкідливих речовин.

Таблиця 8

ГДК шкідливих речовин

Назва речовини

ГДК,

Клас

Агрегатний

Мг/м

Небезпеки

Стан

1

Азоту оксиди

5

2

П

2

Аміак

20

4

П

3

Ангідрид сірчистий

10

3

П

4

Ангідрид сірки

1

2

А

5

Ацетон

200

4

П

6

Бензин – розчинник

300

4

П

7

Бензин паливний

100

4

П

8

Гас

300

4

П

9

Кислота сірчана

1

2

А

10

Луги їдкі

0,5

2

А

11

Озон

0,1

1

П

12

Ртуть металева

0,1/0,5

1

П

13

Сулема

Од

1

А

14

Свинець та його

Органічні сполуки

0,1/0,007

1

А

15

Оксид вуглецю

20

4

П

16

Хлор

1

2

А

Примітки: П – пара. А – аерозоль.

Таблиця 9

Характеристика деяких шкідливих речовин

Назва речовини

ГДК, мг/м

Клас небезпеки

Дія на органі ЗіМ людини

1

Свинець

0,01

1

Подразнює усі органи та системи організму, справляє кумулятивну дію

2

Вуглеводи

300

4

Викликає хронічне отруєння із поганим самопочуттям та апетитом, втратою маси тіла, швидкою втомою, сонливістю. Деякі вуглеводи справляють специфічну дію

3

Ацетон

200

4

Послідовно уражає усі відділи центральної нервової системи, має кумулятивну здатністю

4

Ефір

300

4

Подразнює слизові оболонки очей та верхніх дихальних шляхів, викликає опіки

5

Сірчана кислота

1

3

Викликає опіки з великою глибиною ушкодження, подразнює слизові оболонки

6

Пил (двоокису кремнію понад 70%)

4

4

Подразнює слизові оболонки

Полірувальний,

2

2

-II-

Скловолокно

4

4

-II-

7

Оксид вуглецю

20

4

Викликає головний біль, запаморочення, безсоння, порушення обміну речовин, втрату свідомості

Допустимий вміст у воді шкідливих речовин регламентується “Правилами охраны поверхностных вод от загрязнения сточными водами”. Склад та властивості води за будь-яких типів вододжерела, засобу обробки води та конструктивних особливостей водогінної мережі мусять забезпечувати безпеку її в епідемічному відношенні, нешкідливість хімічного вмісту та задовільні органолептичні властивості. Питна вода повинна мати загальну жорсткість не більше ніж 7 мг/л, міді – 1,0 мг/л, цинку – 5 мг/л, заліза – 0,3 мг/л, хлору (у найближчій точці від насосної станції) – від 0,3 до 0,5 мг/л.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Обробка країв серветки.
Ви зараз читаєте: Небезпечні та шкідливі хімічні речовини (НХР),- Хімічні та біологічні чинники безпеки