Закон нерівномірності економічного розвитку – специфічний економічний закон капіталістичного способу виробництва, який виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв’язки між загальним поступальним розвитком підприємств, галузей, різних сфер економіки, країн та регіонів світового господарства, з одного боку, і нерівномірним прогресом окремих елементів системи продуктивних сил та виробничих відносин (економічної власності) в межах окремих галузей, сфер економіки тих чи інших країн та в масштабах світового господарства, його окремих
регіонів і країн – з другого. Загальний поступальний прогрес різних ланок національної та світової економіки зумовлений дією закону зростання потреб окремої людини, трудового колективу, соціальних верств, класів, націй. Нерівномірність прогресу окремих елементів системи продуктивних сил та відносин економічної власності в різних складових частинах національного та світового господарства викликана неоднаковим розміщенням природних ресурсів у масштабі планети, різноманітністю кліматичних умов, біологічної природи людей, класів і націй (їх менталітету), наукових відкриттів і відповідними революційними
зрушеннями у структурі технологічного способу виробництва, боротьбою між окремими верствами, класами, економічною політикою держави та іншими факторами. Найпростішою формою дії цього закону є нерівномірність і стрибкоподібність розвитку окремих підприємств та галузей економіки. У свою чергу, нерівномірність розвитку тих чи інших підприємств виражається у формі стрибкоподібного розвитку окремих монополістичних об’єднань всередині галузі, країни, а транснаціональних корпорацій – в межах світового господарства та його регіонів. Як відомо, вихідною точкою перевороту у технологічному способі виробництва були засоби праці, а сама промислова революція почалась з машини – знаряддя (робочої машини) у текстильній промисловості. Винайдення такої машини, з одного боку, розв’язало суперечність між технікою і людиною, оскільки кількість операцій, якими одночасно володіє робоча машина, звільняє від обмежень, властивих ручному знаряддю робітника. З другого боку, поява робочої машини увійшла у технічну суперечність з двигуном, що тоді існував, і спричинила необхідність вдосконалення парової машини. Ці суперечності одночасно наповнювалися специфічними соціальними формами, боротьбою класів Так, боротьба найманих робітників за підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня тощо змушує капіталістів вводити нову техніку. Таким шляхом були винайдені сельфактори в прядінні та інші машини. Згодом переворот у технологічному способі виробництва в одній із сфер промисловості зумовлює переворот в інших сферах. Ця своєрідна, але нерівномірна ланцюгова реакція у розвитку продуктивних сил здійснюється внаслідок існуючої системи суспільного поділу праці, тісного зв’язку між різними галузями промисловості, кількісних та якісних пропорцій у їх розвитку В останні десятиріччя серед найпростіших форм З. н. е. р. найбільш нерівномірно відбувається розвиток монополістичних (в т. ч. олігополістичних) об’єднань всередині країни і транснаціональних корпорацій в межах світового господарства та його окремих регіонів Оскільки на частку приблизно 2 тис. таких об’єднань припадає 75% світового капіталістичного виробництва (500 з них контролюють – 80% усіх капіталовкладень за кордоном, а могутність окремих перевищує економічний потенціал деяких країн), то нерівномірність розвитку ТНК поширюється на цілі регіони світового господарства Завершення процесу формування світового господарства, територіального поділу світу (захоплення колоній тощо) призводить до нерівномірного розвитку окремих країн і цілих регіонів. Однією із специфічних рис З. н. е. р. є те, що боротьба за зовнішні ринки збуту, джерела сировини, сфери застосування капіталу тощо виступає важливим фактором посилення нерівномірності розвитку окремих країн, цілих регіонів світового господарства. Специфічний характер дії цього закону в останні десятиріччя виявляється у нерівномірності освоєння передових досягнень науки і техніки, нерівномірності процесу розгортання НТР в різних країнах. Посилення інтернаціоналізації продуктивних сил, у т. ч. науки, створює можливість стрімкого злету окремих держав за рахунок використання винаходів, патентів, ліцензій. Саме це є однією з важливих причин перетворення Японії у другу країну світу (за рівнем економічного потенціалу). Важливу роль у цьому процесі відіграє ступінь консолідації, енергійність того чи іншого народу, розвиток освіти, кваліфікації, виховання молоді тощо. Дія З. н. е. р. значною мірою залежить від особливостей розвитку та функціонування в тій чи іншій країні закону адекватності виробничих відносин (економічної власності) характеру і рівню розвитку продуктивних сил, зокрема оптимального поєднання різних форм власності. З розпадом колишнього СРСР у сфері дії З. н. е. р. опинилася Україна та інші держави СНД.
Loading...