Завдання та вправи для самоконтролю – Пряма і непряма мова
УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Пряма і непряма мова
Завдання та вправи для самоконтролю
1. Проаналізуйте розділові знаки у реченнях із прямою мовою.
1. Чи далеко до Києва?
Питаються якось хлопця
Подорожні люди:
“Чи багато верстов, сину,
До Києва буде?”
“А не знаю, ;- хлопець каже, –
Було вісімнадцять,
Тепер менше, либонь, стало,
Здається, сімнадцять!”
“Що ж то, сину, за пригода
Така прилучилась?”
“Та пригода – не пригода –
Верства повалилась!”
С.
2. Дві стародавніх столиці замаячило вдалині на горбах…
– Дніпро! Це ж тут я купався! Це моя річка, братці! – Сержант Орлюк стояв по коліна у воді, а на березі, на мокрому холодному піску, стояли його бойові друзі.
– Це мій берег, дивіться! Онде навпроти, якраз на горі, бачите, груші й вишні? То мої! А за вишнями й хата моя… (О. Довженко).
2. Поставте пропущені розділові знаки у реченнях з прямою мовою.
1. Вудьте люде це постійний заклик і пересторога Шевченка (Є. Маланюк). 2. Та мені зав’язали руки люди Хай страждає кажуть треба так (І. Драч). 3. А слова плоть ясна і нетлінна
3. За поданими схемами складіть речення з прямою мовою.
1. “П”, – а. 2. А: “П!” 3. “П?” – а. 4. “П, – а, – п”. 5. “П? – а: – П”. 6. “П! – а. – П”. 7. А: “П?”
4. Перепишіть, розставляючи потрібні розділові знаки при прямій мові.
1. Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино промовив він раптом якимось дивним голосом ні до кого Все! Навіть наші серця (О. Гончар). 2. Життя в неволі нічого не варте відказав Максим краще смерть! (І. Франко) 3. Роби добро мені казала мати і чисту совість не віддай за шмати! (Д. Павличко). 4. Ніщо так не красить людину, як натхнення подумала Ярослава (О. Гончар). 5. Пам’ятаю, казала моя мати Цей світ як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде! (О. Довженко) 6. Я подумав тоді Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя (Гр. Тютюнник). 7. Чому звеліти власним почуттям Лишіться! не дозволено людині? (М. Рильський) 8. Яке го щастя дано людині заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору Отакий світ!… Скільком би вистачило!.. А що з того?.. Не вміє вона його спожити! (О. Гончар)
5. Перепишіть, розставляючи потрібні розділові знаки при прямій мові.
1. Воля затримав Фелікса, і вони уважно прислухались. Навкруги було зовсім тихо. Фель сказав Воля, благально подивившись на Фелікса, давай візьмемо її до себе. Фелікс сам був не від того, але мусив перше зважити. Кричатиме одповів Волі, з нею ніде не сховаєшся, ба, як верещить. Я її заспокою сказав Воля і підійшов до дівчинки. Та, побачивши хлопців, замовкла. Ходімо сказав Фелікс мама твоя спати лягла! (Ю. Яновський).2.Ти не турбуйся говорю я мамі. Моя ти рідна, в мене добре все (Р. Гамзатов). 3. Але що се? Тихо
Й смутно забринів старечий голос Ти прийшла, кохана доню? Сядь, спочинь, моя дитино… 4. Он наша Генуя панок старенький показує мені удалину. 5. Ось я йду обізвалась зима. Осінь шарпнула шати кривавії, аж до ніг їй упали розсипавшись, непокрита, нічим не захищена, застогнала Іди, бо вже час… (Леся Українка). 6. Не кидайсь хлібом, він святий! в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій. 7. Вологи, вологи! в огні
Шепочуть прив’ялі діброви (М. Рильський).
6. Прочитайте. Замініть конструкції з прямою мовою складнопідрядними реченнями. Запишіть, поясніть, які зміни займенників відбуваються при цьому.
1. “Право на побачення треба заробити”, – пояснив Борис Савович. 2. “Будеш старатись, будеш сумлінним – ніхто тебе в нас не покривдить”, – обіцяла тим часом Ганна Остапівна. 3. “Чим же він цей авторитет здобув?” – запитала вчителька. 4. “А є такий закон, щоб лелек убивати?” – зненацька запитує хлопець, дивлячись у вічі Тритузному. 5. “А Марися Павлівна завзялась будь-що переінакшити людську природу”, – іронізує Артур Пилипович. 6. “Намалюйте мені оцю ніч, – каже до Берестецького Марися Павлівна. – Настрій оцей, і нічну музику неба, і птахів отих, що їх нам не видно…” 7. “Нічого, Антоне Герасимовичу, духом не падайте, – сказав Комишанець, – все ж таки за вами друге місце! Срібло!” (О. Гончар)
7. У реченнях з прямою мовою поставте потрібні розділові знаки. Перевірте себе за поданими схемами. Визначте в тексті прийменники та сполучники.
Книгу ставимо на полицю, просто дивимось на неї, відчуваємо її присутність. Кинувши оком на чиюсь книжкову шафу, знаємо, до кого завітали. Бо книги – то друзі. Безліч книг тільки розсіює нас. Отож, коли ти неспроможний прочитати те, що маєш, достатньо мати – скільки прочитаєш – радить Сенека на схилі літ.
Хтось інший візьме до рук, хтось інший гортатиме сторінки… – ось що засмучує нас у передчутті розлучення з книгою. Бо книга – це те, що має свою форму, вагу, фізичні виміри. А водночас духовну глибину, якій немає вимірів. Наче повторення людини, яка теж поєднує в собі ті два начала: фізичне, обмежене, й духовне – безмежне. Якийсь мов інтимний зв’язок поєднує людину з книгою (А. Содомора).
1. “П. П”, – а.
2. “П…” – а.
8. Допишіть до слів автора пряму мову. Запишіть речення з прямою мовою, враховуючи всі різновиди їх оформлення.
1. Дівчина сказала… 2. Віктор здивовано вигукнув…. 3. Батько порадив дочці… 4. Студенти вирішили… 5. Перехожий запитав у мене… 6. Викладач повідомив…
9. Напишіть текст як диктант. Поясніть уживання розділових знаків при прямій мові.
Порятунок душі
Рятуватись треба, поки не пізно. Заліз я хутко в старий човен, що стояв у клуні в засторонку, і почав думати, що мені робити для поновлення святості.
От тоді-то вперше в житті і вирішив я творити добрі діла. “Не буду, думаю, їсти скоромного цілий тиждень! Носитиму дідові воду на погребню, скільки він схоче, і почну ходити до церкви”. Далі, дивлячись на ластівок, я подумав: “От, коли б по-випадали із кубла ластівенята! Я зараз же нагодував би їх мухами й хлібом, аби тільки ластівка бачила, на які Діла я здатний, і розказала Сусу Христу”.
Але ластовенята не падали. Пороззявлявши роти, вони жалібно пищали, а навколо кубла наді мною їхні батьки невпинно снували й носили їм комах.
“Що ж ще зробить, – думав я, залишивши ластівок, – піду на вулицю шанувати великих людей. Дід казав, що за це прощається багато всіляких гріхів на тім світі. Піду знімати перед ними шапку й казати “здрастуйте”. Шапка якраз валялась у човні. Це була старенька дідова шапка. Тепер уже нема таких шапок. Не шиють, та й колодок таких вже нема. Вона була товста і своїм виглядом дуже нагадувала мідний казан. І важка теж була, як добрий казанок.
Спочатку вона довго лежала в сінях під ступою. Кішка виводила в ній кошенят, а зараз кошенят баба потопила в копанці і шапку викинула в човен, тому і пахла вона вже не дідом, а котами. Проте розбиратись ніколи було. Аби було що зняти з голови для пошани. Я надів шапку по самий рот і вийшов за ворота (О. Довженко).
10. У реченнях з прямою мовою поставте пропущені розділові знаки. Зробіть заміну прямої мови непрямою.
1. Чого зажурився мій любий козак питає дівчина вродлива (Леся Українка). 2. От і купив, от тобі й нива думав Роман, ходячи вздовж та поперек поля. І як це могла лучитися мені така пригода (М. Коцюбинський). 3. То, мабуть, Рудик не витримав подумав Тихович ко ли б ще лиха собі не напитав, бо на кордоні не вільно стріляти (М. Коцюбинський). 4. Мемет вдивлявсь у море. Буде буря обізвався він, не обертаючись. Вітер дужчає – он на човні збирають вітрила…. (М. Коцюбинський). 5. Живися, кумонько, не погордуй, люба моя, припрошує Журавель (І. Франко). 6. А йдіть, діточки, полуднувать та й батька кличте крикнула Кайдашиха тонким голосом (І. Нечуй-Левицький). 7. Поволі обвів зором широкий майдан, море голів, дітей на деревах і на дахах – майнула думка Ці колись розкажуть… І далі дивився в очі тих, що стояли близько (Н. Рибак).
11. Прочитайте уривки у формі діалогу. З’ясуйте, як впливає на розташування головних членів місце положення слів автора щодо прямої мови.
1. Вона повагом підійшла ближче, привіта лась і запитала подружку:
– Підемо, Іринко?
– Підемо, – погодилася Іра, і дівчатка повагом, навіть не озираючись, рушили собі вулицею.
2. У пориві, не контролюючи себе, а просто так, як підказалося обставинами, вона мовила:
– То, може, я могла б поїхати… Денисе, ну чому ти такий, чому не довіряєш мені…
– Човен є, – сказав Денис, – тільки ти вже не гнівайся, Мар’яно, але тобі доведеться потім повернутися назад з цим човном. Подужаєш?
3. Борис усміхнувся:
– На лірику вас потягло… То Іспанія, то Лорка, а в нас, як на мене, просто мода.. Гітару дістати можна, навчитись грати…
– Може, й правда, що кожному народові потрібен свій інструмент для вияву настрою й просвітлення душі, – сказав Сергій, – але ж мода модою, та коли вона комусь знадобилася, гітара, то це ж таки неспроста… (З тв. Н. Бічуї).
12. Запишіть речення з прямою мовою, поясніть розділові знаки.
1. “Часом з нею ведеш розмову, як з людиною, що не чує тебе зовсім, – скаржився невідомо кому Денис. – Жінки вміють удавати, ніби вони слухають. – Зробить таку міну, пильно так стежить за кожним словом, ти їй про досягнення сучасної науки, вона очей з тебе не зводить і у відповідь ласкаво так: “Давай підемо в кіно, ми страх давно нікуди з тобою не ходили”.
2. “Усе треба віддавати в музеї, – доводив батько, – тільки в музеї”. – “Але ж це не варто виставляти в музеях, – заперечували йому, – і не все виставляється там, хіба краще, щоб не пропадало, як пропадає, маса звичаїв, слів, котрі вмирають разом з речами й звичаями”. – “А ти скажи, скажи, – кричав на батька приятель, – з чого починалася “Третьяковка”, що було б, якби не збирали друзі рисунків Модільяні?” – “О, це ви знаєте, ви знаєте надто багато”, – уже втрачав аргументи батько, а тільки сердився, я ставала в душі то на його бік, то на бік приятелів (З тв. Н. Бічуї).
13. Запишіть текст як диктант. Речення з прямою мовою виділіть лапками, розставляючи відповідні розділові знаки.
Згідний, Згідний! Здавалось, кращого імені для цього коня важко й придумати. Гвін виправдовував його цілком. А згодом сталося незрозуміле, образливе й прикре. Хтось із високих начальників сказав, що племінні рисаки живуть в конезаводах як привілейовані аристократи, існують лише для рекордів, а треба, щоб ті породисті мазуни працювали нарівні з усякими кіньми.
І вигнали Згідного з племінного табуна, мовляв, постарів уже. Послали возити воду по бригадах.
Не раз Савенко ходив до директора конезаводу, протестував, висловлював своє обурення. Хіба можна такого коня та водовозом?.. А що маю робити? Така вказівка виправдовувався той, міцно тримаючись правою рукою за крісло, немов за сідло. Вам що, найбільше треба? Мовчіть собі. Ви, як і Згідний, вже од’їздили своє…
Що ж, може й правда. Тільки пройде час, багато чого забудеться, а горда кличка Згідного житиме.
Так воно й сталося. Років через два приїхали люди з Києва. Де ваш Згідний питають. А директор руками розводить Та де ж, працював у полі, як усі прості коні. Воду возив. Ви що Такого племінного коня, родоначальника чудової лінії рекордсменів, і в хомут Та за нього ж давали двадцять тисяч золотом на міжнародному аукціоні Негайно повернути, поставити на стайню.
… Але було вже пізно, бо від напруги захворів кінь, не витримав лихої долі (За І. Цюпою). 14. Введіть у речення цитати за допомогою слів автора; поставте відповідні розділові знаки.
1. І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі
(Т. Шевченко).
2. Погляньмо на український орнамент. Пишна природа чарівного краю нашого сама нахиляє своїх мешканців до замилування у всякім мистецтві. І ми бачимо орнамент на кожному кроці життя селянського: малюнки криють сволоки й комини, містяться над дверима та вікнами, по стінах хат, оздоблюють дерев’яний посуд… (І. Огієнко) 3. Правду говорить не язик, а душа (Народна творчість). 4. Багато людей святкують празники і знають їхні назви, але не знають причин, чому вони установлені (Св. Іоанн Золотоуст).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...