Збудник метагонімозу (Nanophyetes salmincoia) – Тип Плоскі черви Plathelminthes
МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.2. Тип Плоскі черви ( Plathelminthes )
3.4.2.7. Збудник метагонімозу (Nanophyetes salmincoia)
Метагонім (Metagonimus yоkоgawai) – збудник метагонімозу.
Географічне поширення: осередки метагонімозу спостерігаються в Японії, Китаї, Південній Кореї, Індонезії, Приамур’ї, у басейні річки Уссурі. В Україні ареал поширення метагонімозу – басейни річок Дніпра, Дністра, Дунаю.
Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.71) довжиною
Рис. 3.71. Збудник метагонімозу (Nanophyetes salmincola), статевозріла особина.
Яйця (рис. 3.72) світло-коричневого кольору, лимоноподібної форми, з розвинутим мірацидієм. На одному полюсі міститься кришечка, на протилежному – горбок.
Рис. 3.72. Збудник метагонімозу, яйце.
Життєвий цикл. Метагонім – біогельмінт.
Остаточний хазяїн – людина, собака, кішка, лисиця, пелікан, баклан та ін.
Проміжний хазяїн: перший – молюск Меlаnіа lіbегtіnа, другий – різні види коропових і лососевих риб.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: верхні і середні відділи тонкої кишки.
Яйце разом із фекаліями кінцевого хазяїна попадає у воду, де з нього виходить мірацидій і пасивним шляхом проникає в тіло проміжного хазяїна – молюска. У тілі молюска мірацидій розвивається до стадії церкарія, виходить у воду й активно проникає в тіло другого проміжного хазяїна – рибу, у м’ясі, на плавцях і лусках якої формуються метацеркарії.
Інвазійна стадія – метацеркарій. Людина й інші остаточні хазяї заражаються при вживанні в їжу риби.
Із метацеркарія вилуплюється личинка, яка проникає у слизову оболонку тонкої кишки людини. За два тижні міграції у стінці кишки личинка досягає статевої зрілості, виходить у просвіт кишки, прикріпляється до її слизової оболонки й паразитує у верхніх і середніх відділах тонкої кишки. Проте фіксація паразита не завжди стійка, і дорослі особини паразита мігруючи у дистальні відділи кишки, виводяться з фекаліями назовні.
Патогенна діяі пошкодження слизової оболонки тонкої кишки має виняткове значення в розвитку хвороби. Личинки мігрують у товщу слизової оболонки, прокладаючи в ній ходи. У стінці кишки розвиваються запальні зміни, можливі поверхневі ерозії. В окремих випадках яйця метагонімусів заносяться в інші органи й тканини, зокрема в головний і спинний мозок, серце, де і розвиваються гранульоми.
Клініка. Інкубаційний період триває 7-10 діб. На ранній стадії інвазії клінічні прояви зумовлені алеричною дією гельмінта. З досягненням паразитами статевозрілої стадії та їх виходом у просвіт кишки у хворих з’являються нудота, болі в животі, пронос (до 5-6 разів за добу).
Поступово ознаки ураження кишківника стихають, але можливі рецидиви. Загальна тривалість захворювання – близько одного року.
Діагностика. Клінічна: грунтується на епідеміологічному анамнезі, виражених проявах ураження кишківника.
Лабораторна: виявлення яєць метагонімусів у випорожненнях хворого.
Лікування. Застосовують антипаразитарні препарати.
Профілактика. Особиста: не вживати в їжу погано термічно оброблену або погано просолену рибу. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарно-просвітня робота.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...