Головна ⇒ 📌Географія ⇒ ЗЕМЕЛЬНІ, ЛІСОВІ, ВОДНІ РЕСУРСИ

ЗЕМЕЛЬНІ, ЛІСОВІ, ВОДНІ РЕСУРСИ

Розділ 1. Загальна економіко-географічна характеристика світу

Тема 3. Взаємодія суспільства і природи. Світові природні ресурси

§ 13. ЗЕМЕЛЬНІ, ЛІСОВІ, ВОДНІ РЕСУРСИ

Земельні ресурси. Земельні ресурси можна розглядати у двох аспектах: по-перше, як територію для розміщення продуктивних сил; по-друге, як ресурс, що завдяки своїм унікальним властивостям забезпечує вирощування сільськогосподарських і лісових культур.

Весь земельний фонд світу (без Антарктиди) становить 134 млн га. З огляду на сучасну чисельність населення планети,

здається, що землі достатньо для кожного. Проте значні території земель практично непридатні для проживання і господарювання, наприклад землі, охоплені льодовиками, кам’янистими породами, арктичними і тропічними пустелями. Тому під ріллю і багаторічні насадження нині використовують лише 11 % земель (мал. 30). Найбільші масиви оброблюваних земель розташовані в помірному і субтропічному поясах, де родючі грунти поєднуються зі сприятливими кліматичними умовами.

Рівень землезабезпеченості населення на різних материках і в країнах світу неоднаковий. Найбільшою вона є в Австралії (2 га оброблюваних земель на людину),

у Північній (0,7 га) та Південній Америці (0,5 га). Найгірше забезпечене землею населення в Європі (0,3 га) та Азії (0,15 га). Дуже гостро стоїть проблема землезабезпечення в Японії та Єгипті (0,04 га), Індонезії і Китаї (0,07-0,08 га). Проте “земельний голод” найближчими роками людству не загрожує. Адже, з одного боку, постійно зростає інтенсивність землеробства, а з іншого – в багатьох регіонах світу є великі резерви для освоєння нових земель (Додаток 10).

На жаль, дуже великі площі родючих земель щорічно вилучаються з сільськогосподарського використання під забудову, через процеси ерозії, спустелення і засолення грунтів. Особливо багато земель втрачається через спустелення в тропічних районах Африки, Азії та інших материків, переважно в країнах, що розвиваються. Причинами спустелення є нераціональний обробіток грунту, перевипас худоби в посушливих районах. Для багатьох країн із сухим кліматом, де землеробство ведеться на поливних землях, гострою проблемою стало засолення грунтів. Унаслідок нераціонального поливу підземні води, піднімаючись до поверхні,

Мал. 30. Земельні ресурси світу

Мал. 31. Північний і південний лісові пояси

Насичують орний шар грунту солями, що робить такі землі непридатними для вирощування сільськогосподарських культур. Засолення найхарактерніше для країн Азії, де поливне землеробство ведеться здавна і на великих площах (Пакистан, Індія, Іран, Узбекистан, Туркменія, Ірак).

Прогноз

Уже в найближчі 25-30 років площа оброблюваних земель у світі може розширитись у півтора раза. Майже половина цих земель припадає на Латинську Америку, причому вони розташовані переважно в зоні “гарантованого землеробства”, а освоєння нових земель в Азії, Африці, Австралії має проводитися переважно в районах “ризикованого землеробства”.

Лісові ресурси. Саме вони посідають серед рослин перше місце за обсягами використання. Адже продуктивність лісів є значно вищою, ніж інших рослинних угрупувань, а деревина, хвоя і сік дерев є основою для виробництва сотень і тисяч найменувань продукції. Ліси на земній кулі зосереджені в двох поясах (мал. 31). Один з них – північний, представлений хвойними і мішаними лісами Євразії та Північної Америки. Інший, південний, охоплює ліси екваторіального та тропічного поясів.

Найвищу продуктивність мають вологі екваторіальні ліси, але їхня розробка ускладнюється тим, що дерева одного виду трапляються тут дуже рідко, та жарким і вологим кліматом. Найбільші запаси деревини у цьому поясі мають Бразилія, Індонезія, Венесуела, Конго.

Ліси помірного поясу, особливо тайга, мають однорідний видовий склад, а переважання в них цінних хвойних порід робить їхню експлуатацію дуже вигідною. Деревина хвойних порід вважається найкращою сировиною для целюлозно-паперової та лісохімічної промисловості. Найбільші запаси деревини помірного поясу сконцентровані в Росії, США, Канаді, Скандинавських країнах і на півночі Китаю. У більшості країн Європи і Північної Америки, завдяки величезній праці лісівників, розширюються як площі заліснених територій, так і запаси деревини.

У країнах, що розвиваються, лісові ресурси використовують нераціонально. Більше половини деревини тут спалюють для побутових потреб і підвищення родючості грунту. Швидко скорочується площа вологих екваторіальних лісів, збіднюється їхній видовий склад.

Водні ресурси є одними з найнеобхідніших. Для біологічних потреб і для більшості технологічних процесів потрібна переважно прісна вода, якої на Землі зовсім небагато (табл. 1).

Світові запаси води

Таблиця 1.

Об’єкт	Площа поширення, млн км2	Частка у світових запасах, %
Від загальних запасів	Від запасів прісних вод
Світовий океан	361,3	96,5	–
Підземні води	134,8
В т. ч. прісні	–	0,76	30,1
Льодовики	16,2	1,76	69,6
Води озер
Прісних	1,24	0,01	0,26
Солоних	0,82	0,01
Води річок (в руслах)	148,2	0,0002	0,006
Загальні запаси води	–	100	–
Загальні запаси прісної води	2,53	100

Реалії сьогодення

Вода важкодоступна. Якщо говорити про прісну воду, то саме так. Адже з 1,4 млрд км3 вод земної кулі 96,5 % припадає на води Світового океану, ще близько 1 % – на солоні підземні води. Щодо прісних вод, то майже 70 % їх сконцентровано в льодовиках Антарктиди, Гренландії та інших приполярних і гірських областей.

Для сільськогосподарського, комунального та промислового водопостачання використовують переважно річкові і грунтові води. Ресурси їх становлять близько 60 тис. км3 у рік або приблизно 10 тис. м3 на людину. За максимальних сучасних потреб близько 2 тис. м3 води на людину в рік цих ресурсів має бути цілком достатньо. Однак води розподіляються дуже нерівномірно, а велика частка річкових вод дуже забруднена.

Проблема

У багатьох країнах, що розвиваються, через відсутність коштів для попередньої очистки населення споживає недоброякісну воду з річок чи озер, що є причиною багатьох захворювань. Поміркуйте, чи можна допомогти таким країнам. Якщо так, то як саме?

Унікальні водні ресурси окремих країн дають їм змогу вже зараз концентрувати на своїй території водомісткі виробництва, а ряду країн Північної Європи і Канади навіть експортувати чисту питну воду. Найкраще забезпечена водними ресурсами Латинська Америка, відносно непогано – Північна Америка і Європа (мал. 32). В Азії і Африці за високої середньої водозабезпеченості є дуже багато територій з посушливим кліматом, на яких проживає понад 800 млн осіб. Наявні тут водні ресурси вже тепер не забезпечують мінімальних потреб населення у прісній воді.

Мал. 32. Ресурси прісної води (за даними ООН)

Тільки Австралія, яка є найсухішим материком, за рахунок значного стоку річок на східному узбережжі і невеликої кількості жителів має найвищі показники водозабезпечення на душу населення.

Людство намагається вирішити проблему нестачі води. Уже нині опріснюють морську воду в країнах Перської затоки, проте це доступно лише для дуже багатих держав з надлишком енергетичних ресурсів. Розробляються навіть проекти транспортування айсбергів від берега Антарктиди і Гренландії. Однак головним напрямком вирішення проблеми водного дефіциту є максимальна економія води.