ЖИТТЄВА ФОРМА

Related posts:

1. КСЕРОМОРФНА СТРУКТУРА Екологія – охорона природи КСЕРОМОРФНА СТРУКТУРА – сукупність морф., анат. і фізіол. особливостей рослин, що визначають успішне зростання їх у посушливих умовах середовища....
2. ФОРМА РОСТУ Екологія – охорона природи ФОРМА РОСТУ – підрозділ життєвої форми рослин, який виділяють за морф, ознаками. Напр., Ф. р. дерев – дерев’янисті ліани, сланкі форми дерев, пальмоподібні тощо....
3. ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність багатьох видів рослин зберігати життєздатність в умовах забруднення середовища токс. газами. Забезпечується їхніми анат.-морф., фізіол. та біохім. особливостями, що здійснюють ефективну метаболічну деградацію та окиснювальну детоксикацію домішок, що надходять....
4. ГОМОЙОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ГОМОЙОЛОГІЯ – морф, або фізіол. подібність органів чи ознак у тварин віддалених систематичних груп. Г. виникає під впливом подібних умов життя....
5. ЕКОЛОГІЯ ГЕОХІМІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ГЕОХІМІЧНА – розділ екології, що вивчає взаємодію організмів угруповань з геохім. середовищем у біосфері, а також організмів між собою в умовах популяцій, біоценозів, біогеохім. провінцій і зон як структ. одиниць єдиної цілісної екосистеми – біосфери. Завданнями Е. г. є: виявлення впливу геохім. чинників середовища на живі організми, їх хім. і […]...
6. ЧЕРГУВАННЯ ПОКОЛІНЬ Екологія – охорона природи ЧЕРГУВАННЯ ПОКОЛІНЬ -1) у тварин – послідовна зміна в життєвому циклі певного виду двох або кількох поколінь, що відрізняються одне від одного морф, ознаками, фізіол. особливостями і способом життя. Ч. п. підвищує пристосованість виду до змінних умов існування; 2) у рослин – чергування в циклі розвитку двох поколінь: статевого (гаметофіту) і […]...
7. ТРАНСПІРАЦІЯ Екологія – охорона природи ТРАНСПІРАЦІЯ – фізіол. процес випаровування води зеленими частинами рослинного організму. Залежить від метеорол. чинників та фізіол. особливостей рослин. Разом з кореневим тиском забезпечує сталий рух води через корені, стебло, листки, з грунту в атмосферу. Регулює водний і температурний режими рослини, газообмін С02 і 02, запобігає перегріванню листків....
8. ЗООФІЛІЯ Екологія – охорона природи ЗООФІЛІЯ – запилення рослин тваринами. У процесі еволюції і в рослин, і в тварин виробилися взаємні пристосування – певні будова, забарвлення і запах квіток, певні форма тіла та звички тварин. Розрізняють такі види 3.: запилення комахами (ентомофілія), птахами (орнітофілія), молюсками (малакофілія), кажанами (хіроптерофілія). Найпоширеніше запилення комахами. 3. є одним із способів […]...
9. МУТАЦІЯ Екологія – охорона природи МУТАЦІЯ – різка спадкова зміна організму, що змінює його морф, та (чи) фізіол. поведінкові ознаки. Пов’язана зі зміною кількості та структури хромосом, структури окремого гена або їх груп....
10. ПРИРІСТ РІЧНИЙ Екологія – охорона природи ПРИРІСТ РІЧНИЙ – 1) у застосуванні до продукції агро – чи фітоценозу та популяцій цінних тварин – збільшення кількості (ваги, маси) особин протягом року; 2) анатомо-морф. шар (кістки, деревини та ін.), що утворюється (наростає) за рік; як правило, добре помітний на зрізах (стовбура дерева, кістки, зуба, отоліту тощо)....
11. ПІДВИД Екологія – охорона природи ПІДВИД – 1) організмів – геогр. раса, геогр. популяція – частина виду, що в процесі еволюції набула під впливом клімат, або інших чинників середовища стійких особливостей, які відрізняють їх від сусідніх частин виду (особини різних П. можуть схрещуватися в природі); 2) грунтів – таксономічна відмінність у грунт, покриві. П. грунтів розрізняють […]...
12. ТРОПІЗМИ Екологія – охорона природи ТРОПІЗМИ – ростові рухи рослин, спричинені однобічним впливом чинників зовн. середовища. Виявляються у згинах відповідних частин рослин, спрямованих у бік подразника (позитивний Т.) і від подразника (негативний Т.). Залежно від причини, що зумовила згин, розрізняють геотропізми, фототропізми, геліотропізми тощо....
13. БІОГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Екологія – охорона природи БІОГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ – виділення на Землі природних районів на підставі особливостей і закономірностей поширення організмів. У закономірностях поширення рослин і тварин є певні відміни, зумовлені неоднаковими способами їх розселення, різним впливом на них чинників довкілля тощо. Окремі групи рослин і тварин можуть відрізнятися ще часом виникнення і шляхами еволюції, що також […]...
14. ЕКОЛОГІЯ ФАКТОРАЛЬНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ФАКТОРАЛЬНА, екологія чинникова – розділ екології, що вивчає пристосованість певних видів рослин і тварин до умов існування. Встановлює і досліджує життєві форми, або екобіоморфи, їхнє ставлення до окремих чинників абіотичного і біотичного середовища, сукупний вплив цих чинників на організм....
15. МОДИФІКАЦІЇ Екологія – охорона природи МОДИФІКАЦІЇ – не спадкові фенотипні відмінності, спричинювані факторами довкілля в однакових за генотипом організмів. М. – це корисна пристосовна (адаптивна) реакція організму на вплив чинників навколишнього середовища, які неодноразово зустрічались раніше у процесі тривалої еволюції даного виду....
16. НАРОДЖУВАНІСТЬ Екологія – охорона природи НАРОДЖУВАНІСТЬ – одна з ознак популяції, що характеризує її як ціле, як здатність популяції до кільк. збільшення за фактичних умов середовища (т. з. екол. Н.) за одиницю часу (в осн. за рік). Виділяють також макс. Н. (абсолютну, або фізіол.) – утворення теоретично максимально можливої кількості нових особин за ідеальних умов (коли […]...
17. МІМІКРІЯ Екологія – охорона природи МІМІКРІЯ – подібність одних тварин чи рослин (або їхніх органів) до ін. або до предметів навколишнього середовища. М. – захисне пристосування, що виникло в процесі еволюції і сприяє виживанню видів у боротьбі за існування....
18. УПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЯМИ Екологія – охорона природи УПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЯМИ – штучне регулювання чисельності, статевовікового складу популяцій, а в разі потреби вилучення з них небажаних за морф, чи ін. ознаками особин....
19. ЛАМАРКІЗМ Екологія – охорона природи ЛАМАРКІЗМ – перша цілісна концепція еволюції живої природи, сформульована Ж. Б. Ламарком, згідно з якою види рослин і тварин постійно змінюються, ускладнюються під впливом зовн. середовища і деякого внутр. прагнення всіх організмів до вдосконалення....
20. АЛЕЛОПАТІЯ Екологія – охорона природи АЛЕЛОПАТІЯ – взаємний вплив рослин, що входять до складу фітоценозу, зумовлений виділенням ними у довкілля фізіол. активних речовин. Кількість і склад таких речовин (алкалоїди, глікозиди, орг. кислоти, сапоніни, кумарини, флавоноїди, терпени, що входять до складу ефірних олій, дубильні речовини тощо), які виділяються у повітря, грунт, воду і залежать від виду органа, […]...
21. ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН – наука про взаємозв’язки рослинних організмів та їхніх угруповань з навколишнім середовищем. Е. р. включає екологію окремих організмів (особин) – аутекологію, яка вивчає пристосування рослин до умов зростання, встановлює і досліджує їхні життєві форми, відношення до окремих чинників середовища, та синекологію, яка вивчає взаємозв’язки популяцій та ін. угруповань рослин […]...
22. РАСИ ЛЮДИНИ Екологія – охорона природи РАСИ ЛЮДИНИ – великі, історично сформовані в певних ареалах групи людей, пов’язані єдністю походження, що виявляється в спільних спадкових морф, і фізіол. ознаках. Дані антропології свідчать про рівноцінність Р. л. і належність їх до одного виду – людина розумна. Розрізняють три великі Р. л.: європеоїдну, монголоїдну і негроїдну, формування ознак яких […]...
23. ІНТЕГРАЦІЯ (фізіол.) Екологія – охорона природи ІНТЕГРАЦІЯ (фізіол.) – об’єднання в ціле будь-яких окремих частин, функц. об’єднання окремих фізіол. процесів у складну координовану пристосувальну діяльність цілісного організму. І. характерна для живих систем на будь-якому рівні їхньої організації. В багатоклітинному організмі І. виражається в процесах його онтогенезу. На рівні угруповань – популяцій, видів і біоценозів. І. виявляється в […]...
24. КОРОЗІЯ Екологія – охорона природи КОРОЗІЯ – 1) будь-яке самовільне руйнування об’єктів під впливом хім. агентів або фіз.-хім. чинників зовн. середовища. Розрізняють хім., ел. – хім., атм., грунт., мор. та ін. види К.; 2) руйнування живої тканини виразковими процесами або їдкими речовинами; 3) іржавіння, руйнування поверхні мет. виробів і конструкцій під впливом хім. або ел.-хім. процесів; […]...
25. МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ – залежність фізіол. стану організму (людини, тварини, рослини) від погоди та окремих метеорологічних чинників (тиску, напруженості магн. поля тощо)....
26. СТІПАКСЕРОФІТИ Екологія – охорона природи СТІПАКСЕРОФІТИ – екол. група рослин, що характеризується прискореним фізіол. реагуванням на зміну зовн. чинників, особливо зволоження. С. швидко і найбільш повно використовують вологу короткочасних злив, порівняно добре витримують перегрівання, проте досить чутливі до зневоднення – можуть витримувати лише короткочасну нестачу вологи в грунті. До С. належать ковила, тонконіг та ін. вузьколисті […]...
27. РЕЖИМ ЕКОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи РЕЖИМ ЕКОЛОГІЧНИЙ – хід зміни чинників середовища, кільк. градації екол. чинників, їх сезонні зміни, тривалість прояву. Напр., для росту й розвитку рослин найсуттєвішими є Р. е. вологості, освітлення, трофності тощо....
28. КУЛЬТИВАР Екологія – охорона природи КУЛЬТИВАР – сукупність культивованих особин, яка відрізняється певними ознаками (мор., анат., фізіол. та ін.), важливими для с. г., лісництва, садівництва, та яка зберігає свої характерні властивості при відтворенні (статевому чи нестатевому)....
29. ІДІОАДАПТАЦІЯ Екологія – охорона природи ІДІОАДАПТАЦІЯ – виникнення в процесі еволюції організмів окремих, пристосованих у будові і функціях органів, корисних за певних умов середовища, без підвищення заг. рівня організації. У тварин прикладом І. є захисне забарвлення – пристосування, не пов’язане з підвищенням рівня організації. У рослин пристосування плодів і насіння до поширення, листків – до зменшення […]...
30. ЛИСТОПАД Екологія – охорона природи ЛИСТОПАД – масове обпадання листків з дерев, кущів та деяких трав’янистих рослин. У рослин помірних широт Л. настає восени, у рослин жаркого клімату – з початком посушливого періоду. Корисне пристосування, яке виробилося в процесі еволюції, захищає рослину від висихання в холодний період та під час посухи....
31. УМОВИ МІСЦЕЗРОСТАННЯ Екологія – охорона природи УМОВИ МІСЦЕЗРОСТАННЯ – комплекс чинників середовища, які зумовлюють ріст рослин та їхніх угруповань....
32. СТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність рослин витримувати вплив тих чи ін. несприятливих чинників зовн. середовища. Розрізняють зимостійкість, жаростійкість, посухостійкість, солестійкість, стійкість проти певних хвороб, радіостійкість тощо....
33. АГРЕГАЦІЯ Екологія – охорона природи АГРЕГАЦІЯ – утворення більш-менш стійких, різних за величиною і біол. значенням груп організмів у межах ареалів їх популяцій. В основі виникнення А. лежить взаємодія організму і середовища, що забезпечує виживання виду. У хребетних тварин (риб, птахів, окремих видів ссавців – копитних, мавп) та деяких комах (бджіл, мурашок, термітів) вона є наслідком […]...
34. ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЙНА Екологія – охорона природи ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЙНА – саморегулювання системи, що базується на різноякісності її численних складових підсистем, які відбираються в результаті зовн. впливів середовища та внутр. взаємодій у самій системі (напр., прир. добір)....
35. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ Екологія – охорона природи ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ – див. Потенціал еколого-економічний....
36. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ОПТИМІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ОПТИМІЗАЦІЯ – див. Оптимізація еколого-економічна....
37. НАНІЗМ Екологія – охорона природи НАНІЗМ – явище карликовості; морф, адаптації рослин до життя в холодних та ін. несприятливих місцях існування. їм властиві невеликі розміри, уповільнений осьовий ріст, компактність, зближення меживузлів, дрібнолистість (карликова береза, карликові верби тощо)....
38. КАТАКЛІЗМ Екологія – охорона природи КАТАКЛІЗМ – раптовий переворот, катастрофа; раптова зміна структури угруповання внаслідок його порушення під впливом зовн. прир. або антроп. чинників середовища; одна з форм динаміки біоценозів....
39. ЧИННИК БІОГЕННИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК БІОГЕННИЙ – група чинників-1, пов’язаних як з прямим, так і з опосередкованим впливом живих організмів на середовище нині та в минулий час (сукупність біол., біотичних та біоценотичних чинників)....
40. МЕДИЦИНА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи МЕДИЦИНА ЕКОЛОГІЧНА – комплексна наук, дисципліна, що розглядає всі аспекти впливу навколишнього середовища людини на її здоров’я з центром уваги до чинників, що безпосередньо призводять до “середовищих” захворювань. М. е. сформувалася як самостійна наук, дисципліна в червні 1986 р. (конференція у Клівленді, США). М. е. охоплює розділи біології людини, медицини (гігієна, […]...