Значення “філо” і “софії” – Термін “філософія”, елементи його змісту
Філософія посбіник
Тема 1. ПОХОДЖЕННЯ ФІЛОСОФІЇ, ЇЇ ФУНКЦІЇ І РОЗДІЛИ
§ 1. Термін “філософія”, елементи його змісту
Грецьке слово “філософія” має дві кореневі складові. Перша звучить українською як “філо”, друга – як “софія”. Кореневі морфеми виникли задовго до появи філософії. В текстах давньогрецького поета Гомера (VIII століття до н. е.) перша означала дружбу, любов, друга – ремісничу майстерність, розум. З появою феномена філософії (VІ – V ст. до н. е.) і створенням терміна для її позначення, смисл кореневих
“Термін” походить від латинського “термінус” – камінь, що позначав межу земельної ділянки. Оця межовість, або чітка визначеність смислу слова, і робить його терміном. У мові маємо слова, в науці – терміни. Тож першим філософським терміном є “філософія”.
Значення “філо” і “софії”
“Філо” – означає любов. У грецькій мові прадавніх часів любов позначалась ще словами “ерос”, “сторге”, “агапе”, “елеос”. Чим від них відрізняється “філо” і чому саме воно
Множина слів, що позначають певне явище (у нашому випадку “любов”) може означати лише одне – багатовимірність явища. Так, “ерос” – це чуттєво-тілесна любов – пристрасть. У цьому сенсі чуттєвий потяг до мудрості неможливий, бо мудрість є дещо духовне.
“Агапе” – розумова любов, любов – обов’язок – природний потяг, осяяний ідеєю розуму. Наприклад, любов до людства або до справедливості. “Агапософія” також неможлива, оскільки мудрість не є ідеєю і до неї неможливо ставитись лише розсудливо.
“Сторге” – особистісна любов, симпатія (взаємопочуття). Наприклад, любов до мистецтва, до співробітника. Така любов не в’яжеться і мудрістю, оскільки її предмет залежить від одностороннього вибору людини, що суперечить природі мудрості.
“Елеос” – любов – співчуття, жалість, також не доречна до “софії”.
Термін “філо” означає дружню взаємоприв’язаність. Дружити можна лише взаємно. Саме таке відношення тільки й можливе між людиною і Софією – мудрістю. У змісті терміна “філософія” філо має значення незацікавленого і принципово непрагматичного захоплення сумірними Софії предметами, до яких можна лише поважливо прагнути без всякої надії на їхнє присвоєння.
Саме таку любов надзвичайно високо цінував знаменитий давньогрецький філософ Платон, зробивши “філо” одним із коренів терміна “філософія”. Тому такий різновид любові і сьогодні називають платонічною.
Тепер про “Софію” – мудрість. “Софія” – грецького походження. В древній арамейській мові вона звучить як “Мемра”, в давньоєврейській – “Хохма”. У більшості сучасних європейських мов мудрість розуміють як рід знань, що мають вищу духовну цінність. У тлумачних словниках є декілька значень цього слова, на які зазвичай посилаються автори посібників з філософії.
1) ум, розум, розсудливість – умудреність;
2) сукупність знань, вченість – великомудріє;
3) релігійна вірочестивість – премудрість;
4) моральна досконалість, чистота – смиренномудріє;
5) майстерність, вишуканість – досконаломудріє;
6) хитрість, лукавство – мудрствування.
Яке з цих значень найбільше відповідає грецькій Софії? Є всі підстави стверджувати, що Софія – мудрість означає не лише майстерність, творчість, ум, а й доречність вчинків, суджень, дій.
Російський філософ П. Флоренський вважав, що слово Софія означає “майстриня”, “художниця”. С. Булгаков ототожнив Софію з “Премудрістю Божою”, вважаючи її божественною животворящоюлюбов’ю. Це означає, що “філософ” не просто “любитель мудрості”, як це зазвичай формально перекладають, а Майстер, який прагне перетворити своє життя і навколишній світ за законами Краси, Добра, Істини. Сама ж філософія постає як любов до Любові.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...