Звичаї та традиції
ІНДІЯ КИТАЙ
§ 21. Китай
5. Звичаї та традиції
Основою економіки середньовічного Китаю було сільське господарство, переважно – орне землеробство. Спочатку китайці вирощували пшеницю і просо, але згодом віддали перевагу рису. На заливних рисових полях китайці розводили рибу, яка цінувалася більше за м’ясо. Розвиток рисівництва та пов’язана з ним копітка робота на полях сформували визначальні риси характеру китайців: терплячість, працьовитість, уважність до дрібниць і критичне ставлення до будь-яких нововведень. У Китаї культивували
Керамічна модель багатоповерхового житлового будинку періоду Хань
Китай. Дівчата в національному одязі
Реконструкція китайського маєтку
Крім традиційних рису та риби, китайці споживали також багато овочів та м’ясо
Одяг китайців був простим і зручним. Чоловіки носили штани з курткою, підперезаною поясом, яка запиналася тільки направо. Це робилося спеціально, аби не уподібнюватися кочівникам, що запинали куртку наліво. Під час дощу або для захисту від палючого сонця прості люди носили плетені бамбукові чи солом’яні брилі. Заможніші носили шовкові капелюхи. На ноги взували полотняні черевики з підшитою підошвою або сандалі. У випадку похолодання вдягали плащі досить простого крою. Жіноче вбрання мало чим відрізнялося від чоловічого.
Суттєва відмінність полягала в зачісці. Чоловіки мали довге волосся, із якого робили на голові зачіску, так звану “ковбасу”, яку обмотували спеціальною пов’язкою.
Китайські монахи голили голову. Дівчата збирали волосся в пучок (хвостик), а жінки робили найрізноманітніші зачіски і, як правило, ходили з непокритою головою.
Найвродливішими в аристократичних родинах було прийнято вважати жінок, які мали малесенькі ніжки.
Аби цього досягти, дівчаткам ще з дитячого віку туго бинтували ступні й вони припиняли ріст. Звичайно, що на таких ніжках важко було навіть пересуватися, однак без них годі було сподіватися на хорошого жениха. Аристократичне походження китаянок підкреслювали також довгі нігті на пальцях рук. Це означало, що людина не виконує чорнової роботи.
Будинки в китайців були, в основному, дерев’яними або глиняними. Стеля в них була відсутня, та й саме помешкання мало небагато меблів. їли та спали китайці здебільшого на циновках – цупких плетених килимках із соломи. У період правління династії Сун у китайському побуті з’явилися високі столи й стільці.
Подвір’я китайської родини було схоже на невеличку фортецю. Заходити на нього без дозволу заборонялося. Господар міг гнівно прогнати непроханого гостя, ким би він не був.
Найбільшим китайським святом споконвіку був Новий рік. У передноворічну ніч китайці варили особливу кашу, ворожили, влаштовували “свято ліхтарів”, випрошували подарунки, били в барабани та гонги, влаштовували карнавали з перевдяганнями, співами й танцями. Ще одним святом були так звані весняні дні “холодної їжі та чистого світла”: люди гасили всі вогні, їли тільки холодні страви, а потім запалювали нові вогні. До улюблених належало й осіннє свято врожаю.