ЦЕНОТИП

Related posts:

1. ЕЛЕМЕНТ СЕРЕДОВИЩА Екологія – охорона природи ЕЛЕМЕНТ СЕРЕДОВИЩА – термін не визначеного змісту, збігається іноді за змістом з компонентами, що утворюють середовище, або з компонентами ландшафту, іноді відповідає їхнім кінцевим дискретам (напр., особина певного виду, окреме озерце або калюжа для водяного компонента), може визначати окремі частини прир. систем, які відрізняються морф, і (або) функц. особливостями (підсистеми типу […]...
2. ЗАКОН ЕКОЛОГІЧНОЇ КОРЕЛЯЦІЇ Екологія – охорона природи ЗАКОН ЕКОЛОГІЧНОЇ КОРЕЛЯЦІЇ – в екосистемі, як і в будь-якому ін. цілісному прир.-системному утворенні, особливо в біотичному угрупованні, всі види, що входять до неї, та абіотичні екол. компоненти функц. відповідають один одному. Випадання однієї частини (напр., знищення виду) неминуче призводить до зниження всіх ін. тісно пов’язаних з нею частин системи та […]...
3. ІЗОМОРФІЗМ СИСТЕМ Екологія – охорона природи ІЗОМОРФІЗМ СИСТЕМ – відношення між об’єктами з однаковими, тотожними структурами. Розрізняють структ. і функц. І. с. Найчастіше цей термін використовують у системному аналізі та мат. моделюванні екосистем....
4. ЯРУСНІСТЬ Екологія – охорона природи ЯРУСНІСТЬ – вертикальне розшарування рослинного угруповання на шари, яруси та ін. структ. або функц. частини. Розрізняють надземну й підземну Я. Найчіткіше Я. виявлена в ліс. фітоценозах, де розрізняють деревний, чагарниковий, трав’янистий і моховий або лишайниковий надземні яруси та кілька ярусів кореневої системи. Я. – пристосування рослин до сумісного існування і є […]...
5. СИСТЕМА ПРИРОДНА Екологія – охорона природи СИСТЕМА ПРИРОДНА – система, що складається з прир. структур і утворів, які на вищих рівнях організації згруповуються у функц., екол. компоненти. Напр., прир. системи вищих рівнів організації – популяція, сину – зія, консорція, біоценоз, біом, біосфера....
6. КОАДАПТАЦІЯ Екологія – охорона природи КОАДАПТАЦІЯ – 1) взаємне пристосування різних форм живих організмів, що існують разом (напр., комах – до запилення рослин, а рослин – до запилення комахами); 2) взаємне морфол. та функц. пристосування різних органів особини, що виробились у процесі її розвитку....
7. ЕКОСИСТЕМА СТЕПОВА Екологія – охорона природи ЕКОСИСТЕМА СТЕПОВА – екосистема аридного континентального клімату з домінуванням ксерофільних вузьколистих злаків. Субдомінанти – види різнотрав’я, а в найбільш континентальних зонах і низькорослі ксерофільні чагарники. Консорції домінантів не вирізняються багатством консортів....
8. НІША ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи НІША ЕКОЛОГІЧНА – місце виду в природі, яке включає не лише положення виду в просторі, а й його функц. роль в угрупованні (напр., трофічний статус) та його положення відносно абіотичних умов існування (т-ри, вологості тощо). Якщо місце проживання – це ніби “адреса” організму, то Н. е. – його “професія”. Н. е. […]...
9. ТИП ЛАНДШАФТУ Екологія – охорона природи ТИП ЛАНДШАФТУ – вища таксономічна одиниця типологічної класифікації ландшафтів, яка об’єднує всі подібні за генезисом, морф, структурою, фіз.-геогр. процесами ландшафти (напр., пустинні ландшафти)....
10. ГЕНОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи ГЕНОЦЕНОЗ – інтегрована сукупність популяційно-видових ген. структур біогеоценозу, яка склалася в процесі еволюції....
11. ІНФРАСТРУКТУРА Екологія – охорона природи ІНФРАСТРУКТУРА – сукупність галузей сусп. госп-ва, які обслуговують матер. виробництво, невиробничу сферу та людину. Розрізняють І. виробничу (сукупність галузей, що надають послуги виробничого характеру), напр. обслуговування шляхів, каналів, водосховищ, портів, масивів, аеродромів, складів, транспорту, зв’язку, і соц. (сукупність галузей, що забезпечують умови життєдіяльності суспільства), напр. освіта, наука, охорона здоров’я....
12. ТРАВОСТІЙ Екологія – охорона природи ТРАВОСТІЙ – надземна частина трав у рослинних угрупованнях....
13. ЕПІФІТИ Екологія – охорона природи ЕПІФІТИ – рослини, що живуть на ін. рослинах, використовуючи їх лише як місце прикріплення, а живляться самостійно. В угрупованнях є ланками консорцій. Мають пристосування для отримання поживних речовин і води з довкілля (губчасті покриви коренів, які легко вбирають воду, спец, утвори для утримування дощової води тощо). Поширені по всій земній кулі, […]...
14. ДУБЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ДУБЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ – відносно функц. взаємозамінність популяцій видів однієї трофічної групи у проведенні потоку енергії в екосистемі. Один з основних механізмів забезпечення екол. надійності. Принцип Д. е. широко застосовують у техн. пристроях для забезпечення їхньої надійності. У разі Д. е. вид, що зник чи знищений, як правило, змінюється на функц. близький […]...
15. УЧАСТЬ ВИДУ Екологія – охорона природи УЧАСТЬ ВИДУ – ступінь кільк. участі та функц. значення виду у складі або продуктивності угруповання....
16. ІНГІБІТОРИ Екологія – охорона природи ІНГІБІТОРИ – прир. і синтетичні речовини, здатні пригнічувати активність ферментів у живому організмі та в безклітинних системах. І. відрізняються за характером дії, специф. та ін. властивостями. Прир. І. відіграють важливу роль у пристосуванні організмів до умов життя. І. використовують для вивчення дії ферментів, встановлення природи їхніх функц. груп і ролі в […]...
17. КОНЕКТОРИ Екологія – охорона природи КОНЕКТОРИ – домінанти, що утворюють щільну, зв’язану зарость....
18. СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ – здатність екосистеми зберігати свою структуру і функц. особливості під час дії зовн. чинників....
19. ЗАКОН МІНІМУМУ Екологія – охорона природи ЗАКОН МІНІМУМУ (Ю. ЛІБІХА) – основний закон: витривалість організму визначається найслабкішою ланкою в ланцюгу його екол. потреб, тобто життєві можливості організму лімітуються екол. чинниками, кількість і якість яких близькі до необхідного для організму або екосистеми мінімуму; подальше їх зниження призводить до загибелі організму або деструкції екосистеми. Додаткове правило взаємодії чинників: організм […]...
20. ФЕНОЛИ Екологія – охорона природи ФЕНОЛИ – орг. сполуки аром, ряду, у яких гідроксильна група (- ОН) безпосередньо сполучена з бензольним ядром. Розрізняють Ф. одноатомні (напр., фенол), двохатомні (гідрохінон, пірокатехін та ін.), багатоатомні (напр., пірогалол). У воді розчиняються лише найпростіші Ф. Використовуються як дезінфікуючі, антисептичні засоби, антиоксиданти. Ф. – важлива сировина у виробництві препаратів, пестицидів тощо. […]...
21. УГРУПОВАННЯ СТІЙКЕ Екологія – охорона природи УГРУПОВАННЯ СТІЙКЕ – угруповання, що зберігає свій видовий склад та функц. особливості завдяки саморегуляції або постійному впливу зовн. керівного чинника....
22. ДИГРЕСІЯ Екологія – охорона природи ДИГРЕСІЯ – погіршання стану біотичних угруповань (екосистем) під впливом зовн. чи внутр. причин. Розрізняють екзодинамічну Д. (напр., у разі тривалого затоплення), вторинного засолення – антроподинамічну Д. (у т. ч. сінокосу, пасовища – у разі перевипасання) та ендодинамічну Д. (напр., у разі біогенного засолення грунтів). Д. може тривати до стадії катаценозу, після […]...
23. ПРОЦЕС БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ Екологія – охорона природи ПРОЦЕС БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ – проходження потоку енергії, коло – обіг речовин, встановлення будь-яких суттєвих зв’язків у біогеоценозі і взагалі всякі функц. зміни в ньому....
24. ТЕОРІЯ СИСТЕМ ЗАГАЛЬНА Екологія – охорона природи ТЕОРІЯ СИСТЕМ ЗАГАЛЬНА – розгляд функціонально цілісних систем (сукупностей) як таких, що підпорядковуються єдиним законам, завдяки чому можливе їх узагальнене вивчення, в т. ч. методами моделювання....
25. ФІЗІОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи ФІЗІОЦЕНОЗ – функц.-терит. екол. одиниця, що об’єднує пов’язані взаємним впливом великі екосистеми (біогеоценотичні поєднання) та людську діяльність (техн. споруди включно). Простір Ф. збігається з ландшафтом....
26. СКРУБЕР Екологія – охорона природи СКРУБЕР – циліндричний апарат, де пром. газ (напр., доменний) очищають від небажаних домішок (напр., пилу) рідиною (переважно водою), що контактує з ним....
27. ЕКОЛОГІЯ ТВАРИН Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ТВАРИН – наука про взаємовідносини тварин з довкіллям. Багато видів тварин є первинними консументами екосистем, характеризується великими різноманітністю і чисельністю в наземних угрупованнях. Вивчення Е. т., напр. комах, відбувалося в кілька етапів: спочатку основна увага приділялась польовим і екол. дослідженням, вивченню їхніх життєвих циклів, пізніше увага була прикута до хім. […]...
28. ЛАНДШАФТ КУЛЬТУРНИЙ Екологія – охорона природи ЛАНДШАФТ КУЛЬТУРНИЙ – геогр. ландшафт, цілеспрямовано змінений госп. діяльністю людини, має доцільну для людського сусп. структуру та функц. властивості. Л. к. за значенням близький до ландшафту антроп....
29. ІЄРАРХІЯ ПРИРОДНИХ СИСТЕМ Екологія – охорона природи ІЄРАРХІЯ ПРИРОДНИХ СИСТЕМ – супідрядність функц. систем Всесвіту, коли менші підсистеми складають більші системи, які, в свою чергу, є підсистемами ще більших систем....
30. ВІРНІСТЬ ВИДУ Екологія – охорона природи ВІРНІСТЬ ВИДУ – показник прихильності виду до певного угруповання (умов середовища). Розрізняють В. в. абсолютний (для стенобіонтів), територіальну (для угруповань геогр. регіону) і локальну (для вузького регіону). За шкалою В. в., запропонованою Браун-Бланке, розрізняють: вірні види, що трапляються лише в даній категорії рослинності; постійні, що трапляються переважно в даній категорії рослинності; […]...
31. АЛЕЛОГОНІЯ Екологія – охорона природи АЛЕЛОГОНІЯ – безпосередні відношення організмів в угрупованнях з перенесенням енергії і речовини від особини до особини....
32. ГОРИЗОНТ БІОГЕОЦЕНОТИЧ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ – частина покриву, горизонтально відокремлена і вертикально далі неподільна структурна зона біогеоценозі/, яка характеризується різним відношенням до сонячної енергії, що проникає в цю зону, та різною функц. роллю в біоценозі....
33. ПАТУЛЕКТОРИ Екологія – охорона природи ПАТУЛЕКТОРИ – рослини-домінанти, що рідко розташовані, але панують у даній місцевості завдяки своїм розмірам та впливу на середовище....
34. БІОЛОГІЧНІ ЦИКЛИ Екологія – охорона природи БІОЛОГІЧНІ ЦИКЛИ – ритмічні повторення біол. явищ в угрупованнях організмів (популяціях, біоценозах), що є пристосуванням до цикл, змін умов їхнього існування....
35. ДЕРЕВОСТАН Екологія – охорона природи ДЕРЕВОСТАН – 1) сукупність дерев, що є основою будь-якого насадження; 2) будь-яка сукупність дерев (звичайно така, як ліс). Розрізняють чистий Д., де ростуть дерева однієї породи (напр., Д. сосновий), та змішаний Д., де ростуть дерева двох, трьох чи більшої кількості порід (напр., Д. сосново-березово-ялиновий), а також звичайний Д. (з одним ярусом […]...
36. ПЕР ДОМІНАНТИ Екологія – охорона природи ПЕР ДОМІНАНТИ – види, що є домінантами для всіх або майже всіх асоціацій даної формації....
37. СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ – прир. функц.-морф, розчленування екосистеми на підсистеми (блоки). До структ. елементів входять популяції, консорції, синузїі, яруси рослинності тощо, тобто окремі структури біоценозу та біогеоценозу....
38. ПЛАНУВАННЯ Екологія – охорона природи ПЛАНУВАННЯ – 1) розміщення будь-яких об’єктів відповідно до поставленої мети (напр., міське П.); 2) вирівнювання поверхні (напр., обводнених ділянок з метою створення умов рівномірного зволоження)....
39. СТІЙКІСТЬ ФІТОЦЕНОЗІВ Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ ФІТОЦЕНОЗІВ – 1) стабільність структури фітоценозів, їхньої замкненості, відновлюваності особин, балансу енергії та колообігу речовин; 2) здатність фітоценозів зберігати власну структуру та функц. особливості під дією зовн. чинників....
40. МЕГА(ЛО)ПОЛІС Екологія – охорона природи МЕГА(ЛО)ПОЛІС – дуже велика міська агломерація, що включає численні поселення (функц. об’єднання низки міських агломерацій). Чисельність населення М. – кілька млн жителів. Найбільші М. – Бостон – Нью-Йорк – Філадельфія – Вашингтон (протяжність близько 400 км) та Токіо – Осака – Нагоя....