Екологічний оптимум – Середовище існування. Фактори середовища


МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ

Розділ 3

БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ

3.1.2. Середовище існування. Фактори середовища

Екологічний оптимум

Екологічні чинники поділяються на постійні (гравітація) і непостійні (більшість абіотичних, всі біотичні та антропогенні). Параметри (інтенсивність дії) непостійних чинників змінюються в певних межах. Вплив екологічного чинника на організм (екосистему) залежить


від його природи та інтенсивності. Нейтральні абіотичні чинники, як, наприклад, потоки нейтрино, що постійно пронизують усю планету, не викликають в живих системах специфічних зворотних реакцій. На сьогодні людина не в змозі експериментально змінювати цей параметр. Решта чинників вимагають біологічної адаптації. Рівень адаптації залежить від рівня впливу чинника.

Біологічний оптимум – це такий рівень впливу окремого чинника, за якого живі системи здійснюють свої функції з найвищою інтенсивністю і найвищими регенераційними показниками. Біологічний мінімум – це мінімальне значення екологічного параметра, нижче якого система гине. Біологічний максимум – це рівень параметрів екологічного чинника, вище якого система припиняє функціонування. Часто поняття “біологічний оптимум” ототожнюють з поняттям “фізіологічний оптимум”. Різниця між ними полягає в тому, що біологічний оптимум передбачає умови, за яких організми досягають найвищих репродуктивних показників, а фізіологічний оптимум описує стан окремого організму.

Стан популяції або екосистеми, при якому вона виявляє найвищі показники життєдіяльності, описують поняттям екологічний оптимум.

Біологічний песимум – це стан живої системи, близький до біологічного мінімуму або максимуму, але за умови збереження системою життєздатності. Інколи такий стан називають межею витривалості. Екологічна валентність – це здатність системи витримувати коливання параметрів чинника. Якщо система має високу екологічну валентність за кількома чинниками, то її вважають еврибіонтною, якщо ж екологічна валентність системи низька – стенобіонтною.

Будь-який чинник, параметри якого перебувають на рівні біологічного песимуму, може стати лімітуючим. Вперше таку закономірність для рослин встановив німецький дослідник Ю. Лібіх (1864). Якщо за оптимальних значень таких чинників, як температура, світло, мінеральні солі, повітря тощо рівень вологості грунту нижчий за біологічний песимум для певного виду рослини, то розвиток 11 з насінини буде неможливим. Якщо за оптимальних значень усіх екологічних чинників парціальний тиск кисню в повітрі буде нижчий від біологічного мінімуму, людина загине, і саме вміст кисню в повітрі виступить як лімітуючий екологічний чинник.

Сукупна дія екологічних чинників може виражатися в тому, що один чинник підсилює, послаблює чи компенсує вплив іншого. Так, підвищення вологості повітря може бути досягнуте шляхом підсилення випаровування води або зниження температури повітря.



1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Книжкова мініатюра.
Ви зараз читаєте: Екологічний оптимум – Середовище існування. Фактори середовища