Організми та їх угруповання – Основи екології – Розмноження та індивідуальний розвиток організмів

Біологія
Розмноження та індивідуальний розвиток організмів

Основи екології

Організми та їх угруповання

Види й популяції

Вид – сукупність особин, що мають спадкову подібність морфологічних, фізіологічних і біохімічних особливостей, які вільно схрещуються і дають плідне потомство, пристосоване до певних умов життя. Область поширення виду називається ареалом.
Критерії виду:
1) морфологічний – базується на подібності зовнішньої будови особин виду;
2) фізіолого-біохімічний – враховує особливості метаболічних,

імунних реакцій і фізіологічних процесів в особин різних видів;
3) генетичний – базується на видовій індивідуальності кількості і розподілу генетичного матеріалу, активності певних генів;
4) еколого-географічний – характеризує екологічні, територіальні та кліматичні особливості поширення видів;
5) етологічний – базується на особливостях поведінки різних особин.
Тільки у разі збігу всіх критеріїв особини безпомилково можна віднести до одного виду.
Структурною одиницею виду є популяція – група особин одного виду, що тривалий час живуть на певній території і вільно схрещуються між
собою. Популяції є одиницями мікроеволюції. У популяційній екології існує поняття динаміки чисельності популяції, яке відображає зміну кількості особин у популяції. Під щільністю популяції розуміють число особин, що припадає на одиницю площі зайнятої території. Абсолютна народжуваність характеризує число особин, що з’явилися в популяції за одиницю часу, тоді як смертність описує швидкість зменшення чисельності популяції внаслідок загибелі особин.

Групи й екосистеми

ГрупА, або біоценоЗ,- угруповання живих організмів, які вступають між собою у складні взаємовідношення, що характеризується певним видовим складом.
Простір, який займає біоценоз, називається біотопом. Біотоп являє собою більш-менш обмежену територію (заливний луг, яр), яка має достатні для підтримки життя ресурси.
ЕкосистемА, або біогеоценоЗ, складається з біоценозу і відповідного біотопу. Біогеоценози характеризуються рядом показників. Видова різноманітність – кількість видів у біогеоценозі. Щільність популяцій – число особин даного виду на одиницю площі або об’єму. Біомаса – загальна суха маса органічної речовини або кількість енергії всієї сукупності особин, яка міститься в ній. Біологічна продуктивність – швидкість продукування біомаси. Найважливішою характеристикою біогеоценозів є здатність до саморегуляції – підтримки сталості видового складу і чисельності організмів у мінливих умовах середовища.
В екології часто використовується термін Біом, що означає велику біосистему, яка характеризується певним основним типом рослинності, особливостями ландшафту та ін. У наш час на планеті сформовані такі основні типи біомів: тундра, хвойний ліс, степ, листяний ліс, тропічний ліс, пустеля.

Потік речовини і енергії в біогеоценозах

Усередині екосистеми органічні речовини утворюються автотрофами і служать їжею для гетеротрофів. Рослини поїдаються тваринами, які, у свою чергу, можуть поїдатись іншими тваринами. Таким чином відбувається перенесення енергії через ряд організмів – кожний наступний харчується попереднім, споживаючи матеріал і енергію для процесів синтезу. Така послідовність називається ланцюгом живленнЯ, а кожна його ланка – рівнем живленнЯ. Перший рівень живлення займають АвтотрофИ, або ПродуцентИ. Організми другого рівня живлення, які живляться автотрофами, називаються первинними консументамИ, третього – вторинними консументами І т. д. Замикають будь-який ланцюг живлення редуценти – організми, що живляться мертвими органічними залишками (бактерії, гриби, дощові черви) і руйнують їх до простих неорганічних сполук, які потім використовуються продуцентами.
Організми та їх угруповання   Основи екології   Розмноження та індивідуальний розвиток організмів
У ланцюгів живлення рідко буває більше шести рівнів живлення. Приклад ланцюга живлення: яблуня → тля → сонечко → павук → комахоїдна пташка → хижий птах.
Обмеженість числа рівнів живлення пояснюється втратою енергії: до кожного подальшого рівня доходить 5-10 % енергії попереднього. Тому кількість організмів від нижніх до верхніх рівнів живлення зменшується.
Потік енергії і речовини в ланцюгах живлення описується Правилом екологічної пірамідИ: маса кожної наступної ланки ланцюга живлення зменшується в 5-10 разів порівняно з попередньою. Для побудови екологічної піраміди підраховують кількість організмів на даній території, які групують за рівнями живлення. Число особин кожної групи зображають у вигляді прямокутника, площа якого пропорційна кількості організмів, які живуть на даній території (або у відповідному об’ємі водної екосистеми). Біля основи екологічної піраміди розташована маса рослин-продуцентів, вище – менше число рослиноїдних тварин (первинних консументів). Наступний ярус займає ще менше число дрібних хижаків (вторинних консументів). На вершині піраміди виявляються нечисленні великі хижаки.
Організми та їх угруповання   Основи екології   Розмноження та індивідуальний розвиток організмів

Взаємовідношення організмів у біогеоценозах

Конкуренція – відносини суперництва між організмами, що використовують одні й ті самі ресурси (їжу, територію, світло і т. д.). Розрізняють внутрішньовидову та міжвидову конкуренцію.
Хижацтво – тип міжвидових взаємовідношень, за яких жертва убивається хижаком при нападі, щоб бути використаною ним в їжу. Систематичні відмінності між хижаком і жертвою не повинні складати дуже велике число таксонів. Хижаки підтримують чисельність популяцій жертв на певному рівні і можуть сприяти збільшенню видової різноманітності.
Паразитизм – особлива група біологічних зв’язків, за яких одні організми використовують інших як середовище існування і джерело живлення, покладаючи при цьому (частково або повністю) на своїх хазяїв завдання регуляції своїх взаємовідношень із зовнішнім середовищем. У паразитичних організмів відзначається тенденція до регресу травної, нервової, дихальної і кровоносної систем, органів чуття. Сильний розвиток одержує система розмноження і органи прикріплення до тканин або покривів хазяїна.
Коменсалізм (дармоїдство) – форма взаємодії, за якої один організм використовує частину ресурсів або середовище існування іншого організму, не завдаючи останньому шкоди, але й не даючи користі.
Мутуалізм (симбіоз) – взаємовигідні міжвидові взаємовідношення. Коливання чисельності в біогеоценозах.
У біоценозах чисельність одних видів з року в рік залишається приблизно однаковою, тоді як у інших видів зазнає величезних коливань, часто періодичних. Коливання чисельності залежать від багатьох чинників: кліматичних (зміна температури, вологості), живильних і т. д. У період високої чисельності між особинами виду підвищується конкуренція за територію, їжу, частішають захворювання. Зростає і кількість хижаків, тож через деякий час чисельність виду зменшується. У цьому й полягає суть такої характеристики біогеоценозів, як здатність до саморегуляції.
Зміна біогеоценозів
Біогеоценози розвиваються й еволюціонують. Вони змінюються в певному напрямі – від менш стійких до більш стійких, тобто таких, у яких кругообіг речовин повніший і більш збалансований.
Послідовну зміну в часі одних біогеоценозів іншими називають сукцесієЮ. Прикладом сукцесії може бути відновлення біогеоценозу ялинника після пожежі. Ялина не росте на пожарищі, оскільки на відкритому просторі заморозки пошкоджують сходи. Тому в перші роки розвиваються трав’янисті рослини й лише пізніше – береза, осика або сосна. Під захистом дерев з’являються тіньові сходи ялинки. Досягнувши верхнього ярусу, ялина витісняє листяні дерева приблизно через 100 років після пожежі.
Агроценоз – екосистема, структуру і функцію якої підтримує людина у своїх інтересах (поля пшениці, сади, городи).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Організми та їх угруповання – Основи екології – Розмноження та індивідуальний розвиток організмів