3 Правила роботи в хімічному кабінеті. Лабораторний посуд і обладнання
3 Правила роботи в хімічному кабінеті. Лабораторний посуд і обладнання
Матеріал параграфа допоможе вам:
> засвоїти правила роботи в хімічному кабінеті;
> ознайомитися з видами і призначенням лабораторного посуду та обладнання.
Ви вже знаєте, що хімія – наука про речовини та їх перетворення. Учені-хіміки здійснюють різноманітні експерименти з речовинами в хімічних лабораторіях, використовують сучасне обладнання, складні прилади.
Уроки хімії відбуваються в хімічному кабінеті, оснащеному витяжною шафою (мал. 7). У ній
Ви працюватимете з багатьма речовинами. Деякі з них можуть спричинити запаморочення, отруєння, опіки, а легкозаймисті – пожежу. Тому з такими речовинами слід поводитися дуже обережно, пам’ятати, де в хімічному кабінеті знаходяться аптечка і протипожежні засоби.
Мал. 7. Витяжна шафа
Кожному учню потрібно знати правила роботи в хімічному кабінеті та дотримуватися їх.
Правила роботи в хімічному кабінеті
1. Під час виконання дослідів на вашому столі мають бути лише необхідні речовини (реактиви),
2. Виконуйте дослід після того, як усвідомите послідовність своїх дій, дізнаєтесь про властивості речовин, які потрібно добути і використовувати.
3. За найменшого сумніву щодо реактивів, обладнання, послідовності та умов виконання досліду зверніться із запитаннями чи по допомогу до вчителя або лаборанта.
4. Зосередьтеся на виконанні кожного досліду, не відволікайтеся на сторонні справи й не відволікайте однокласників.
5. Дбайливо ставтеся до майна хімічного кабінету, економно витрачайте речовини.
6. Забороняється виконувати досліди, не заплановані вчителем, змішувати будь-які речовини, зливати рідини на свій розсуд, змінювати умови експерименту.
7. Спостереження записуйте під час проведення досліду, а результат і висновки – після завершення роботи.
8. Після виконання дослідів приберіть робоче місце, витріть стіл ганчіркою насухо, помийте пробірки, інший посуд1 і разом з обладнанням здайте вчителеві або лаборантові.
9. Залишки речовин після дослідів висипте чи вилийте в призначені для цього посудини. Деякі розчини можна виливати в раковину (про це скаже вчитель). Їхні рештки змийте проточною водою.
Для того щоб успішно здійснювати хімічні експерименти, потрібно знати основні види лабораторного посуду та обладнання, а також уміти ними користуватися.
Лабораторний посуд. Більшість посуду для хімічних дослідів зроблено зі скла, решта – із порцеляни або пластмаси (мал. 8). Працюючи зі скляним посудом, слід пам’ятати, що він легко розбивається і може тріскати під час нагрівання. Порцеляновий посуд призначений для нагрівання, розтирання твердих речовин; він термостійкіший і міцніший за скляний.
У хімічній лабораторії всі речовини та їхні розчини містяться в щільно закритих балках і пляшках. Їх відкривають тільки для того, щоб узяти необхідну порцію речовини або розчину, а потім закривають. Кришки і пробки кладуть па стіл зовнішньою поверхнею.
Відбір твердої речовини із банки здійснюють ложечкою або шпателем. Певний об’єм рідини відбирають піпеткою або за допомогою мірного циліндра.
Досліди в школі зазвичай виконують у пробірках. Їх зроблено із тонкого скла, тому працювати з ними треба обережно. У пробірку поміщають стільки твердої речовини, щоб вона вкрила дно (0,5-1 г або не більше 1/4 чайної ложки). Рідини наливають 1-2 мл (у пробірці це шар в 1-2 см).
1 Мити скляний посуд, який щойно нагрівали, не можна, тому що гаряче скло тріскає при потраплянні на нього води.
Мал. 8. Лабораторний посуд
1 – піпетка; 2 – скляна пластинка (предметне скло); 3 – скляна паличка; 4 – скляна трубка; 5 – конічна колба; 6 – плоскодонна колба; 7 – хімічна склянка; 8 – мірний циліндр; 9 – кристалізатор; 10 – пляшка для зберігання рідин; 11 – лійка; 12 – порцелянова чашка; 13 – порцелянова ступка з товкачиком; 14 – крапельниця: 15 – банка для зберігання речовин; 16 – пробірка; 17 – порцелянова ложка
Воду в пробірку краще наливати за допомогою промивалки – пластмасової посудини з водою (мал. 9, а). Для цього трубку промивалки спрямовують у пробірку і, не торкаючись трубкою внутрішніх стінок пробірки, стискають рукою пластмасову посудину (мал. 9, б).
Для подрібнення часточок твердої речовини використовують порцелянову ступку з товкачиком.
Мал. 9. Промивалка (а) і користування нею (б)
Випарювання розчинів здійснюють у порцелянових чашках або термостійких склянках. У чашках також прожарюють тверді речовини. Якщо потрібно випарити воду із кількох крапель розчину, це роблять на предметному склі.
Обладнання. У хімічному кабінеті є різне обладнання (мал. 10, 11, 12).
Мал. 10. Лабораторне обладнання
1 – металева ложка для спалювання речовин; 2 – пробіркотримач; 3 – штатив для пробірок; 4 – тринога: 5 технохімічні терези; 6 – наважки; 7 – пінцет: 8 порцеляновий і металевий шпателі
Мал. 11. Електронні терези
Для проведения дослідів часто використовують лабораторний штатив. Він призначений для закріплення пробірок, колб, хімічних склянок, порцелянових чашок. Це металевий стержень, закручений у підставку (мал. 12). Штатив укомплектовано муфтами, лапками, кільцями. Кожна муфта має два гвинти: один – для з’єднання її зі стержнем штатива, а другий – для закріплення в ній лапки або кільця.
Мал. 12. Лабораторний штатив
1 – підставка; 2 – стержень; 3 – муфта; 4 – кільце; 5 – лапка
Пробірку закріплюють у лапці ближче до отвору, а колбу – за шийку, причому так, щоб посудина з лапки не випадала і її можна було в ній переміщувати. Гвинт лапки закручують без надмірних зусиль, щоб не тріснуло скло.
Кільце слугує підставкою для порцелянової чашки, колби чи хімічної склянки, в яких нагрівають речовини.
У деяких дослідах користуються пробіркотримачем. Спочатку зсувають у ньому затискач у бік ручки, потім вставляють пробірку і, притримуючи її, переміщують затискач у протилежному напрямі.
Нагрівання під час хімічних дослідів здійснюють, використовуючи спиртівку, сухе пальне, газовий пальник або електронагрівач.
Спиртівка – скляна посудина певної форми, в яку через металеву трубку вставлено гніт – смужку зі спеціальної тканини (мал. 13, а). Перед використанням у спиртівку наливають спирт (до половили об’єму) і вставляють трубку із гнотом і закріпленим па ній диском. Потім до гнота підносять запалений сірник. Щоб погасити полум’я, спиртівку накривають ковпачком (мал. 13, б), припиняючи доступ повітря до спирту, що горить. Дмухати на полум’я не можна.
Сухе пальне – це шматочки білої горючої речовини, схожі на цукор-рафінад або великі пігулки (мал. 14). Шматочок пального кладуть на термостійку підставку і підпалюють від сірника. Гасять сухе пальне, накриваючи його металевим ковпачком або порцеляновою чашкою.
Мал. 13. Пристрої для нагрівання: а – спиртівка; б – гасіння полум’я ковпачком; в – газовий пальник
Мал. 14. Сухе пальне
Газовий пальник (мал. 13, в) використовують у лабораторіях університетів, науково – дослідних установ, промислових підприємств. Це – металевий пристрій, який приєднують до газової магістралі.
ВИСНОВКИ
На уроках хімії під час дослідів учні мають дотримуватися певних правил.
Хімічний експеримент здійснюють з використанням спеціального посуду та обладнання.
?
11. Доберіть правильні закінчення речень (їх може бути декілька).
1) Досліди можна виконувати…
А) тільки-но розпочався урок;
Б) після дозволу вчителя;
В) лише ті, які описано в підручнику або вказані вчителем;
Г) ті, які хочеться зробити самому.
2) Після закінчення практичної роботи необхідно…
А) самому прибрати робоче місце;
Б) залишити всі речовини та обладнання на столі, щоб їх прибрав лаборант;
В) залишки розчинів і речовин злити чи зсипати у спеціальний посуд;
Г) помити руки.
12. Назвіть посуд і обладнання, які використовують:
А) для переливання рідин;
Б) для вимірювання об’єму рідкої речовини:
В) для нагрівання речовин;
Г) для випарювання води з розчинів.
13. Чому лабораторний штатив і деталі до нього виготовляють із металу, а не з пластмаси?
14. Що відбуватиметься при спробі використати промивалку, в якій кришка негерметично з’єднана з посудиною або трубкою?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...