Головна ⇒ 📌Довідник з економіки ⇒ АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

ПІДПРИЄМНИЦТВО

Розділ 8

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОЦІНОЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Кризовий стан української економіки, що охопив усі галузі в період з кінця 80-х до другої половини 90-х років минулого століття, був викликаний не тільки розладом господарських зв’язків після розпаду Радянського Союзу, а й наростаючою негативною тенденцією спаду ефективності виробництва ще радянської економіки. Це виражалося у стійкому зниженні обсягів виробництва, постачань продукції, падінні фондо – та матеріаловіддачі. Продуктивність

праці підвищувалося переважно за рахунок цінових факторів.

Вихід із кризової ситуації багато в чому залежить від вирішення проблем підвищення ефективності виробництва в умовах ринкових відносин, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, раціонального використання виробничого потенціалу підприємств, економії усіх видів ресурсів, структурної перебудови як в окремих галузях економіки, так і в усьому народному господарстві. Після фінансової кризи 1998 р. намітилася тенденція до збільшення українського внутрішнього валового продукту (ВВП), що триває дотепер.

Перехід підприємств на роботу

в умовах ринкових відносин потребує удосконалювання господарського механізму, цінової політики. Тому дослідження ефективності виробництва потребує комплексного підходу. Підвищення ефективності виробництва розглядається у двох основних аспектах:

– дослідження закономірностей розвитку окремих її напрямів;

– комплексний аналіз тенденцій зміни ефективності виробництва загалом під впливом найсуттєвіших факторів.

В умовах ринкових відносин кожне підприємство самостійно виробляє власну економічну стратегію поводження на ринку. Важливу роль при цьому відіграють різні аспекти управління – менеджмент і маркетинг. На наш погляд, основними функціями менеджменту є:

– розробка прогнозу і стратегічного плану розвитку підприємства;

– реалізація планів досягнення наміченої економічної ефективності виробництва.

Ці дві функції менеджменту на підприємстві є ключовими. Оскільки першочергове завдання ринкових відносин – підвищення ефективності виробництва, то вирішення цього питання дасть змогу припинити негативні тенденції скорочення обсягу виробництва і зниження якісних показників роботи, стабілізувати економіку підприємств.

У сучасних умовах перед керівниками і фахівцями підприємств різних галузей промисловості постала гостра проблема одержання фундаментальних знань у галузі менеджменту. Цю проблему можна зокрема вирішити, вивчаючи праці основоположників менеджменту. Теорію і практику управління створили класики менеджменту: Ф. Тейлор, А. Файоль, Г. Форд. Вони заклали основи наукового управління підприємствами, що дало змогу західним країнам значно збільшити продуктивність праці, врегулювати відносини підприємців з працівниками тощо.

Так, Ф. Тейлор писав: “Наукова організація управління не передбачає як свою необхідну передумову жодного великого винаходу або відкриття нових і вражаючих фактів. Вона передбачає лише певну нову комбінацію елементів, якої колись не існувало: тобто таке збирання, аналіз, групування і класифікацію уже відомих даних у нові закони і правила, що ці колишні розрізнені знання організовуються в нову чітко побудовану науку”.

Фундамент здорової економіки – забезпечення ринку необхідною продукцією і товарами.

З цього приводу Генрі Форд писав: “Успіх у виробництві залежить винятково від мистецтва виробника служити споживачеві, пропонуючи те, що йому подобається. Йому можна догодити вищою якістю і низькими цінами. І той, хто зможе дати споживачу кращу якість за низькими цінами, неодмінно стане на чолі індустрії – незалежно, які товари він випускає. Одностороннє орієнтування на ціни замість працювати без помилок характеризує той тип людей, які не мають права вести справи, бути власниками засобів виробництва”.

Багатство нації, добробут народу залежать не від кількості грошей, а від кількості і якості матеріальних благ, тобто – від ефективності функціонування виробничої сфери.

У нормальній економіці збільшення грошових доходів відбувається паралельно із збільшенням обсягів продукції і відповідно до нього. В умовах економічної кризи збільшення обсягу грошової маси супроводжується скороченням обсягу виробленої продукції. А для споживача необхідно виробляти більше продукції високої якості, знижувати її вартість за рахунок скорочення матеріальних і трудових витрат на виробництво.

Основним інструментом здійснення цього положення в ринковій економіці є ціна реалізації. Ціни повинні стимулювати підвищення ефективності виробництва і визначатися її рівнем.

У системі ринкового механізму під ефективністю виробництва треба розуміти віддачу від витрат праці і виробничих ресурсів. Економічна ефективність – це відношення ефекту (результату) виробництва до джерел, факторів, коштів, що брали участь у створенні продукту. Економічна ефективність переважно вимірюється за допомогою вартісних показників, про що буде сказано далі. При цьому варто враховувати ту важливу обставину, що в умовах ринкової економіки на будь-який вартісний показник ефективності істотно впливає динаміка цін.

Нестабільність цін, зумовлюється тим, що нині у країні функціонує економіка перехідного періоду, коли ринкові відносини ще не діють на повну силу, розвинений ринок з його ефективною мотивацією праці тільки формується, здорова конкуренція перебуває в початковому стані. В таких умовах об’єктивний ринковий механізм орієнтування підприємств на підвищення рентабельності й ефективності поки що діє не в усіх галузях народного господарства.

В умовах ринкових відносин до оцінки діяльності підприємства висуваються нові підвищені вимоги. Раніш аналіз зводився переважно до оцінки ступеня виконання плану. Але тепер, коли планові показники вилучені зі статистичної звітності, а завдання підвищення ефективності виробництва вирішує ринковий механізм, змінюються мета і характер аналізу. У цьому зв’язку посилюється роль служби управління (менеджменту) на підприємстві. У ринковій економіці діяльність працівників служб управління – менеджерів – повинна бути націлена на зріст ефективності виробництва. Так, управління працею повинно сприяти збільшенню обсягів виробництва і прибутку.

Пропонований навчальний посібник ставить завдання звернути увагу на ті зміни, що відбуваються в перехідний період до ринкової економіки. Розглянемо їх докладніше.

8.1. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Підвищення ефективності виробництва є ключовою проблемою економіки на сучасному етапі. Що ж таке ефективність виробництва?

Економічна ефективність виробництва є категорією, що характеризує його результативність. Категорія “ефективність виробництва” властива будь-якій суспільно-економічній формації. При всіх способах виробництва людей цікавить порівняння витрат і результатів своєї праці.

Розрізняють два підходи до оцінки економічної ефективності виробництва. Економічну ефективність у загальному вигляді можна відобразити як відношення ефекту (результату) до витрат живої й опредметненої праці. Така загальна модель може мати два основних вираження:

– економічна ефективність виробництва визначається відношенням отриманих результатів до витрат (витратний метод);

– ефективність виробництва визначається відношенням отриманих результатів до використаних ресурсів (ресурсний метод).

Зокрема, коефіцієнт віддачі на інвестований капітал дорівнює:

Сума прибутку до виплати процентних сум за довгостроковими зобов’язаннями і до відрахування податкових витрат / Середньорічна сума всіх активів підприємства мінус короткострокові зобов’язання, або середньорічна сума капіталізованих коштів акціонерного капіталу плюс довгострокові зобов’язання.

Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризує ефективність віддачі тільки частини всього капіталу – довгострокових інвестицій і капіталізованого прибутку підприємства. З нього судять про фінансовий стан підприємства. Наприклад, фінансова стійкість знижується, процентна ставка на позикові кошти стає вищою, ніж величина коефіцієнта.

В умовах ринку важливе місце належить показнику рентабельності віддачі акціонерного капіталу, оскільки переважна частина зароблених доходів підприємству не належить (процентні виплати за довгостроковими зобов’язаннями, податкові витрати). Тому в основу розрахунку покладено дохід після оподатковування, віднесений до середньорічної вартості акціонерного капіталу.

Рентабельність віддачі акціонерного капіталу розраховують так:

Сума чистого прибутку після виплати процентних сум за довгостроковими зобов’язаннями і після сплати податків. Середньорічна сума власного капіталу, представлена акціонерним капіталом.

Запропоновані розрахунки показників рентабельності розширюють і збагачують сформовану на практиці методику аналізу, що важливо для оцінки роботи підприємств в умовах ринкових відносин.