Аналіз контрольного диктанту. Контрольне аудіювання
І СЕМЕСТР
ПРИКМЕТНИК
Урок № 48
Аналіз контрольного диктанту. Контрольне аудіювання
Мета: з”ясувати рівень сформованості комунікативних умінь, зокрема вміння слухати-розуміти; проаналізувати допущені учнями в диктанті типові помилки, удосконалювати вміння застосовувати теоретичні знання на практиці, вміння самостійно мислити; навички колективної та самостійної роботи.
Тип уроку: комбінований урок (перевірка й облік сформованих умінь; аналіз контрольної роботи).
Хід уроку
І. Повідомлення мети і завдань уроку.
ІІ. Проведення контрольного аудіювання.
ІІІ. Підбиття підсумків контрольного диктанту.
– Відзначення найбільш вдалих робіт.
– З’ясування типових помилок. Бесіда про характер помилок
– Оголошення оцінок, повернення зошитів.
– Колективне опрацювання допущених учнями типових помилок.
– Самостійна робота над допущеними в диктанті помилками.
ІV. Підбиття підсумків уроку.
V. Домашнє завдання.
Завершити роботу над помилками.
Текст для контрольного аудіювання
Андрійко і вовк
Вовк уже не котився – його котив вітер. Його закотило в лісосмугу,
Знайшли вовка льотчики. Вранці капітан Петро Лях біг на фіззарядку і за щось зачепився. Впав, витрусив сніг з-під майки, придивився – собака.
– Хлопці, чий собака? – гукнув Петро своїм товаришам.
– Де?
– А ось, замерз.
Льотчики чобітьми повідкидали з вовка сніг.
– Цуценятко – слава Богі! – сказав Петро. – Щось змахує на вовка. Андрійку!
Прибіг Андрійко Лях, став на коліна, придивився і прошепотів:
– Вовк! Тату, це вовк! Не канадський, не кордільєрський, а наш степовий вовк!
– Замерз, бідолаха… Чи, може, вбили? Але хто? – звернувся Петро до товаришів. – Добре, побігли на зарядку, потім розберемося!
Льотчики побігли на спортивний майданчик. Андрійко схилився над сіроманцем, відгорнув йому сніг від пащі – під пащею сніг трохи відтанув. Андрійко підняв вовчу голову і закричав:
– Тату! Вовк живий!
Доки біг тато з товаришами, Андрійко потягнув вовка до гаражів.
– Тату, розпалюй плитку в гаражі, я його тягну… Він дихає…
– Не тягни! Покинь, бо може вкусить, – крикнула од порога Андрійкова мати.
– Не вкусить! Він непритомний. І, видно, голодний, глянь, які ребра, тому й прийшов до нас при такому вітрі та при зимі, – Андрійко заволік Сіроманця в гараж, підстелив під нього стру куфайку. Петро Лях нагримав на сина:
– Не підходь до нього! Якщо вовк, то нехай буде вовк. А ти не підходь! Хай полежить до вечора, може, одійде.
Петро Лях розпалив плитку. Його товариші льотчики миттю збили в кутку гаража вовкові клітку, принесли м”яса й води. Потім Андрійків тато з товаришами пішли до своїх зелених машин.
…Минули дні, і не раз можна було бачити сіроманця в ярах за висілком: він сидів і терпляче чекав, доки Андрійко лях накатається на лижах з однокласниками. Хлопчики гасали навколо вовка, перекидались, падали, виходило часом не без бійки та сліз: тоді Сіроманець подавав голос, і вся ватага рушала за ним снігами у виселок додому.
Льотчики видовбали ломами в мерзлій землі Сіроманцеві яму під лісосмугою, вкрили її соняшничинням, і він став там жити, аби не нюхати бензину в гаражі. Їсти йому приносили, та він тепер і сам добував дещо в полях, щоб не засиджуватись.
Невдовзі трапилася пригода. Після обіду Андрійко взяв лижі і пішов у степ. Стемніло. Але хлопця все не було. Мати оббігала всі будинки – нема. А тут почалася заметіль.
Петро Лях, як птах проти бурі, заточуючись і провалюючись в темно-білі снігові вирви, подався до лісосмуги, до вовчого пристановиська.
Вітер розніс соняшничиння, яма завалена снігом, вовка не було.
У цей час вовк тягнув Андрійка за комір. Вітер підганяв їх на снігових белебнях, але як тільки вони скочувалися в яр – отут Сіроманцеві доводилося похекати та попріти. Тоді вовк закидав Андрійка собі на спину, розсував грудбми свіжий сніг, лапи ставали на твердіше, і вони просувалися до висілка. Андрійко обнімав вовка урками й ногами, щоб не зсуватися, щоб вовкові було легше.
Льотчики з ракетницями й ліхтарями вийшли за лісосмугу, але що побачиш у кьому сніговому ревінні?
Вовк поклав Андрійка на сніг і почав рити в снігу яму. Вирив яму, зсунув туди Андрійка і сам ліг біля нього. Почувши постріли ракетниці, він вискочив з ями й завив. Так він не вив ще ніколи. Він усе своє життя завивав з голоду або з горя. Тепер у його завиванні була надія і радість.
Андрійків тато й льотчики поскидали з себе кожухи, щоб легше було бігти, й кинулися на вовчий голос. Коли вони підбігли, знесилений вовк лежав на снігу. На його спиін лежав Андрійко (За М. Вінграновським; 600 сл.)
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:
1. Вітром вовка закотило у:
А поле;
Б степ;
В ліс;
U Г лісосмугу.
2. Змерзлого вовка знайшли:
А солдати;
U Б льотчики;
В спортсмени;
Г лісники.
3. Що вовк живий, Андрійко зрозумів із того, що:
А він ледь помітно дихав;
Б поворушився;
U В під його пащею відтанув сніг;
Г з його очей викотилася сльоза.
4. Андрійко самотужки потягнув вовка до:
А хати;
Б сараю;
В клуні;
U Г гаража.
5. Видужавши, сіроманець оселився у
А гаражі;
Б сінях;
U В викопаній для нього ямі під лісосмугою;
Г виритій ним норі під корінням дереаа.
6. Андрійко та Сіроманець потрапили:
А під зливу в лісі;
Б у викопану мисливцями яму;
В в ополонку на річці;
U Г у заметіль у степу.
7. Потрапивши у скруту, вовк:
А покинув Андрійка, щоб урятуватися самому;
U Б тягнув Андрійка то за комір, то на спині;
В ніс Андрійка перед собою, ухопивши зубами за одяг;
Г котив хлопця перед собою.
8. На пошуки хлопця люди вирушили з:
U А ракетницями та ліхтарями;
Б ракетницями й рушницями;
В ліхтарями та палицями;
Г ліхтарями й лопатами.
9. Вовк вирив у снігу яму, щоб
А закопавши хлопчика, позбутися його;
Б залізши в яму, лягти під хлопчика й перечекати заметіль;
U В затуливши від вітру й морозу, зігріти хлопця;
Г хлопчик у ямі дочекався, поки вовк приведе людей.
10. Коли підбігли люди, Андрійко
А сам лежав у ямі;
Б лежав біля ями поруч із вовком;
В лежав у ямі поряд з вовком;
U Г лежав на спині вовка.
11. Головна думка опрацьованого уривка така:
А засудження людської необережності;
Б схвалення дружби людей і диких звірів;
U В ствердження того, що милосердя породжує милосердя;
Г засудження неуваги батьків до своїх дітей.
12. Підтвердженням того, що дружба з хлопчиком змінила вовчу натуру, є те, що:
А хижак оселився в ямі за лісосмугою;
Б вовк супроводжував хлопця на прогулянках;
В вовк перестав боятися людей;
U Г у його завиванні вперше бриніла надія на порятунок дитини й радість.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...