Дієприкметникові та дієприслівникові звороти, особливості їх вживання у документах
Тема 6. Синтаксичні особливості професійного мовлення
2. Дієприкметникові та дієприслівникові звороти, особливості їх вживання у документах
Звичайно дієприкметниковий зворот передає зміст цілого означального підрядного речення; з цієї точки зору його можна умовно розглядати як скорочений (“згорнутий”) варіант такого речення. Оскільки поширене означення тісніше, ніж підрядне речення, пов’язується з означуваним словом, усе висловлення набуває більш чіткого й лаконічного оформлення: “Такий метод можна використати для
Природа однорідності в простому реченні складна: однорідні підмети при спільному для них присудку чи однорідні присудки при одному підметі утворюють ряд пар, зв’язаних між собою предикативним зв’язком (є згорнутими судженнями), з другого боку, однорідний ряд є номінативною групою з симетричним характером зв’язку. Однорідні підмети, як і однорідні присудки, характеризує тенденція до тісного смислового зв’язку членів ряду; у тих випадках, коли цей смисловий зв’язок через громіздкість групи підметів – може бути затемнений, застосовуються спеціальні прийоми пунктуаційного впорядкування тексту (дужки, тире). І тут дуже виразно помітна тенденція до логізації. Цілком очевидно, що однорідні підмети, як і однорідні присудки, належать до іншого способу впорядкування наукового тексту, бо на них поширюються усі особливості цього підпорядкування.
Крім безсполучникового зв’язку уточнюючого й уточнюваного слова, існує ще й зв’язок сполучниковий. Для цього використовуються службові слова, які, з одного боку, виконують чисто формальні синтаксичні функції, а з другого – здійснюють смислову диференціацію уточнюючих слів у тексті.
У науковому стилі з цією метою використовується досить значна група службових слів (при однорідних членах вони не вживаються). Це найчастіше такі одиниці, як тобто, крім, а саме, за винятком, зокрема, поряд з, на відміну від, включаючи, не рахуючи, кінчаючи та ін.
У науковому стилі вставні слова – це чітко визначена категорії, лексичних одиниць, закріплених за точно окресленими ділянками тексту, з досить вузьким і специфічним значенням. Коло значень вставних слів вичерпується такими категоріями: 1) вставні що вказують на відношення між частинами висловлення (таким чином, отже, нарешті); 2) вставні слова, які містять оцінку ступеня достовірності повідомлення (очевидно, безумовно, мабуть); 3) вставні слова, що характеризують ставлення до способів висловлення думки (інакше кажучи, точніше); 4) вставні слова, що вказують на джерелі повідомлення (на думку такого-то, на нашу думку); 5) вставні слова, що виражають емоційну оцінку того, що повідомляється (на жаль, на щастя). Найчастіше в наукових текстах вживаються перші дві категорії вставних слів, решта зустрічаються досить рідко; зовсім не вживаються вставні слова, які вказують на ступінь звичності повідомлюваних “актів, на експресивний, характер мовлення, а також слова, що покликані привертати увагу слухачів (так от, слухайте далі та ін.). Найпоширеніші у наукових текстах вставні слова першої категорії (вони вказують на відношення між частинами висловлення). З їх участю будується абзац: вставні слова, розташовані в певній логічній послідовності, виступають як опорні пункти повідомлення. Кожен етап розвитку думки обслуговується тут певною категорією вставних слів (у взаємодії з іншими лексичними і синтаксичними зворотами)
Дієприкметниковий зворот у науковому стилі, як і в діловому, має основне значення уточнення (в художньому і публіцистичному стилі основне його значення – це додаткове повідомлення. Дієприкметниковий зворот виражає зміст цілого означального підрядного речення; з цієї точки зору його можна умовно розглядати як скорочений (“згорнутий”) варіант останнього. Крім економії мовного оформлення тексту, це ще дає певну впорядкованість думки: оскільки поширене означення тісніше, ніж підрядне речення, пов’язується з означуваним словом, усе висловлення набуває більш чіткого й лаконічного оформлений. Що стосується граматичних форм дієприкметників – опорних слів дієприкметникових зворотів, то тут виразно віддається перевага таким формам, в яких дієвість майже не відчувається. Тому найчастіше у цьому стилі вживаються конструкції з пасивними дієприкметниками минулого часу на – н(ий).
Дієприслівниковий зворот. Серед відокремлених обставин досить значне місце посідають відокремлені дієприслівникові звороти. При складеному присудку, який у науковому стилі належить до поширених присудкових форм, дієприслівники не означають другої додаткової дії, тому що помиє дії основної, першої, проте і, вони, супроводжуючи присудок, пояснюють його, вказуючи на процеси, які здійснювалися одночасно або передували тому, про що говориться, у присудку основного речення, незалежно від форми його вираження. Діапазон значень цих дієприслівникових зворотів досить великий: поте можуть означати час, допустовість, супровідну дію, спосіб дії та інше. У наукових текстах вставлені речення можуть містити повідомлення першочергової ваги – все те, що автор хоче підкреслити, виділити, на що він хоче звернути увагу читача. Позиція такого повідомлення и реченні – його спеціальне виділення – якраз і сприяє цьому Вміщення таких важливих повідомлень у дужки, тобто перетворення їх із звичайних конструкцій у вставлені, має для наукових текстів свій особливий смисл: оскільки такий текст розрахований виключно на зорове сприймання, вміщені у дужках конструкції, а їх бува кілька на сторінку, створюють начебто другий – уточнюючий – план повідомлення.
Вставлені конструкції, які розкривають зміст одного з членів основного речення (уточнюючі члени речення оформлені як вставлені конструкції).
1) Вставлені конструкції уточнюють родове поняття.
2) У ній виділяється найважливіша частина цілого.
3) Обмежують поняття.
4) Уточнюють висловлену думку шляхом її розширення.
5) Характеризують обсяг, межі певного явища.
6) Називають поняття, спів мірні з відповідним поняттям основного речення.
7) Уточнюють значення абстрактних, загальних чи широких понять.
8) Містять пояснення до тексту.
9) Виконують роль коментарів автора до цитованого ним тексту.
10) Містять суб’єктивну оцінку висловлення.
11) Розкриває значення певного слова у реченні.
Вставлені конструкції, які розширюють відомості, подані в основному реченні шляхом додавання нових, не відомих ще фактів.
1) Такі вставлені конструкції найчастіше мають пояснювально-означальні функції.
2) Вставлені конструкції можуть вказувати на мету здійснюваного в основному реченні.
3) Містять повідомлення допустового характеру.
4) Перебувають з основним реченням в причиново-наслідкових смислових зв’язках.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...