Екологія – охорона природи АНТРОПОФІТИ – рослини, введені в місцеву флору завдяки діяльності людини (культурні, окультурені, бур’яни та рудеральні рослини).

Екологія – охорона природи ГАРИГА – формація низькорослих розріджених вічнозелених чагарників у Середземномор’ї. Розрізняють Г. високу (наближається до макії), Г. гірську (та, що із самшитом) та Г. пальмову (з видом Chamaerops humilis).

Екологія – охорона природи ШКОДА, ЯКОЇ ЗАВДАЄ РОСЛИННОСТІ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ, – шкідливі речовини у вигляді пилу, аерозолів забруднюють повітря й ушкоджують рослинний організм. Гази агресивно діють на продиховий апарат листків, паралізуючи його. Оксид сірки(ІV)

Екологія – охорона природи ДЕПРЕСІЯ ПІДЗЕМНИХ ВОД – зниження вільної або напірної площі поверхні підземних вод до рівня прир. (балки, долини) або штучного (свердловини, криниці, дренажні канави, гір. виробки тощо) дренажу.

Екологія – охорона природи ЗЕЛЕНА КНИГА УКРАЇНИ – список унікальних рослинних угруповань держави, що потребують охорони. Робота щодо її створення розпочалася ще в 1987 р., але лише в незалежній Україні вона набула статусу законодавчого

Екологія – охорона природи ЧАПАДА – плоскогір’я, що вкрите заростями злаків та парковим лісом у Бразилії.

Екологія – охорона природи БАМБУРАЛЬ – світлий ліс на латеритних грунтах у Бразилії.

Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІСТИКА – 1) наук, течія як прикладний розділ глобальної екології, вчення про біосферу і ноосферу; 2) один з еквівалентів “нової” екології (панекології, мегаекології).

Екологія – охорона природи СИСТЕМАТИКА – 1) біол. наука, основним завданням якої є опис існуючих і вимерлих видів та побудова їх прир. системи, тобто такої, яка відображала б шляхи істор. розвитку й споріднені зв’язки

Екологія – охорона природи ВІДХОДИ ПОБУТОВІ, сміття, покидьки – усі рештки сфери споживання, які утворюються в житлових приміщеннях, організаціях, установах (пакувальні засоби, поламані меблі, харчові рештки тощо), а також сміття з вулиць, новобудов та

Екологія – охорона природи ХАМЕФІТИ – життєва форма рослин, бруньки відновлення яких захищені бруньковими лусками, знаходяться над поверхнею грунту (на 20- ЗО см) і, як правило, зимують під снігом. До X. належать чагарнички (брусниця,

Екологія – охорона природи ВОДОЙМА – природне або штучне скупчення проточних чи нерухомих вод (річка, озеро). У вузькому розумінні В. – це місце скупчення нерухомих вод (озеро, водосховище) і водостік (річка, канал, струмок).

Екологія – охорона природи ІНДЕКС ПОДІБНОСТІ – число, яке застосовують для порівняння подібності або відмінності послідовних проб, узятих вздовж певних градієнтів зовн. середовища.

Екологія – охорона природи ГЕОТЕХНІЯ – галузь науки, що вивчає і розробляє принципи та методи рац. техногенного впливу на прир. процеси.

Екологія – охорона природи ЗОНА АДАПТИВНА – 1) частина біосфери з певним комплексом фіз.- геогр. та біол. характеристик, що визначають вироблення спец, адаптацій та формування екол. ніш (напр., зона літоральна, зона пустельна); 2) назва

Екологія – охорона природи НЕКРОБІОЗ – процес відмирання клітин і тканин у живому організмі. В основі Н. лежать різні дистрофічні зміни, зумовлені дією того чи ін. шкідливого чинника. Часто Н. є оборотним процесом (у

Екологія – охорона природи СИСТЕМА “ОЙЛЕКС” – система ліквідації виливів нафти за допомогою полімерних сполук – сурфактантів.

Екологія – охорона природи МОЧАЖИНА – заповнене водою пониження між пагорбками на болоті або елементами мікрорельєфу на мокрих луках.

Екологія – охорона природи ЗОНА ПІДТОПЛЕННЯ – територія, в межах якої підвищується рівень підземних вод під впливом підпору, що створюється водосховищем або гідро-техн. спорудою до господарсько-неприпустимих позначок, нерідко з виходом на поверхню. Цим самим

Екологія – охорона природи БІОКЛІМАТ – мікроклімат, який створюють живі організми або їх угруповання (нори, гнізда тварин, ліс тощо).

Екологія – охорона природи ГАЛОФІТ(И) – рослини, що ростуть на дуже засолених грунтах. Залежно від фізіол. особливостей та шляхів адаптації до засолення Г. поділяють на такі різновиди: Г. кумулятивного типу (еугалофіти), які без шкоди

Екологія – охорона природи НАПІВПАРАЗИТ – рослинний організм зі змішаним типом живлення: автотрофним (за рахунок нормально розвинених листків з активним фотосинтезом) і гетеротрофним (поглинання з рослини-хазяїна води та деяких поживних речовин за допомогою спец,

Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність надорганізмених систем різного рівня (популяцій, видів, біогеоценозів, біосфери) протидіяти натиску сукупності впливів людства на прир. Середовище, різні компоненти якого перебувають у дин. рівновазі.

Екологія – охорона природи ТЕХНОТОП – сукупність пром. підприємств, транспортні магістралі, лінії зв’язку, що становлять середовище для життя живих організмів, в основному синантропів.

Екологія – охорона природи РЕЗЕРВАТ БОТАНІЧНИЙ – охоронні ділянки території з режимом заповідника або заказника, виділені для збереження зростаючих на них рослинних покривів або конкретних флористичних об’єктів (місця зростання популяцій рідкісних, зникаючих, лікарських, особливо

Екологія – охорона природи КОНСУМЕНТИ – організми, що споживають орг. речовину. До К. належать усі гетеротрофні організми. К. першого порядку – травоїдні тварини, К. другого, третього і т. д. порядків – хижаки.

Екологія – охорона природи КОЛЬМАТАЖ – 1) прир. або штучне осадження намулів на земельній ділянці з метою підвищення родючості грунту, створення нового родючого шару; 2) прир. або штучне змивання фільтраційними потоками глинистих часточок або

Екологія – охорона природи ЛІНІЇ ЕЛЕКТРОПЕРЕДАЧ ВИСОКОЇ НАПРУГИ (ЛЕП), високовольтні лінії електропередач – мережа засобів для передачі ел. струму. Централізоване виробництво і передавання електроенергії на значні відстані супроводжується енергет. втратами й одночасно справляє навантаження

Екологія – охорона природи ПОТІК МІГРАЦІЙНИЙ – 1) спрямоване переміщення мігруючих тварин одного або різних видів (міграція) вздовж спрямовуючих ліній (узбережжя, річкові долини, ланцюг водойм тощо); 2) кількість людей, які переміщуються з одного регіону

Екологія – охорона природи ЖИВЦЮВАННЯ – спосіб вегетативного розмноження рослин за допомогою відокремлених від материнської рослини частин – живців (частини пагонів, коренів, бруньки або вічка). Живці укорінюють у грунт або використовують для щеплення (окулірування,

Екологія – охорона природи ГІГРОМЕТРІЯ – сукупність методів визначення вологості повітря.

Екологія – охорона природи МІСЦЕПОСЕЛЕННЯ – будь-який населений пункт – від хутора з одним житловим будинком до мега(ло)полісу. Доістор. мисливськозбиральні колективні поселення сягали 100 осіб. Перші землеробські села з’явились близько 9500 р. до н.

Екологія – охорона природи СУХІСТЬ ФІЗИЧНА – нестача води для рослин через недостатню кількість атм. опадів, стоку, надмірне випаровування та через сухість повітря, високі т-ри, значну освітленість, вітер.

Екологія – охорона природи СЕЛЕПРОВІД – споруда для пропускання селевого потоку через канали, транспортні магістралі та ін. комунікації.

Екологія – охорона природи ОЗЕРО МЕРОМІКТИЧНЕ – оз. першого порядку, глибоке, тому придонні шари води не залучаються до циркуляції й утворюють застійну, безкисневу зону зі сталими хім. складом та т-рою.

Екологія – охорона природи ЖЕРЕПНЯК – сланцеві зарості гірської сосни (жерепа) в Українських Карпатах.

Екологія – охорона природи ГІДРОПЕДОЛОГІЯ – наука про форми та закономірності переміщення води в грунті.

Екологія – охорона природи ТУФИ – заг. назва групи осадових порід різного походження; Т. вулканічні – зцементовані тверді продукти виверження вулканів, які є середовищем поступового грунтоутворення.

Екологія – охорона природи РЕСУРСИ ЗАМІННІ – прир. ресурси, які можна замінити в процесі госп. діяльності ін., не завжди рівнозначними за ефективністю, але екологічно більш придатними (напр., застосування замість твердого палива енергії вітру або

Екологія – охорона природи СЕЗОННА (РІЧНА) ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМ – див. Динаміка екосистем сезонна (річна).

Екологія – охорона природи УРМАН – назва густих тайгових лісів з переважанням смереки, ялини, кедра.

Екологія – охорона природи ЗООЦЕНОЗ – сукупність взаємозв’язаних видів тварин, сформована у певному просторі. 3. входить до складу біоценозу. Завжди відображає специфіку біоценозу певного біотопу.

Екологія – охорона природи ПЛАНУВАННЯ ІНВАЙРОНМЕНТАЛЬНЕ, планування довкілля – розрахунки гранично допустимих антроп. навантажень (головним чином забруднення) на прир. середовище, що оточує людину, та середовище населених пунктів, які визначаються виходячи з екон. можливостей їх

Екологія – охорона природи АГРОТЕХНІЧНИЙ МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН – див. Метод захисту рослин агротехнічний.

Екологія – охорона природи ЗАПОВІДНИК – 1) територія (акваторія), виділена з метою збереження у прир. стані типових або унікальних прир. комплексів з усією сукупністю їхніх компонентів, вивчення прир. ходу процесів та явищ, що відбуваються

Екологія – охорона природи АРЕАЛ РОЗШИРЕНИЙ – зона існування виду, яка розширюється з біол. або антроп. причин.

Екологія – охорона природи ІНДЕКС ЯКОСТІ ВОДИ – перелік показників властивостей води, які характеризують її придатність для використання в госп. чи побутових цілях.

Екологія – охорона природи ГОЛОЦЕН – сучасна епоха геол. історії Землі, яка становить другий, теперішній період антропогену. Г. розпочався близько 10-12 тис. років тому.

Екологія – охорона природи ГЕОТЕРМІЯ – розділ геофізики, що вивчає тепловий стан і теплову історію земної кори та Землі загалом.

Екологія – охорона природи ЗАКОН БІОГЕНЕТИЧНИЙ (Е. ГЕК-КЕЛЯ ТА Ф. МЮЛЛЕРА) – стисле формулювання цього закону засвідчує, що онтогенез (індивідуальний розвиток організму) є коротким повторенням філогенезу (історичного розвитку цієї групи організмів). 3. б. справедливий