Екологія – охорона природи ТУМАН – накопичення продуктів конденсації водяної пари (водяних крапель, кристалів), завислих у повітрі безпосередньо над земною поверхнею. Виникає внаслідок охолодження повітря від земної поверхні або через випаровування з поверхні теплих

Екологія – охорона природи АГРОФОН – стан грунту, що впливає на урожай с.-г. культур.

Екологія – охорона природи ПРОДУКЦІЯ ВТОРИННА – органічні речовини або нагромаджена в них енергія, які утворюються організмами з гетеротрофним способом живлення (гриби, тварини, більшість мікроорганізмів, рослини-паразити). П. в. включає речовину й енергію приросту консументів

Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ МЕДИЧНА – галузь науки, що інтегрує в єдиний комплекс гігієну, токсикологію та екологію людини. Е. м. можна вважати розділом соц. екології.

Екологія – охорона природи РЕГРЕС (У ЖИВІЙ ПРИРОДІ) – невід’ємна риса еволюц. процесу, його особлива спрямованість. Залежно від рівня організації організмів, що зазнають Р., цей процес має різне значення для еволюції. Р. біол. –

Екологія – охорона природи ЕКОСИСТЕМА СТЕПОВА – екосистема аридного континентального клімату з домінуванням ксерофільних вузьколистих злаків. Субдомінанти – види різнотрав’я, а в найбільш континентальних зонах і низькорослі ксерофільні чагарники. Консорції домінантів не вирізняються багатством

Екологія – охорона природи ЖИВУЧІСТЬ ЕКОСИСТЕМИ – здатність екосистеми витримувати різкі коливання абіотичного середо вища, масове розмноження або тривале зникнення окремих видів, великі антроп. навантаження.

Екологія – охорона природи “ПРОБЛЕМИ ГЛОБАЛЬНІ – 2000” (“GLOBAL – 2000”) – широкі дослідження, проведені урядом США на замовлення колишнього президента США Дж. Картера, про динаміку населення світу, стан енергоресурсів і навколишнього середовища нашої

Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ – сукупність усіх умов, що діють на організм, популяцію або біоценоз, спричинюючи їх відповідну реакцію, забезпечуючи їх існування та обмін речовин і енергії. С. є складовою частиною біогеоценозу або

Екологія – охорона природи ПОСУШЛИВІСТЬ – характеристика регіону, періоду часу або комплексу явищ (П. геогр. зони, періоду, клімату тощо), що включає поняття “посуха”.

Екологія – охорона природи ГІНЕЦЕЙ – сукупність маточок, що утворюються з плодолистків квітки. За участю Г. відбуваються всі процеси, пов’язані з розмноженням.

Екологія – охорона природи ПОТЕНЦІАЛ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ – 1) глобальний – максимально допустиме антроп. навантаження на всю сукупність прир. систем (“систему систем” у масштабах Землі), що не призводить до необоротного руйнування структури цієї сукупності (її

Екологія – охорона природи ПАМПА, пампаси – степи (прерії) на рівнинах помірної зони Пд. Америки.

Екологія – охорона природи ФЕНОЛОГІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ – спостереження за сезонними явищами живої природи, реєстрація їх настання й закінчення.

Екологія – охорона природи АГРОБІОЦЕНОЗ – штучно створювані угруповання організмів у вигляді посівів або насаджень культурних рослин. А., крім вирощуваних рослин, – це бур’яни, мікроорганізми, травоїдні тварини, а також комахи та хижаки. Він є

Екологія – охорона природи КОПРОФАГІЯ – поїдання чужих або повторне пропускання крізь травний канал власних фекалій. Тварин, яким властива К., називають копрофагами. Багато з них живляться не стільки екскрементами, скільки бактеріями та інфузоріями, що

Екологія – охорона природи ЗОНА ДИСФОТНА, зона афотна, зона афотична – глибини океану, куди проникає незначна частка (до 1 %) сонячної радіації. Звичайно це глибини від 200 м до 1,5-2 км. У структурі біосфери

Екологія – охорона природи СЕДИМЕНТАЦІЯ – 1) осідання завислих у рідині твердих часточок; 2) сукупність процесів нагромадження відкладів у водному середовищі.

Екологія – охорона природи МІНІМАЛЬНО ДОПУСТИМИЙ СТІК – див. Стік мінімально допустимий.

Екологія – охорона природи ГЕНОФОНД, фонд генетичний – сукупність генів однієї групи організмів (вид, популяція тощо), що характеризується певними якісним складом та чисельністю. Охорона Г. прир. і штучних популяцій рослин і тварин – одне

Екологія – охорона природи ЛІСИ РЕЗЕРВНІ – частина держ. ліс. фонду, не відведена для лісокористування.

Екологія – охорона природи УРУКУРИ – вологий тропічний ліс, що затоплюється (типу іrаnо), з пальмою Аttalea ехсеlsа басейну Амазонки.

Екологія – охорона природи НОРМА ПРОМИСЛУ – ліміт вилучення з експлуатації запасів прир. ресурсів (лісів, наземних тварин, мор. тварин, у т. ч. риб і безхребетних, ягід, грибів тощо), який забезпечує їхнє самовідновлення або поступовість

Екологія – охорона природи ІНВЕРСІЯ ФЕНОЛОГІЧНА – зміна багаторічної послідовності настання фенологічних (сезонних) явищ.

Екологія – охорона природи РЕСТИНГА – формація високих чагарників поміж прибережними манграми та ксерофільними лісами на алювіальних грунтах у Бразилії.

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ Розділ 12. ПОПУЛЯЦІЙНО-ВИДОВИЙ РІВЕНЬ ОХОРОНИ ЖИВОЇ ПРИРОДИ 12.3.2. Значення величини чисельності популяції для охорони виду Невід’ємною умовою існування популяції є наявність достатньої кількості особин, що забезпечують здатність її до відтворення і

Екологія – охорона природи ЗАКОН ПРИРОДНО-ІСТОРИЧНИЙ – внутр. зв’язок між явищами природи, що зумовлює їх існування та розвиток; необхідний, істотний зв’язок між явищами, що постійно повторюється; спрямованість або порядок перебігу подій у природі. 3.

Екологія – охорона природи БІОКЛІМАТОГРАМА – графічне зображення спільного впливу т-ри та вологості (опадів) у різні фази онтогенезу безхребетних, переважно комах.

Екологія – охорона природи ПОКРИВ БІОЦЕНОТИЧНИЙ – сукупність біогеоценозів певної ділянки земної поверхні або усієї Землі (в останньому разі – найбільша типологічна одиниця в біогеоценозі).

Екологія – охорона природи АЛОХОРІЯ – 1) зміна розміщення органа в процесі індивід, або істор. розвитку організмів; 2) поширення плодів, насіння або спор рослин за допомогою зовн. чинників: людини (антропохорія), тварин (зоохорія), вітру (анемохорія),

Екологія – охорона природи УЛЬТРААКУСТИКА – розділ акустики, що вивчає ультразвукові коливання.

Екологія – охорона природи КАНЦЕРОГЕН – речовина або фіз. агент, здатний за певних умов спричинити утворення злоякісної пухлини або сприяти їх розвитку.

Екологія – охорона природи ПРОТОКА – вузький водний простір, що поєднує суміжні водні басейни (океани, море з океаном, два моря). П. справляють вплив і на екологічну ситуацію відповідного регіону, бо вони розділяють материки, острови

Екологія – охорона природи МЕГАБІОСФЕРА – шар атмосфери, вся гідросфера і частина літосфери, де постійно чи тимчасово (випадково) знаходяться організми, або ті шари, які в минулому були перетворені чи зазнавали впливу “колишніх” біосфер (тобто

Екологія – охорона природи ДЕГРАДАЦІЯ ЛАНДШАФТУ – поступове прир. або антроп. погіршення, спрощення, зниження госп. та естетичного потенціалу ландшафту аж до перетворення його на пустище.

Екологія – охорона природи ГИРНЕЦЬ – дуже сухий (кальцієфільний) дубняк із дуба пухнастого в Молдавії.

Екологія – охорона природи СТАН ЧОРНОГО МОРЯ – води Чорного моря в прибережній найвразливішій його частині зазнають значного антроп. впливу. Загалом за 1996 р. у межах України в море скинуто стічних вод: без очищення

Екологія – охорона природи ГАЗИ ВИХЛОПНІ – гази, що викидаються двигунами внутр. згоряння. До їх складу входить значна кількість шкідливих отруйних компонентів (СО2, СО, свинець тощо), вміст останніх регулюється держ. стандартами. Див. також Автотранспорт.

Екологія – охорона природи РАДІОЕКОЛОГІЯ – розділ екології, що вивчає вплив радіоакт. речовин середовища на організми та їх угруповання. Досліджує розподіл, концентрування та міграцію радіонуклідів в окремих організмах, ланцюгах живлення та біосфері загалом. Об’єктами

Екологія – охорона природи СЛУЖБА ЕКОЛОГІЧНА – організований на базі спец, мережі станцій, спостережних пунктів, кореспондентів – любителів, громадських організацій постійний моніторинг за станом екосистем – від глобальної біосфери до елементарних біогеоценозів та їх

Екологія – охорона природи ІНДИКАТОР ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕДІНКОВИЙ – біол. індикатор забруднення (живий організм), за зміною поведінки якого можна судити про наявність забруднення (напр., зміна малюнка павутини, геометрії бджолиних стільників).

Екологія – охорона природи АГРОФІТОЦЕНОЗ – угруповання рослин, що їх штучно створює людина в с.-г. виробництві.

Екологія – охорона природи ДИСИМІЛЯЦІЯ – один з етапів обміну речовин у живому організмі – окислювально-відновний процес розкладання орг. сполук, що входять до складу живих тіл, на прості речовини. Внаслідок Д. відбувається оновлення живої

Екологія – охорона природи ОБЛІК РЕСУРСІВ – інвентаризація ресурсів, натурне виявлення кількості та якості прир. ресурсів (запаси мисливських ресурсів, ресурсів прісної води тощо).

Екологія – охорона природи БЕНТОФАГ – тварина, яка харчується організмами, що живуть на дні водойм, але сама часто лише спускається на дно у пошуках їжі, напр. деякі види риб.

Екологія – охорона природи БОЛОТО(А) – надмірно зволожена ділянка земної поверхні, вкрита вологолюбною рослинністю, з решток якої звичайно утворюється торф. Б. виникає в разі заростання й заторфування водойм, заболочування лісів і лісових згарищ, лук

Екологія – охорона природи ПРИСТОСУВАННЯ, адаптація – морфофізіол. та/або поведінкова (для тварин) зміна організму або угруповання відповідно до змін умов середовища (для окремої особини – в межах еволюційно досягнутої норми реакції, для популяцій та

Екологія – охорона природи ЕТНОБОТАНІКА – наука, яка вивчає взаємозв’язки людини з рослинним світом планети в найрізноманітніших виявах – етнографічних, екол., бот. та ін., з використанням набутих людиною бот. знань (насамперед прикладного характеру) в

Екологія – охорона природи РЕЗЕРВАТ МИСЛИВСЬКИЙ – прир. територія, яка охороняється і є джерелом відновлення популяцій та розселення (прир. чи штучного) видів мисливських тварин, які на ній мешкають.

Екологія – охорона природи ЗАПАСИ КОРИСНИХ КОПАЛИН ПРОМИСЛОВІ – обчислені в надрах під час геол. розвідки запаси корисних копалин категорій А, Б, С, без проектних втрат, що мають місце під час видобутку.