Екологія – охорона природи ВИД РЕЦЕНТНИЙ – 1) сучасний, вид, що існує нині; 2) новий вид, що з’явився недавно.

Екологія – охорона природи “ЦВІТІННЯ” ЛИМАНІВ – явище масового розвитку деяких видів водоростей, зумовлене періодичною дією припливів. Чим вища амплітуда припливів, тим вищий продукційний потенціал, оскільки плинна вперед і назад вода забезпечує інтенсивне вимивання

Екологія – охорона природи ЗАКОН СУКЦЕСІЙНОГО СПОВІЛЬНЕННЯ – процеси, що відбуваються в зрілих зрівноважених системах, які перебувають у стабільному стані, як правило, виявляють тенденцію до сповільнення. Звідси безперспективність спроб “підганяти” природу під час проведення

Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ – привнесення у воду чи утворення в ній (синтез, розмноження тощо) фіз., хім. та біол. агентів, які несприятливо впливають на середовище життя або завдають шкоди матер. цінностям.

Екологія – охорона природи АТМОМЕТР – прилад для вимірювання швидкості випаровування води.

Екологія – охорона природи ПОТІК РЕЧОВИНИ – переміщення речовини у формі хім. елементів та їхніх сполук у піраміді біомас від продуцентів до редуцентів (через консументи або без них).

Екологія – охорона природи ПІРАМІДА ЧИСЕЛ, Елтона піраміда – вид екол. піраміди, що характеризує певну екосистему з Властивою їй кількістю видів певних трофічних рівнів.

Екологія – охорона природи ГАПЛОЇДІЯ – наявність у клітинах одинарного (гаплоїдного) набору хромосом.

Екологія – охорона природи БІОТИЧНІ УМОВИ СЕРЕДОВИЩА – див. Умови середовища біотичні.

Екологія – охорона природи ГЕРБАРИЗАЦІЯ – збирання й засушування рослин з метою складання гербарію.

Екологія – охорона природи БІОЛОГІЧНИЙ МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН – див. Метод захисту рослин біологічний.

Екологія – охорона природи ЗАТОПЛЕННЯ ВІДХОДІВ – вивезення і скидання відходів (звичайно у спец, контейнерах) у глибини океану та морів.

Екологія – охорона природи СТАТЕВА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ – див. Популяція, статева структура.

Екологія – охорона природи ЧЕК (У МЕЛІОРАЦІЇ) – огороджена земляними валами, ретельно спланована ділянка поля, призначена для заливного вирощування рису, промивання засоленого грунту затопленням. Площа Ч. – 1-4 га, укрупненого Ч. – 12-16 га.

Екологія – охорона природи АЛЕЛОГОНІЯ – безпосередні відношення організмів в угрупованнях з перенесенням енергії і речовини від особини до особини.

Екологія – охорона природи ІНДЕКС ЛИСТКОВОЇ ПОВЕРХНІ – відношення площі поверхні всіх листків до одиниці площі поверхні грунту під рослиною.

Екологія – охорона природи ОСНОВНИЙ ГЕОХІМІЧНИЙ ЗАКОН (В. М. ГОЛЬДШМІТА) – див. Закон геохімічний основний (В. М. Гольдшміта).

Екологія – охорона природи СОЦІАЛЬНІ ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ – див. Потреби людини соціальні.

Екологія – охорона природи ПІДВИД – 1) організмів – геогр. раса, геогр. популяція – частина виду, що в процесі еволюції набула під впливом клімат, або інших чинників середовища стійких особливостей, які відрізняють їх від

Екологія – охорона природи АДАПТАЦІЯ БІОЛОГІЧНА – видоспециф. спадкова пристосовуваність організмів до умов існування (клімату, живлення, ворогів, статевих партнерів тощо). Формується в ході еволюц. процесу і виявляється в пристосованості всіх особин даного виду до

Екологія – охорона природи СУМІСНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність двох або кількох популяцій різних видів існувати в межах дуже близьких екол. ніш.

Екологія – охорона природи ЖИВОРОДІННЯ, вівіпарія – спосіб відтворення потомства, за якого зародок розвивається в материнському організмі, дістає безпосередньо від нього поживні речовини і народжується у вигляді маляти або личинки без яйцевої оболонки. Ж.

Екологія – охорона природи ЧИННИК ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ – вплив, зумовлений інформаційним, фіз., хім. або біол. забрудненням простору, що оточує об’єкт чи суб’єкт.

Екологія – охорона природи АБОРИГЕННА ФЛОРА – природна флора, що сформувалася в процесі еволюції на даній місцевості.

Екологія – охорона природи ГІПОПЛАЗІЯ – недорозвинення тканини, органа, частини тіла чи організму загалом, що виникає внаслідок порушення внутрішньоутробного розвитку плода.

Екологія – охорона природи ТЕРОФІТИ – однорічні рослини, що переживають несприятливу пору року у формі насіння. Напр., кріп, коноплі, грицики та багато ін. рослин. Одна з життєвих форм рослин.

Екологія – охорона природи ЗЕМЛІ АРИДНІ – території з посушливим кліматом, який визначає характер грунт, та рослинного покриву, бідність внутр. вод та водний режим, характер розселення, тип господарювання тощо.

Екологія – охорона природи АУТЕКОЛОГІЯ, екологія видів – розділ екології, що на противагу синекології вивчає взаємовідносини окремих видів організмів з довкіллям. Відповідно до структурної організації виду А. вивчає вид на рівні організмів і популяцій.

Екологія – охорона природи БІОМЕТРІЯ – галузь біології, що вивчає статистичний аналіз групових біол. явищ, розділ варіаційної статистики, методами якої (теорія ймовірностей, математична статистика) обробляють експериментальні дані спостережень та проводять планування кількісних експериментів. Основний

Екологія – охорона природи ЧИННИК ОРОГРАФІЧНИЙ – чинник, зумовлений особливостями рельєфу певної ділянки земної поверхні.

Екологія – охорона природи АВТОПОКРИШКИ ЗНОШЕНІ – відходи, які дуже важко піддаються утилізації. їх спалювання шкідливе і недоцільне внаслідок утворення забрудників атмосфери і незначного виходу енергії. Складування їх на звалищах теж неефективне через наявність

Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА – розділ екології, що вивчає взаємовідносини с.-г. рослин і тварин з навколишнім середовищем. Е. с. вивчає також вплив людини на культ. ландшафти: порушення, спричинені обробітком грунту, застосуванням хім.

Екологія – охорона природи ІНФАУНА – тварини, що мешкають у донних грунтах водойм. Типовими представниками І. є молюски, голкошкірі, кільчасті та круглі черви. Залежно від характеру грунту, в якому живуть ці організми, І. поділяють

Екологія – охорона природи ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТУ – поступове погіршення властивостей грунту, зумовлене зміною умов грунтоутворення внаслідок впливу прир. чинників (напр., наступ лісів чи сухих степів на чорноземи) або госп. діяльності людини (недосконала агротехніка, забруднення

Екологія – охорона природи АЛЬГАРОБАЛЬ – чагарникові зарості москіта (Prosopis juliflora) у Південній Америці.

Екологія – охорона природи ВІДХОДИ ПРОМИСЛОВІ – рештки сировини, матеріалів або напівфабрикатів, що утворюються під час виготовлення продукції і які втратили свої корисні властивості в процесі фіз.-хім. переробки. Деякі види В. п. можна піддавати

Екологія – охорона природи ОЖЕЛЕДЬ – шар щільного льоду, який утворюється на земній поверхні та на різних предметах від намерзання крапель переохолодженого дощу (найчастіше за т-р 0 до – З С, рідше – за

Екологія – охорона природи НАСА – нац. управління аеронавтики та дослідження косм. простору (NASA). Реалізує нац. косм. програму США.

Екологія – охорона природи ПІРАМІДА БІОМАС – співвідношення між продуцентами та консументами різних порядків в екосистемі, виражене в їхній масі (в чисельності – піраміда чисел Елтона, в утримуваній енергії – піраміда енергій) та відображене

Екологія – охорона природи ГЕЛЬ(І) – драглеподібна дисперсна система з рідким або газоподібним дисперсійним середовищем, що має мех. властивості твердого тіла. Властивості Г. зумовлені наявністю структурної гратки, утвореної дисперсними часточками під дією молек. сил

Екологія – охорона природи ЗАГАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНА ЗОНА – див. Зона загально-географічна.

Екологія – охорона природи ДЕЛЬТА – низовинна ділянка суходолу в гирлі річки, утворена річковими наносами, розчленована мережею рукавів і проток, гирлова ділянка річки, що включає водостоки та водойми. Часто характеризується високою біол. продуктивністю (як

Екологія – охорона природи НАСДА – японське нац. управління дослідження косм. простору. Опрацьовує і здійснює нац. косм. програму, насамперед програму практ. освоєння поверхні Місяця.

Екологія – охорона природи ІНСЕКТИЦИД(И) – хім. засоби боротьби з комахами – шкідниками с.-г. культур. Включають антифіданти, атрактанти і хемостерилізатори. І. вносять у грунт, ними обпилюють і обприскують рослини, обробляють тварин проти паразитів.

Екологія – охорона природи АГРОСФЕРА – частина біосфери, яку становлять культурні рослини, свійські тварини і грунт, оброблений під вирощування с.-г. культур.

Екологія – охорона природи ФЕНОЛОГІЯ – наука про сезонні явища в живій і неживій природі. Реєструє і вивчає явища, пов’язані зі змінами пір року, напр. строки утворення та сходження снігового (льодового) покриву, сезонні фази

Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ХІМІЧНЕ – 1) зміни прир. хім. властивостей середовища, що перевищують середньобагаторічні коливання кількостей будь-яких речовин для даного періоду; 2) надходження в середовище хім. речовин, яких раніше в ньому не

Екологія – охорона природи АРЕАЛ-МІНІМУМ – найменша площа, яку займає вид і на якій він може уникнути прир. вимирання; мінім, площа виявлення асоціації.

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ 2.Концепції виду і популяції 2.3. Принципи виділення і класифікації популяцій Екологи користуються різними принципами виділення і класифікації популяцій в межах виду. Ландшафтно-біотопічний принцип. Керуючись цим принципом, російський зоолог М. П. Наумов

Екологія – охорона природи ПОТЕНЦІАЛ БІОТИЧНИЙ -1) спадково зумовлений ступінь стійкості виду до несприятливих умов середовища, включаючи П. 6.-2 та потенціал виживання; 2) потенційна здатність живих організмів збільшувати чисельність у геометричній прогресії (потенціал розмноження).