Політологічний словник Зовнішня політика – загальний курс держави в міжнародних справах, який регулює взаємовідносини з іншими країнами та інституціями згідно з потребами, принципами і цілями її внутрішньої політики. Дипломатія є основним засобом здійснення зовнішньої

Політологічний словник Міжнародне право – це сукупність юридичних принципів і норм, які регулюють відносини між націями, державами, міжнародними організаціями, специфічними політико – територіальними одиницями у політичній, економічній, культурній та інших галузях суспільного життя. Виникнення

Політологічний словник Інтереси (від лат. interest – має значення, важливо) – реальна причина, рушійний фактор соціальних дій, які формують мотиви й стимули, ідеї та емоції соціальних суб’єктів – індивідів, соціальних груп, класів. І., як

Політологічний словник Реакція політична (reaction, від лат. ге – проти і actio – дія) – дія, що виникає у відповідь на якусь дію, вчинок, вплив ззовні. Активний опір суспільному прогресові з боку відживаючих або

Політологічний словник Англіцизм – слово або мовний зворот будь-якою мовою, запозичений з англійської мови. М. Головатий

Політологічний словник Масонство в Україні – виникло у середині XVIII ст., поширившись переважно в містах і містечках безпосередньо із Західної Європи (Франції, Німеччини) або Росії чи Польщі. Серед перших відомих лож “вільних каменярів” (назва,

Політологічний словник Функціонер (від лат. functio – виконання) – особа, яка працює у партійному або профспілковому апараті; активіст, що виконує певні функції. Е. Базовкін

Політологічний словник Мітинг (meeting) – масові збори з метою обговорення політичних та інших питань, що цікавлять людей. М. – явище далеко не стороннє для влади, владних структур, різних політичних сил. Саме з М. у

Політологічний словник Етнічна картина світу – сукупність цінностей та ціннісних пізнавальних (когнітивних) орієнтацій членів певного суспільства (етнічних спільнот) про навколишній світ (як погляд на Всесвіт), які визначають, спрямовують та структурують їх поведінку. Процес становлення

Політологічний словник Всесвітня Рада церков (ВРЦ) – одна з найбільш представницьких і впливових міжхристиянських організацій, керівний центр сучасного екуменічного руху, учасниками якого є протестантські, православні і нехалкідонські (монофізитські) церкви та об’єднання. ВРЦ утворена в

Політологічний словник Група десяти”Паризький клуб” – створена в 1961 р. у Парижі міжурядова організація, до складу якої увійшли 10 найбільш розвинених з економічного погляду країн світу. Наради Г. д. проводяться за закритими дверима. Пост

Політологічний словник Світська влада (temporal power, secular authorities) – влада церковна, мирська, громадянська. М. Головатий

Політологічний словник Камю Альбер (.Albert Camus) (07.11.1913, Мондові, Алжир -04.01.1960, Вільблевен, Франція) – французький філософ – екзистенціаліст, письменник, публіцист, драматург, лауреат Нобелівської премії (1957). Народився в Алжирі в сім’ї сільськогосподарських працівників. Тут же здобув

РИЗИК ПОЛІТИЧНИЙ – метод політичних дій, що грунтується на прагненні досягти мети, незважаючи на загрози, перепони тощо. Як елемент політичного рішення полягає у виборі певної лінії поведінки, зумовленої суб’єктивною оцінкою ситуації, вольовою рішучістю змінити

Політологічний словник З’їзд (congress, conference, convention) – зібрання представників тих чи інших політичних організацій, партій, груп населення або їх повноважних представників з метою спроби дійти спільної думки в певному питанні, сформулювати таку думку, досягти

Політологічний словник Африки політична думка – сукупність світогляду і знань про політику, які зосереджені у суспільно-політичних поглядах, ідеях, підходах мислителів різних часів і країн Африки. За стародавніх часів в А. п. д. переважала сакралізація

Політологічний словник Закрите суспільство – поняття, що використовується для визначення типу суспільства, яке характеризується тенденціями до впровадження контролю в усіх галузях життя і обмеження усіх форм внутрішньої автономії. Оскільки цей контроль здійснюється з одного

Політологічний словник Валуєвський циркуляр 1863 р. – таємне розпорядження міністра внутрішніх справ російського уряду П. Валуєва Київському, Московському і Петербурзькому цензурним комітетам про заборону друкування книг українською мовою як духовного змісту, так і навчальних

НАРОДНА ДИПЛОМАТІЯ – участь народу у вирішенні питань, пов’язаних з міжнародною співпрацею. Форми Н. д:. антивоєнні масові демократичні рухи, конференції, маніфестації, форуми, круїзи, телемости тощо.

Політологічний словник Шпенглер Освальд (1880 – 1936) – відомий німецький вчений у галузі філософії культури. Розглядав культури, що утворюють світову культуру, як певні організми, яким історично відведено термін приблизно тисячу років. Порівнював західну культуру

Політологічний словник Етнополітичний конфлікт – незбігання, зіткнення інтересів, цілей різних етносуб’єктів (етносів, націй, етнічних (національних) меншин, корінних народів, етнонаціональних організацій, об’єднань, рухів, громадських організацій, політичних партій) між собою та з інтересами й цілями держави,

Політологічний словник Багатопартійна система – спосіб організації політичного процесу в країнах з демократичним режимом правління та відповідним типом політичної системи. Б. с. виникає на засадах розвиненої соціальної структури, зрілості політичних інтересів та плюралізму політичних

Політологічний словник Хантінгтон Самуель (нар. 1927) – відомий американський політолог, директор Інституту стратегічних досліджень Гарвардського університету. Більшість праць X. присвячені порівняльній політології і транзитології, а ключовою проблемою досліджень є політичний розвиток як складний, багатовимірний

Політологічний словник Терор політичний (від лат. terror – страх, жах) – опозиційна діяльність екстремістських організацій або окремих осіб з метою систематичного або одиничного використання насилля (або його загрози) для залякування будь-кого (уряду, партії, населення,

Політологічний словник Шаповал Микита Юхимович (1882 – 1932) – український письменник, учений, політолог, соціолог, фундатор соціології політики в Україні, професор, доктор соціології, політичний діяч доби Центральної Ради – один з лідерів української партії соціалістів

Політологічний словник Виборча система – сукупність певних правил і прийомів, які регламентують процес формування органів влади шляхом голосування в процесі виборів. М. Головатий

Політологічний словник Кокус (анг. coucus) – неофіційні, часто закриті збори (нарада) членів політичної партії або фракції для висування кандидатів на вибори, обговорення політичної лінії. К. – назва, наприклад, закритих зборів членів Демократичної партії США

Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ УКРАЇНА ТА СВІТ ПІСЛЯ ВЕРЕСНЕВИХ (2001 р.) ПОДІЙ У США. ВІЙНА В ПЕРСЬКІЙ ЗАТОЦІ: ПРИЧИНИ, ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ НАСЛІДКИ 5. Чи зможуть американці виграти мир, вигравши війну Операція американсько-британських військ в Іраку,

Політологічний словник Мондіалізм (від фр. monde – світ) – концепція, що обгрунтовує ідею, необхідність і шляхи створення всесвітньої держави. Як громадський рух М. сформував у 1949 р. в Парижі свій інститут – міжнародну реєстрацію

Політологічний словник Гумільов Лев Миколайович (1912 – 1996, С.-Петербург)- відомий російський історик, географ та етнолог. Син видатних російських поетів “срібного віку” М. Гумільова та А. Ахматової. Автор оригінальної концепції етногенезу, в основу якої покладено

Політологічний словник Прерогатива (від лат. praerogativa – перевага) – виключне право, яке належить будь-якому державному органу або посадовій особі, привілей. М. Головатий

Політологічний словник Модус вівенді (лат. modus vivendi – спосіб співіснування)- тимчасова, звичайно короткострокова угода про врегулювання міжнародних проблем (частіше економічних, політичних і рідше воєнних), сукупність умов, що визначають тимчасові відносини двох сторін. Застосовується як

Політологічний словник Первинні вибори (праймериз) – спосіб висування кандидатів на виборну посаду, який полягає у проведенні попереднього голосування по кандидатах тих, хто заявив про своє бажання балотуватися, відбираючи у такий спосіб реальних претендентів на

Політологічний словник Поліцентризм (від грецьк. poly – багато і центр) – 1) наявність у системі міжнародних відносин кількох центрів найсильніших держав або блоків держав, характер і рівень взаємовідносин між якими визначає стан і тенденції

Політологія РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ: ЗАХІДНА ТА РОСІЙСЬКА ТРАДИЦІЇ 2. Політична думка Середньовіччя В історії Західної Європи Середні Віки охопили понад тисячолітню історію від V до XVI

Політологічний словник Єдність дій – гасло, що закликає до спільних дій (акцій) політичні угруповання, які належать переважно до лівого табору. М. Головатий

Політологічний словник Панславізм (від грецьк. pan – усе і “слов’яни” – спільна назва цілого ряду східноєвропейських народів) – теорія всеслов’янської єдності в тій чи іншій формі й відповідний політичний рух. П. формувався як природний

Політологічний словник Репатріант – особа, яка повертається на батьківщину внаслідок репатріації та поновлення її у правах громадянства. В. Захожай

Політологічний словник Громадянські права і свободи – основи конституційно-правового статусу громадянина держави, які визначають можливості його участі в політичному, соціальному і культурному житті суспільства. Водночас основні Г. п. і с. перебувають під пильною увагою

Політологічний словник Інституціоналізація – процес формалізації, впорядкування політичних явищ, рухів. Полягає в утворенні та розвитку організованих установ, становленні певної структури політичних відносин, ієрархізації політичної влади. Один з найсуттєвіших елементів процесуальної підсистеми політичної системи. Політичні

Політологічний словник Сціборський Микола (1897 – 1941) – політичний діяч, публіцист і теоретик українського націоналізму. Учасник визвольних змагань 1917 – 1920 рр., підполковник армії УНР. З 1920 р. на еміграції, жив у Чехословаччині та

Політологічний словник Визвольна війна – справедлива за характером війна, спрямована на ліквідацію панування, нав’язування волі та чужих інтересів тому чи іншому етносу (наприклад, визвольна війна українського народу 1648 – 1654 рр. під проводом Богдана

Політологічний словник Контрреволюція (фр. contre-revolution) – політичний процес, зворотний революції. З позицій соціальних сил, що відштовхнуті революцією, К. – поновлення, встановлення справедливості, а з позицій революціонерів – це регресивний, зворотний (назад) рух. М. Головатий

Політологічний словник Черчілль Вінстон Леонард Спенсер (1874 – 1965)- видатний політичний діяч, автор популярних історико-політичних творів, лідер консервативних кіл Великобританії, походив з впливової аристократичної родини герцогів Мальборо. Освіту здобув у закритій привілейованій школі Харроу,

47 Що таке тоталітаризм? Слово “тоталітаризм” у перекладі з латини означає повний, цілковитий, увесь. У політології під ним розуміють напрям політичної думки, що виправдовує необмежене одержавлення суспільного життя, а також політичний режим, головною ознакою

Політологічний словник Конфлікт політичний – надмірне загострення взаємовідносин сторін у політиці або їх зіткнення, пов’язане з відмінностями їх становища в суспільстві. Сутність К. п. легше уявити, пізнати, розуміючи, що таке конфлікт загалом. К. п.

Політологічний словник Федералізм (від лат. foederatio – союз, об’єднання) – 1) теорія і практика створення цілісної союзної держави, утвореної сукупністю політично і юридично рівнозначних частин (квазідержав), пов’язаних спільними інтересами, історичними долями, договірними конституційними відносинами

ПОЛІТИЧНИЙ ТИСК – метод політичної боротьби, який застосовується з метою змусити певну політичну силу прийняти якесь політичне рішення (заяви протесту, депутатські запити, кампанії у пресі, мітинги, демонстрації, акти громадянської непокори, голодування тощо).

Політологічний словник Ідеалізм (фр. idealisme, від грецьк. idea – ідея) – загальне означення філософських вчень, яке стверджує, що дух, свідомість, мислення, психічне первинне, а матерія, природа, фізичне вторинне, похідне. Основні форми ідеалізму об’єктивний і

Політологічний словник Агрегування інтересів (від англ. aggregation – збирання) – функція політичних систем та інститутів у трансформації різноманітних вимог соціальних груп в офіційні рішення. А. і. найчастіше здійснюється політичними партіями і відбувається у формі